Види та застосування великощитової опалубки

Великощитова опалубка найбільш універсальна і дозволяє значно поліпшити якість конструкцій за рахунок зменшення кількості сполучень (у порівнянні з дрібно щитовою). Застосовується практично для формування всіх елементів будівель і споруд – від фундаментів до стін і перекрить.

На рис. 5.24 показано конструктивні схеми опалубок стін. Щити опалубки стін і перекрить, як правило, виконують на розмір комірки будинку. Площа щитів може досягати 70м². В залежності від товщини конструкції, що бетонується, і вимог до якості поверхні щит опалубки виконується з носійного каркаса і палуби на всю площу (рис. 5.24ав) або з окремих інвентарних щитів, з’єднаних схватками (рис. 5.24б). Для забезпечення сталості опалубки і її вивірки в проектне становище використовують різні конструкції підкосів і розкосів з гвинтовими механічними домкратами і регулювальними пристроями.

Бетонну суміш укладають з консольних риштувань з зовнішньої сторони щита. Для сприймання динамічних навантажень і тиску від бетонної суміші, крім підкосів, опалубні щити мають інвентарні стяжки і додаткові вкладиші.

Рис. 5.24. Конструктивні схеми великощитових опалубок: а- каркасна; б- каркасно-щитова; в- каркасно-щитова для масивних стін; г- опалубка Главмонтажспецбуду; д- вузол кріплення щитів; 1- підкіс - розчалка; 2- палуба; 3- каркас щита; 4- фіксатор; 5- затяжка; 6- риштування; 7-підкіс; 8- домкрат; 9- в'язі жорсткості; 10- схватка; 11- розпірка; 12- маячна дошка.

Широко розповсюджена уніфікована великощитова опалубка ЦНИИОМТП використовується для зведення житлових і промислових будівель з товщиною стін 12, 16 і 20см, висотою 2,8 і 3,0м при товщині перекрить 10…22см. Декілька типорозмірів щитів дозволяють збирати опалубку стін довжиною 2,7…6,3м при ширині щитів 2,4…5,7м (модуль 300мм). Обертальність опалубки 300 разів. Трудомісткість монтажу 0,35люд-год/м². Питома маса опалубки 60…85кг/м².

Конструктивно щит опалубки складається з просторової рами (сталевий прокат), яка знизу обладнана двома ручними гвинтовими домкратами, а зверху – риштуванням. По верху щитів встановлені знімні відкосники, за допомогою яких можна змінювати висоту щитів. Зовнішні щити мають більшу висоту ніж внутрішні, що дозволяє перекривати торці перекрить. Для точного установлення щитів опалубки в плані використовують збірні залізобетонні маяки, які мають втулки для кріплення зовнішніх риштувань.

Великощитова опалубка Главмосмонтажспецбуду (рис. 5.24) дозволяє бетонувати конструкції заввишки до 4,7м. Опалубку складають з трьох типів щитів: основних – заввишки 2,7м, добірних нижніх і верхніх – відповідно заввишки 0,9; 1,5 і 0,3; 0,5м. Розкріплюють щити між собою за допомогою болтів, а щити, що стоять супроти – за допомогою тяжів з швидкоз’ємними гайками. Для забезпечення сталості і вивірки щитів в проектне становище використовується система підкосів з механічними гвинтовими домкратами.

Послідовність технологічних процесів при застосуванні великощитової опалубки стін і перекрить приведена у циклограмі на рис. 5.25.

Рис. 5.25. Послідовність процесів при застосуванні великощитової опалубки: укрупнення опалубки стін; 2- встановлення щитів опалубки стін з одного боку комірки; 3- монтаж арматури, закладних елементів, електромереж; 4- встановлення щитів опалубки з другого боку комірки; 5- бетонування; 6- розбирання, чистка, змащення опалубки стін; 7- укрупнення опалубки перекриття; 8- монтаж арматури перекриття; 9- бетонування перекриття; 10- переставляння опалубки стін на наступний поверх; 11- розбирання, чистка, змащення опалубки перекриття; 12- переустановлення опалубки перекриття на наступний поверх; t₁ t₂ - технологічні перерви для набирання бетоном необхідної міцності в стінах і перекриттях.

Опалубку стін встановлюють у два етапи. Спочатку ставлять опалубку з одного боку стіни на висоту поверху, а після монтажу арматури встановлюють опалубку з другого боку. Готову опалубку належить приймати на відповідність форми і геометричних розмірів робочим кресленням, сумісність осей опалубки з розбивовими осями будівлі; точність позначок окремих опалубних площин; вертикальність і горизонтальність опалубних щитів; правильність установлення арматури, закладних деталей і захисного шару бетону; щільність стиків щитів.

Рис. 5.26. Опалубки перекрить Цивільбуду (а) і фірми "ДОКА" (ФРН) (б): 1- домкрат; 2- каркас опалубки; 3- опалубка; 4- огородження; І-VI - технологічні етапи демонтажу опалубки і Й витягування із забетонованої секції.

Бетонну суміш укладають шарами завтовшки 30…40см з ущільненням глибинними вібраторами. Бетонування ведеться ділянками, які зручно обмежувати дверними отворами. Після набирання бетоном розпалубної міцності щити опалубки демонтують, опускають на землю для чистки, змащення і встановлення на наступній захватці.

Монолітне перекриття улаштовують після зведення стін. Опалубку перекрить установлюють на телескопічних стійках або застосовують так звану “столову опалубку”, наприклад фірми “Дока” (ФРН), рис. 5.26.

Столова опалубка Главмосмонтажспецбуду (рис. 5.27) має розміри: довжина 2,5…12м, ширина 1,5…5,6м, висота 1,75…10м. Вона може змінюватися в наведених межах з модулем 0,5м за рахунок висувних профілів в межах 1м досягається плавне регулювання габаритів. По висоті регулювання здійснюється за допомогою рейкових домкратів в межах 0,44м за допомогою штурвала підйому. Палуба виконується ригельною або суцільною. Ригельна палуба дозволяє бетонувати ребристе перекриття з кроком ребер до 1500мм завтовшки до 400мм. Діапазон геометричних розмірів от 0,2 до 1м з кроком 100мм.

Розпалублення виконують, змінюючи висоту опори стола за допомогою штурвала і зубчатої рейки. Долі опалубку викочують з-під перекриття і переставляють на інше місце. Монтаж і переставлення опалубки здійснюють траверсою “качковий ніс”.

Використання незнімної опалубки при зведенні будівель.

Застосування незнімної опалубки дозволяє отримати високу якість поверхонь конструкцій, значно знизити трудовитрати на опоряджувальні роботи, скоротити трудомісткість робіт за рахунок виключення циклу демонтажу опалубки, знизити навантаження кранів. Виготовлення елементів незнімної опалубки зі збірного залізобетону на приоб’єктних полігонах скорочує витрати на їх транспортування, значно знижує пошкодження від динамічних навантажень.

Рис. 5.27. Схема великощитової опалубки перекриття ("столової") Главмонтажспецбуду: 1-ферма; 2- висувні штанги; 3- огородження; 4- траверса; 5- палуба; 6- строп; 7,8- опори.

Деякі варіанти конструктивних рішень зовнішніх стін наведені на рис. 5.28. Незнімна зовнішня опалубка виготовляється у вигляді шкаралупи з монолітного керамзитобетону, шкаралуп з утеплювачем із пінополістиролу, який на неї наклеюється, а внутрішній шар виконується із звичайного бетону. Як варіант може бути також рішення з використанням незнімної опалубки для зовнішнього і внутрішнього боків і заповнюванням теплоізоляційно-конструктивним матеріалом: пінобетоном, поризованим бетоном, пінофосфогіпсом і іншими. Таке рішення дозволяє значно поліпшити теплотехнічні характеристики зовнішніх стін, а також прискорити процес їх зведення за допомогою спеціальних агрегатів для приготування таких матеріалів безпосередньо на перекритті поверху.

Рис. 5.28. Конструктивні схеми застосування незнімної опалубки для стін і перекрить: а) у вигляді шкаралуп з одного боку; б) те ж - з утеплювачем; в) шкаралупи з двох боків стіни й перекриття;1- риштування; 2- кондуктор; 3- незнімна панель опалубки; 4- зтяжка; 5- знімна опалубка внутрішня; б- монолітний бетон; 7- збірна панель перекриття або незнімна опалубка; 8-утеплювач; 9- розчалка.

Незнімну опалубку можна використовувати й для улаштування перекрить. Таку опалубку у вигляді шкаралуп із бетонною стінкою завтовшки 6…8см армують сітками і каркасами. Частина каркаса виводиться за грань шкаралупи для забезпечення зчеплення з бетоном стіни. Для цієї ж мети необхідно при зведенні стін створювати умови, які б знижували динамічні навантаження від укладання і віброущільнення бетонної суміші на елементи опалубки, щоб запобігти їх деформування. Для цього використовують спеціальні кондуктори, які знижують вільний проліт опалубки і сприймають навантаження від бетонної суміші на стадії укладання і початкового періоду тужавіння, коли проявляють себе укладка і повзучість бетону. Це дозволяє знизити ступінь армування і зменшити переріз залізобетонної панелі опалубки, залишаючи за нею функцію облицювання.

Рис. 5.29. Послідовність монтажу опалубки на захватках будинку.

Використання незнімної опалубки на 30…60% знижує трудовитрати на опоряджувальні роботи, виключає використання дуже металоємких опалубних систем (до 60т на будинок), скорочує терміни зведення будинків садибного типу на 25…30%. При цьому істотно покращується якість поверхонь конструкцій.

Досвід зведення багатоповерхових будинків в незнімній опалубці в Кишиневі, Москві, С-Петербурзі і інших містах показує доцільність подальшого розвитку цього методу.

Рис. 5.30. Схема зведення будинку в блочно-переставній опалубці з монолітним перекриттям: І- встановлення опалубки перекриття; II- бетонування перекриття; III- монтаж блочної опалубки й бетонування стін; IV- демонтаж опалубки стін; V- демонтаж опалубки перекриття; VI- встановлення опалубки перекриття на наступному поверсі.; 1- телескопічна стійка; 2- опалубка перекриття; 3- блочна опалубка стін; 4- отвір для виймання опалубки перекриття.

Застосування блочно-щитової опалубки

За допомогою блочно-щитової опалубки можна зводити багатоповерхові будинки як в монолітному, так і збірно-монолітному варіанту. В практиці будівництва застосовуються такі варіанти:

монолітні внутрішні і зовнішні стіни із збірними перекриттями;

монолітні внутрішні стіни, збірні зовнішні й збірні перекриття;

монолітні внутрішні, збірно-монолітні (з незнімною опалубкою) зовнішні, збірні перекриття.

Для потокового виконання робіт (монтаж опалубки, встановлення арматури, бетонування, розпалублення) кожний поверх будинку розділяють на захватки з приблизно рівними об’ємами робіт (рис. 5.29).

Необхідний комплект опалубки встановлюють на І, ІІ і ІІІ захватках. Після виконання бетонних робіт опалубку переставляють з І захватки на IV, а з ІІ на V. Опалубку з ІІІ (ліфтова шахта і сходова клітина) опускають на землю і готують для монтажу на наступному поверсі. Таким чином, цикл робіт повторюється на кожному поверсі. Очищення і змащування опалубки здійснюється на майданчику для складування.

В комплект опалубки входять просторові блоки, зовнішні і внутрішні щити, торцеві і кутові щити, отвороутворювачі, вкладиші, з’єднувальні елементи.

Послідовність монтажу опалубки має забезпечувати армування стін. Тому спочатку встановлюють, вивіряють і закріплюють блок опалубки, наприклад, ліфтової шахти, потім виконують армування стін цих конструкцій, а далі встановлюють блок опалубки сходової клітини, армування стін7 клітини і і потім монтують зовнішні щити ліфтової шахти й клітини.

Для армування, як правило, застосовують армокаркаси або сітки, але зв’язок між випусками арматури і арматурою, що встановлюють, краще виконувати методом в’язки, тому що при застосуванні дугового зварення краплі металу пропалюють змащення опалубки, що ушкоджує її і поверхню майбутньої конструкції.

Укладання і ущільнення бетону ведуть з риштувань. Бетон укладають горизонтальними шарами завтовшки 30…50см без перерви на захватці.

Демонтаж опалубки виконують після досягнення бетоном міцності не менше 1 МПа. Для стін з керамзитобетону класу В12 на швидкотвердному портландцементі марки 400 розпалубна міцність досягається за 24 год.

Спочатку демонтують всі зовнішні панелі опалубки, потім піднімають блоки. При їх підніманні автоматично відриваються спочатку бокові, а потім кутові панелі опалубки (див. рис. 5.4). Під час демонтажу опалубки використовують пристрої для відриву щитів: клини, струбцини, домкрати і інші пристосування. Демонтовану опалубку складують на будівельному майданчику, відчищають і змащують.

Після зведення стін влаштовують збірні, або монолітні перекриття. Збірні плити перекрить застосовують заводського виготовлення, монолітні перекриття бетонують в опалубці на стійках (рис. 5.30). Опалубка конструкції Казоргтехбуду виконана у вигляді стулки з двох блоків, яка розкладається і закріплюється на стійках на рівні низу майбутнього перекриття. По периметру блока для усунення зазору між стінами встановлюють асбестофанерні листи.

До початку бетонування перекриття комірки треба поставити зовнішні риштування.

При бетонування перекриття передбачається отвір завширшки 400мм для витягнення складеної стулки блоків опалубки і отвори для проходження стропів, щоб опустити блоки, повертаючи їх навколо шарніру.

Після бетонування і досягнення бетоном 70% міцності блоки опалубки перекриття складають (повертають навколо шарніру стулки) за допомогою ручної лебідки і запобіжної стійки. Складену опалубку витягують через монтажний отвір і подають в зону підготовки, де її приводять в робочий стан і цикл повторюється. Після зняття опалубки з захватки отвори замонолічують.