Загальні визначення та схеми монтажу

В сучасних умовах будівництва монтаж будівельних конструкцій є водійним технологічним процесом.

Під монтажем розуміють комплексний процес або сукупність комплекс­них та простих процесів, операцій та технічних (технологічних) прийомів, внаслідок виконання яких отримують каркас або якусь іншу готову частину будівлі або споруди. Ці готові частини або каркас будуть кінцевою продукці­єю монтажних підрозділів будівельників. В цілому монтажний процес мо­ж­­на представити схемою, яка показана на Рисунку 6.1. Практично для кож­ного з вказаних процесів та операцій вживаються механізми та механіч­ні прилади, тому можна зробити висновок, що монтажний процес є комплек­сно меха­ні­зованим. Один, або декілька механізмів, що виконують провідні процеси, є провідничими.

Монтажний процес механізований (звідси один або декілька провідних механізмів). Збирання будівель або споруд ведеться з елементів заводського виготовлення (які проходять чи ні попереднє збирання — укрупнення).

При таких умовах особливу важливість набирають такі виробництва, які забезпечують високоефективну продуктивну роботу механізмів. Особливе зна­чення набувають: підготовка будівельного майданчика та забезпечення потріб­ного фронту робіт. До початку монтажних робіт мають бути виконані всі роботи, що стосуються підземної частини будівлі чи споруди, під'їзні шля­хи, ко­му­ні­кації. На монтажному майданчику необхідно мати комплекти такелаж­ного знаряддя та тимчасових споруд, що обслуговують монтажні процеси (майданчики для укрупнення та складування конструкцій), мон­таж­ні механізми повинні бути змонтованими й випробуваними. Поперед­ньо­ необхідно виконати організаційні роботи по безперебійному забезпечен­ню комплексного постачання конструкцій та матеріалів. Проект виконання ро­біт повинен передбачати встановлення конструкцій в такій послідовності, яка б забезпечувала незмін­ність та сталість змонтованої частини будівлі чи споруди.

Під час монтажу різнотипових конструкцій склад процесів і операцій зміню­ється. Трудомісткість та вартість монтажу будуть найменшими в тому разі, коли шлях переміщення конструкцій від розвантаження до зніман­ня тимчасо­вих кріплень буде найкоротшим.

Отже, конструкція, для встанов­лен­ня якої в проектне становище необхід­но виконати найменшу кількість операцій, витративши при цьому найменші трудові затрати, буде зватися технологічною у монтажі.

В кожному разі при проектуванні необхідно ретельно аналізувати весь технологічний ланцюжок з метою виключення з нього окремих процесів та операцій, а інколи — для перенесення місця їх виконання на заводи-виготів­ники.

Необхідність складування конструкцій на будівельному майданчику під­ви­щує трудомісткість виконання монтажних процесів до 25%. Отже, в вилученні операцій складування, вивантаження, транспортування в межах складу і т.і. криється суттєвий резерв підвищення продуктивності (див. Рисунок 6.1). Найбільш прогресивним являється монтаж «з коліс» (шлях I), коли конструкції подаються безпосередньо під монтажний механізм зі складських майданчиків завода-виготівника й монтуються з транспортних засобів. В цьому разі доцільно перенести такі процеси, як захист від корозії, максимальне укрупнення вузлів в межах транспортних можливостей і деякі інші, в заводські умови. В цілому підвищення заводської готовності конст­рук­цій — один з головних напрямків технічного процесу в області монтаж­но-будівельних робіт.

При високій точності виконання монтажних з'єднань, вузлів та стиків з технологічного процесу можна вилучити тимчасове закріплення, вивірку та знімання тимчасових кріплень. Такий монтаж зветься «безвивірочним». Зона його застосування постійно зростає, оскільки він економічно ефектив­ний, тому що різко знижує обсяг матеріальних та трудових витрат на мон­таж­ному майданчику.

В цілому всі процеси й операції, наведені в Рисунку 6.1 можуть бути поділені на підготовчі (або допоміжні) й основні.

До підготовчих (допоміжних) процесів та операцій відносять ті, що не являються в загальному процесі необхідними й можуть бути у більшості випадків вилучені з загального процесу або перенесені в заводські умови. До них можуть бути віднесені: транспортування в межах будівельного май­­дан­чика, розвантаження, сортування, складування, зберігання, правлен­ня, укрупнення, влаштування помостів, підсилення, захист від корозії або шкід­ливого впливу середовища тощо.

До головних або провідничих процесів та операцій відносять ті, які визначають трудомісткість та вартість монтажу. Без їх виконання конструк­ція не може бути встановлена в проектний стан. До таких належать: підготу­вання до монтажу, стропування, встановлення в проектне становище, тим­часове закріплення, вивірення, встановлення монтажних кріплень та з'єд­нань, роз­стропування й знімання тимчасових кріплень. Процес встанов­лення в про­ектне становище для всіх конструкцій є провідничим про­цесом, від якого залежить тривалість всіх інших процесів та операцій.

В сучасних умовах є всі підстави здійснювати таку технологічну схему встановлення конструкцій, коли виконуються тільки головні й незначна кількість допоміжних процесів. Чим менша кількість процесів в технологіч­ному ланцюгу, тим менша вартість і трудомісткість, а технологічна схема з незначною кількістю операцій зветься малоопераційною.

Аналіз показує, що практично в кожній операції, в кожному процесі є резерв для скорочення трудових затрат. Особливо багато їх існує у виконанні монтажних з'єднань, в застосуванні (вірніше — в вилученні) раціональних схем помостів тощо.