Процеси фарбування поверхонь

Для нанесення фарбуючого складу використовуються такі інструменти, як щітка (при невеликих обсягах або в труднодоступних місцях); валики звичайні та з пневматичним подаванням фарбуючого складу.

Нев'язкі водні матеріали доцільно наносити за допомогою фарбопультів.

Склади практично будь-якої в'язкості наносяться за допомогою компре­сор­них фарбуючих установок.

Безпосередньо перед нанесенням фарбуючі склади ретельно перемішу­ються. В'язкість їх контролюють за допомогою віскозіметра ВЗ-4; вона являє собою не що інше, як час витікання рідини через отвір в дні віско­зіметра, вимірюється в секундах.

Клейові склади застосовуються у середині приміщень. Вапняні та цементні — у вологих приміщеннях, для фасадів тимчасових та неве­ликих житлових будинків. Силікатні — як для внутрішніх так і зов­нішніх робіт.

Підготовка поверхні: очистка від бруду, при вапняних роботах — змочу­вання водою, ліквідування невеликих дефектів, загладжування по­верх­ні, розшивка щілин, грунтування, шпаклювання та шліфування.

Фарбування виконується такими способами:

— вудочкою (див. Рисунок 10.5). В'язкість повинна бути 20...22 с. Суміш подається в вудочки або пістолети під тиском 0,5 Па (4...5 ат);

— ручними фарбопультами з пневматичним або гідродинамічним розпо­рошенням фарбової суміші. В'язкість має бути 35...40 с;

— вручну макловицями або валиками, в'язкість у цьому разі повинна складати 30...35 с. Факел має бути рівномірно щільний по всьому перерізу. Змінюючи положення форсунки можна придати факелу круглу або площинно-витягнену форму (подовжену). Ця властивість використовується при фарбуванні кутів (Рисунок 10.5б).

10.5.2. Фарбування безводними матеріалами

Підготовчі операції визначаються станом та якістю основи.

До безводних відносяться склади олійні, алкідні фарби, емалі, лаки.

За їх допомогою можна фарбувати як внутрішні приміщення, так і фасади та виконувати зовнішні покриття.

Підготовчі процеси: залежать від виду основи. Дерев'яні поверхні (під­логи): збивають, очищують металевою щіткою, змітають пил волосяною щіт­кою. При великих обсягах робіт використовують паркетошліфувальні машини СО-60 з великозернистою шкіркою N 32...50, при старих підлогах для очистки фарби використовують шкурки N 100...125. Цвяхи в очищених підлогах заглиблюють на 3...4 мм за допомогою добійника. Пил від шліфу­ван­ня збирається пилососом, що закріплюється на шліфувальній машині й накопичується в мішку. Підлогу промивають і ретельно просушують. Дерев'яні вироби (вікна, двері, рами, вбудовані шафи тощо, як і штука­турку) очищують стальними шпателями та скребачками. Металеві поверхні очищують шкуркою, натягнутою на дерев'яну колоду чи брусок, або стале­вою щіткою. Для шліфування поверхонь використовують шкурку на папе­ро­вій або полотняній основі з зернами N16...50 (як правило, електричними шліфувальними машинками).

Штукатурені поверхні готуються так само, як і при водних сумішах.

Увага! Треба пам'ятати: усушка дерев'яних поверхонь вздовж та поперек волокон не однакова, тому можуть бути спучування фарбуючих покрить. Треба вирізати сучки.

Щілини в дерев'яних поверхнях очищують від забруднення сталевими шпателями та сухими щітками.

В бетонних та штукатурених поверхнях підготовку виконують однаково, як і при водних сумішах.

Грунтування (прооліфка) виконується таким чином: невеликі обсяги виконують переважко вручну — ручниками, великі — маховими щітками, валиками, фарборозпилювачами. В оліфу може додаватися: пігмент (5....10% маси); вохра, залізний сурик, їх суміш — для всіх основ, а для металу — тільки сурик залізний.

Підмазування виконується частково.

Шпаклювання — суцільне, як правило, двома шарами, причому другий шар — без грунтування першого. Третій шар застосовується при високоякісних фарбуваннях. Цей шар дуже тонкий, наносять засобом «на здирання», тому другий шар — грунтується. Кожен шар шпаклівки шліфується шліфувальною (паперовою) шкуркою N8...12, що закріп­люється на колодці з повстяною підкладкою. Після шліфування поверхня обмітається волосяною щіткою.

Фарбування: перший та другий шар виконується щіткою, валиком або ручним фарборозпилювачем. Великі поверхні фарбуються тільки фарбо­роз­пи­лю­ва­чем. Для фарбування елементів віконних рам, труб, радіа­то­рів, балкон­них та сходових решіток використовують щітки-ручники.

Для фарбування великих поверхонь використовують пневматичний фарбувальний агрегат СО-75 продуктивністю 400...500 м2/год. Перший шар шліфується мілкозернистою шліфувальною шкуркою N5...6, що дозволяє об'єднати другий шар покриття з першим.

Другий шар флейцюють або торцюють слідом за його нанесенням. Якість торцювання залежить від однакової довжини волосся на щітці-торцівці. Для вирівнювання його обпалюють на розжареній до червоного кольору плиті.

10.5.3. Фарбування напівводними емульсійними сумішами

Це емульсійні водорозбавлені фарби: полівінілацетатні — ЕВА-27, ЕВА-27А, стирол-бутадієнові — ЕК 4-26, ЕК 4-26А, К 4-211, сополімерно-полівінілацетатні — ВС-17.

Вживаються для різних поверхонь. Металеві необхідно попередньо грунтувати олійними фарбами. Грунтовочні та шпакльовочні склади виго­тов­ляються з використанням емульсійних фарб ВА та К4.

Увага! Забороняється: наносити емульсійні фарби на грунт з вмістом металевих солей; по набілу; по шпакльовочному шару, що не просох; дощатих підлогах; а також — при негативних температурах.

Комплекс процесів, які необхідно виконати під час фарбування такими складами: очищення від пилу, ручне фарбування щітками (в місцях, що не доступні для валика), перемішування та розрідження фарб. Фарбування виконується аналогічно до водних складів.

При вживанні синтетичних фарб поширений метод безповітряного їх нанесення. Таке фарбування вживається при високому тиску повітря — 4...6 мпа. Фарбуючий склад може бути холодним чи розігрівається до тем­пе­ратури 50...100оС. До пістолета-розпорошувача склад подається під високим тиском. Виходячи з сопла, фарбуючий матеріал отримує швидкість вище критичної для даної в'язкості. Покриття, нанесене таким методом рівномірне по товщині, має добрий зовнішній вигляд (блиск) та високу адгезію.

Можливе вживання фарбування в електростатичнім полі високого напру­ження. Такий метод можливо широко вживати при фарбуванні мета­левих, залізобетонних або дерев'яних поверхонь та виробів. При фар­бу­ван­ні по­верхонь або виробів, що являються діелектриками (скло, гума, пластмаси тощо) треба влаштовувати спеціальні заземлені металеві екрани, токо­провідні плівки на поверхні виробів, а також використовувати іонізу­ючі випромінювання. Способ електрофарбування складається з зарядження частин фарби, її розпорошування з гострої коронуючої кромки електро­статич­них розпилювачив й перенесенні заряджених часточок (вони мають від'ємний заряд) на поверхню, що фарбується (має позитивний заряд) (див. Рисунок 10.6).

Цей метод фарбування забезпечує зменшення витрат фарби на 30...70 %, спроможність комплексної механізації та навіть автоматизації процесу, поліпшення санітарно-гігієнічних умов.

10.5.4. Фарбування фасадів будинків та зовнішніх поверхонь

Поверхні фасадів, що фарбуються, мають бути сухі, рівні, раковини й тріщини попередньо усуваються.

При емульсійних водорозбавлених складах роботи виконують до міні­мальної температури на протязі доби не нижче 50С. При температурі до -15оС використо­вують перхлорвінілові фарби або інші летучосмоляні склади.

Для фарбування обштукатурених бетонних та цегляних поверхонь ви­ко­рис­то­вують вапняні, силікатні, полівінілацетатні, полімерцементні та пер­хлорвінілові фарби. До їх складу вводять мінеральні лугостійкі пігмен­ти.­

Дерев'яні фасади або частини обробляють масляними фарбами або синтетичними смолами.

Перед нанесенням вапняної фарби всі дефекти усувають вапняно-цементним або вапняним розчином. Після висихання поверхню заглад­жують.

Якщо поверхня раніш фарбувалася, слабі набіли видаляються, при необхідності перетирається уся поверхня вапняним розчином на дрібному піску.

Приготовлений грунтовочний склад треба наносити на поверхню не пізніше, як за 5...6 годин після гасіння вапна, а основу попередньо змочувати водою.

Склад такого фарбування:1,5 кг вапна або 3 л свіжозачиненого вапняного тіста на 10 л складу. Для створення нормальних умов для кристалізації вапна в фарбувальний склад додають алюмінієво-калієві галуни або ку­хонну сіль (100...200 г на 10 л складу), попередньо розчинивши їх в гарячій воді. Можливо додавати пігменти, які перетирають на фарботерці.

Нанесення фарбувального складу можливо вудочкою (фарбопультом) чи щіткою. Розрив у часі між грунтуванням та фарбуванням має бути якнайменшим. Фарбопультом це можна робити вже через 1...1,5 години, при фарбуванні щітками для запобігання розмивання процес виконується не раніш, як за 1...2 доби.

Пасти використовують при сухих обштукатурених поверхнях з покрив­ним шаром, що приготовлений з розчину цієї пасти з дрібнозернистим піс­ком, суміш для фарбування — пастоподібна, рухомість — 12...13 см на стандартному конусі. Затворюють водою таку суміш не раніше, як за 0,5 години до використання, у кількості — на 1 годину праці.

Поверхні за добу до нанесення покриття рясно змочуються водою, а за 0,5 години до нанесення пасти змочуються ще раз, наносять пасти в один шар завтовшки 0,5...1 мм маховими щітками, пневматичними ручними фарборозпилювачами або пневматичною вудкою. Свіжовкладений шар флейцюють маховою щіткою, змоченою водою.

При пневматичному фарбуванні використовують склад вапняно-піщано-доломітний — 1:2:6, діаметр вихідного отвору сопла — 3...4 мм.

Цементно-перхлорвініловим складом фарбування виконують в два шари (витрати — 41 кг на перший шар, 36 кг — на другий, на 100 м2).

Силікатні фарби використовують для фарбування нових бетонних та оштукатурених фасадів, а також для фарбування раніш пофарбованих по­вер­хонь. Для грунту вживають рідке скло щільністю 1,15 г/см3, для усунення щілин, заглиблень (підмазки) — цементно-вапняно-піщаний розчин; для шпаклювання використовують склад з 70 % крейди та 30 % дрібнозернистого піску, що затворюють рідким склом. Для фарбування виготовляється пігментна суміш (1 частина) й рідке скло щільністю 1,18...1,2 г/см3(1 частина). Слід пам'ятати, що:

— через добу така суміш вже непридатна для використання;

— при фарбу­ванні температура повітря має бути позитивною;

— не допускається виконання робіт під прямим сонячним промінням і зразу після дощу.

Для створення гідрофобності у розчин додають кремнійорганічні рідини ГКЖ-10 та ГКЖ-11 (9 % по масі рідкого скла). Кількість приготовленої силікатної фарби не повинна перевищувати потреби однієї зміни.

Операції, що необхідно виконувати: грунтовка розчином рідкого скла, наступного дня — фарбування, через 15...18 годин — друге фарбування (гідрофобізованим складом).

Перед початком фарбування треба захистити скляні, металеві та гранітні деталі від бризок силікатної фарби. Для цього їх покривають крейдяною пастою. Зразу після закінчення робіт весь інструмент промивається водою.