Виконання процесу тинькування при негативних температурах

Перед тинькуванням в зимових умовах необхідно попередньо виконати утеплення приміщень, підключити центральне опалення (якщо воно є), влаштувати вентиляцію та забезпечити обігрів.

Тривалість просушування тиньки залежить від таких факторів, як: тем­пература приміщення, його вентиляція, циркуляція повітря в примі­щенні тощо.

Для забезпечення необхідного теплового режиму в приміщенні перш за все необхідно використовувати постійне опалення. Якщо воно відсутнє або його не вистачає, необхідно влаштовувати тимчасове опалення: парові, електричні та вогневі калорифери. Вони можуть бути пересувні (для опалення однієї квартири або приміщення) та стаціонарні (для великих приміщень). Під час сушіння приміщення необхідно обігрівати постійно, без перерв, які можуть викликати появу конденсату. Вентиляція приміщень має забезпечити чотирикратний обмін повітря на годину. Для цього попер­ше використовують постійні системи вентиляції. При її недостатності повіт­ро­обмін утворюють вентиляторами, що встановлені у вікнах. Весною та восени вдень можливе утворення наскрізного провітрювання за рахунок відкритих вікон та дверей на протилежних боках приміщень.

Особливо важливо в зимових умовах обмежити об'єм мокрої штукатурки. Для цього вживають тонкошарову тиньку, збірні конструкції робляться й постачаються на майданчик з офактуреними поверхнями, влаштовують сухі штукатурки, вживають різні листові матеріали або плівки. У всіх випадках заморожування мокрої штукатурки не допускається. Електро­обігрів монолітної штукатурки при великих обсягах виявляється економічно недоцільним і може вживатися тільки при невеликих обсягах (при відпо­відному економічному обгрунтуванні).

Конструкції, що зведені методом заморожування, допускається тиньку­вати тільки після їх повного відтавання та осадки (іноді допускається починати тинькування після розморожування стіни на половину товщини).

В приміщеннях, де розташовані бункери для приймання розчину (при механізованих методах тинькування) та неутеплені розчинопроводи, треба підтримувати температуру не нижче +10оС. Розчинопроводи на вільному повітрі або в неутеплених приміщеннях мають бути утепленими. Темпера­тура розчину під час його нанесення повинна бути не нижче за +8оС. При цьому чим вище температура розчину під час його нанесення на поверхню, тим більше в ньому акумульованого тепла, необхідного для просушування штукатурки. Але розчини з гіпсом для запобігання швидкого тужавіння не можна виготовляти з температурою вище +25оС.

Прискорення висихання пов'язане з нанесенням розчину шарами встанов­леної товщини та додержанням мінімальної (1,5...2 см) товщини намету. Тому не слід використовувати конструкції, що вимагають потовщеної шту­ка­тур­ки.

Треба пам'ятати, що пересушування розчину призводить зо зниження його якості. Тому висушування має тривати визначений час. Температура в приміщенні не повинна перевищувати +20оС, а сушіння триває до досяг­нення тинькою вологості 8%.

Тиньку можна сушити теплом, закладеним в розчин повторним підігрівом розчину біля місця нанесення. Прогрів може виконуватися парою або елект­­­ричним током. Складні розчини підігрівають до температури +50оС, вапняні — до +60оС. Тинька наноситься в один шар. Через добу така тинька має вологість не більше 8%. При невеликих обсягах робіт, ремонті штукатурки, а також в окремих місцях штукатурку можна сушити прила­да­­ми інфрачервоного випромінювання з змонтованими на них вентиля­торами.

Обштукатурювання фасадів будинків з використанням звичайних розчи­нів допускається виконувати при температурі не нижче +5оС. У випадках використання розчинів з хімічними добавками допускається виконувати роботи при температурі не нижче -15оС. В цих випадках розчин набирає до 20% міцності на стиск і до 50% міцності на зчеплення з основою.