Застосування об’ємно-переставної опалубки

Об’ємно-переставна опалубка (тунельна) має досить широке розповсюдження. Вона застосовується для зведення стін і перекрить будинків в таких варіантах:

монолітному, коли і стіни і перекриття виконуються з монолітного залізобетону;

збірно-монолітному, коли внутрішні стіни і перекриття виконуються в моноліті, а зовнішні стіни – із збірного залізобетону, або з цегли.

При цілком монолітному варіанті з точки зору організації робіт зведення зовнішніх стін (крім торцевих), краще виконувати з відставанням на один поверх спеціальним потоком (щоб чітко роз’єднати потоки бетонування стін із звичайного і легкого бетону).

Монтаж опалубки на черговому поверсі починають після досягнення бетоном попереднього поверху міцності не менше 70% проектної.

Для збільшення точності установки опалубки монтаж її на першому поверсі доцільно виконувати після бетонування нижньої частини стін на висоту 20см – так званої “обв’язки”, яка виконує роль маяків під час монтажу опалубки, або застосовувати збірні бетонні маяки як в великощитовій уніфікованій опалубці (рис. 5.3).

Рис. 5.31. Схема зведення торцевої стіни із застосуванням зовнішньої опалубки із залізобетонної панелі: 1- зовнішні риштування; 2- балка жорсткості; 3- зовнішня панель опалубки; 4- верхній анкерний болт; 5- верхній опорний пояс; 6- опорна консоль зовнішньої панелі опалубки; 7- блок внутрішньої опалубки; 8- опалубка перекриття; 9- стійка; 10- нижній анкерний болт; 11-фактурний шар бетону; 12- нижній опорний пояс.

В якості опалубки торцевих стін можуть бути використані збірні залізобетонні облицювальні панелі з утеплювачем, які установлюють до монтажу основних секцій опалубки і тимчасово розкріплюють (рис. 5.31). Якщо використовують облицювальні панелі без утеплювача, після їх монтажу ставиться і закріплюється шар утеплювача, монтуються арматурні каркаси і з’єднуються з випусками арматури попереднього поверху, ставлять закладні деталі, вставки для отворів і інше. Після цього ставлять тунель основної опалубки, який з’єднується стяжними болтами з панеллю, для чого в ній мають бути передбачені закладні деталі (трубки). Панелі, які використовують як опалубку торцевих стін, повинні бути розраховані на боковий тиск бетонної суміші.

Рис. 5.32. Конструктивні схеми об'ємно-переставних опалубок: а- фірми Хюнжебен (ФРН); б- фірми "Утінор" (Франція); в- фірми "Батіметал" (Франція); г- ЦНИИОМТП і Цивільбуду; 1- щит опалубки стіни; 2- підкіс; 3- роликова опора з домкратом; 4- стяжки; 5-телескопічна стійка; 6- риштування; 7- гідравлічна система; 8- гнучка палуба; 9- горизонтальна вставка з механізмом розпалублювання.

Якщо для торцевих стін використовують великощитову опалубку, то після її встановлення закріплюють шар утеплювача, монтується арматура, закладні деталі і після цього ставлять основні секції опалубки, які з’єднуються із щитовою опалубкою стяжними болтами.

Міжповерхове монолітне перекриття бетонують після завершення бетонування стін не раніше ніж за 1…2год, тобто після осадки бетону. Щоб виключити технологічні перерви армування перекрить виконують за цей період (за час осадки бетону в стінах).

Для зручності виконання робіт при бетонуванні перекрить на арматуру встановлюють настили з дощатим покриттям. Бетонну суміш вкладають в перекриття смугами рівномірно по всій поверхні опалубки і ущільнюють глибинними вібраторами і додатково – віброрейками або поверхневими вібраторами.

Застосовуються різні опалубні системи, конструктивні схеми яких наведені в рис. 5.32.

Технологія виробництва робіт відбувається за системою захваток, які мають бути приблизно рівними за об’ємом робіт.

На рис. 5.33 приведена схема розподілення на захватки типового поверху 16-поверхового 95-квартирного житлового будинку (м.Бєлград). Конструкції внутрішніх стін виконані з конструктивного керамзитобетону завтовшки 200мм, зовнішні – з конструктивно-теплоізоляційного керамзитобетону завтовшки 500мм, перекриття – із звичайного бетону завтовшки 160мм.

Для улаштування внутрішніх стін і перекрить поверх розбивається на 4 захватки. Монтаж опалубки стін і армування в середньому складає 6 змін, а бетонування – 1 зміну. Армування і бетонування перекрить здійснюється в дві зміни.

Тривалість монтажу опалубки зовнішніх стін складає 4 зміни, і їх бетонування – 1 зміну. Для зведення зовнішніх стін використовують великощитову опалубку.

При збірно-монолітному варіанті послідовність виконання процесів показано на рис. 5.34.

Рис. 5.33. Схема розподілу будинку на захватки й переставлення опалубки.

Монтаж панелей зовнішніх стін ведуть після закінчення бетонування носійних внутрішніх стін і перекрить на захватці і виймання опалубки. Опалубку виконують на зовнішні риштування і краном переставляють на наступний поверх.

Зведення будинків з вийманням опалубки через отвори перекрить дає можливість сумісного улаштування внутрішніх монолітних стін і зовнішніх стінових збірних панелей.

Бетонування внутрішніх стін виконують після монтажу опалубки на одній захватці рівнобічно з монтажем панелей зовнішніх стін. Це дозволяє одночасно замонолічувати стики між збірними панелями.

Монолітні перекриття бетонують разом із стінами. При цьому в них (в зручному місці) залишають отвір, через який виймають опалубку після її відокремлювання від конструкцій і встановлюють її на чергову захватку. Через ці ж самі монтажні отвори подають всі необхідні матеріали, дрібні вироби і конструкції на черговий поверх. Потім отвори перекривають збірними залізобетонними плитами і по периметру замонолічують стики.

Застосування об’ємно-переставної опалубки дозволяє отримати поверхні стін за якістю близькими до поверхні виробів, які виготовляють в заводських умовах, забезпечити високу точність встановлення віконних і дверних блоків, закладних деталей.

Бетонування стін і перекрить

В комплексні процеси бетонування стін входять такі основні технологічні процеси:

встановлення опалубки;

армування;

укладання і ущільнення бетонної суміші;

догляд за бетоном;

зняття опалубки і виправлення дефектів бетонування.

Рис. 5.34. Послідовність виконання процесів при бетонуванні в об'ємно-переставній опалубці: 1- монтаж спрямівників (рейки, швелери); 2- монтаж секцій опалубки з одного боку стін; З- улаштування риштувань; 4- армування, встановлення отвороутворювачів, електромережі; 5-монтаж секцій опалубки сусіднього тунелю; 6- бетонування стін; 7- армування перекрить; 8-бетонування перекрить; 9- демонтаж опалубки; 10- монтаж зовнішніх панелей стін; 11-замонолічування стиків; її- технологічна перерва для набирання бетоном необхідної міцності.

Послідовність монтажу й встановлення щитів опалубки необхідно виконувати з таким розрахунком, щоб можна було зручно виконати змащення палуби щитів, встановити арматуру, закладні деталі, вивірити захисний шар бетону. Тому кожна з розглянутих опалубних систем має свої особливості в послідовності монтажу і армуванні (див. відповідний розділ).

Армування монолітних залізобетонних будинків із застосуванням великощитової, незнімної, блочно-щитової або об’ємно-переставної опалубки доцільно здійснювати шляхом укрупненого збирання просторових каркасів поперечних і поздовжніх стін. До початку робіт на об’єкт доставляють просторові каркаси, укрупнюють їх на будівельному майданчику, потім за допомогою крана подають до місця встановлення, вивіряють і зварюють з випусками арматури попереднього поверху, при цьому встановлюють отвороутворювачі і труби для утворення отворів сантехнічного і монтажного призначення.

При веденні зварювальних робіт треба приймати міри, щодо запобігання ушкоджень плівки мастила на поверхні палуби опалубки і самої поверхні.

Армування перекрить відбувається в такій послідовності: краном подають зі складу арматурні сітки й розкладають їх на горизонтальних щитах опалубки, встановлюють пробки для кріплення перегородок і бетонні прокладки для створення захисного шару бетону, зварюють сітки з арматурними каркасами стін.

Укладання і ущільнення бетонної суміші є основними процесом в комплексі бетонних робіт. До нього прив’язуються всі інші процеси при проектуванні і веденні потокового виробництва. По ньому ж виконуються й визначаються розмір і кількість захваток.

При визначенні захваток необхідно перевірити виконання наступних вимог:

захватки бажано вибирати рівноцінними за трудомісткістю;

межі захваток необхідно назначати в місцях, де допускається улаштування робочих швів;

найменший розмір захватки має бути достатнім для розміщення людей, механізмів, обладнання, матеріалів;

найбільший розмір захватки по об’єму бетону не повинен перевищувати добовий потік бетонної суміші )при умові вкладання бетону на одній захватці за добу),

а годинна продуктивність укладання бетонної суміші повинна забезпечувати перерву між початком укладання нового шару суміші й початком раніше укладеного не більш як 1,0…1,5 години. Це умова здобуття монолітності зведеної конструкції, тобто

(5.12)

де V_ш=b∙h∙l – об’єм шару укладеної бетонної суміші (м³) на захватці, де b, h, l – ширина (товщина стіни, b і l – висота і довжина (захватки) шару бетонної суміші, м;

- годинна продуктивність укладання і ущільнення бетонної суміші (м³/год), яку можна визначити по нормі часу за допомогою ЕНиР

(5.13)

де О – одиниця на яку в ЕНиР приведена норма часу Н_час при кількості робітників N в ланці.

З приведеного вище співвідношення можна підрахувати довжину захватки для стін, яка має бути не більше

, м (5.14)

Якщо треба збільшити довжину захватки, треба збільшити і кількість робітників по вкладанню бетонної суміші. При цьому необхідно слідкувати, щоб потрібна годинна продуктивність водійної машини по подаванню бетонної суміші (кран, бетононасос) забезпечувала продуктивність укладання і ущільнення, тобто

(5.15)

Кількість захваток частіше визначають у двох випадках: коли не задана і коли задана тривалість комплексного потоку.

І. Коли не задана тривалість потоку і коли вже є обґрунтований і вибраний варіант механізації робіт, задаються модулем циклічності (К – 1, 2, 3, 4 зміни) і визначають кількість захваток m, а також величину захватки (об’єм робіт) V_захв

, (5.16)

де V – загальний об’єм робіт на поверсі, м³;

к – модуль циклічності (довго тривалість часткового потоку на одній захватці), зм;

- змінна експлуатаційна продуктивність водійної машини (комплекту машин), м³/змін.

Довготривалість комплексного будівельного потоку (Т) визначається за загальною формулою потоку

(5.17)

де А – число робочих змін за добу (1, 2, 3); m – кількість захваток; n – число часткових потоків; t_тв – час твердіння бетону від укладання в опалубку до розпалублення в днях (визначається за графіками твердіння бетону).

ІІ. Коли задана тривалість комплексного потоку, кількість захваток визначають за формулою будівельного потоку

, (5.18)

а об’єм бетонних робіт за формулою (5.16), потрібну змінну продуктивність водійної машини

м³/зм (5.19)

Розрахунок потрібної продуктивності ведеться одночасно з підбором водійних машин і умов бетонування, тобто одночасно розглядаються і варіанти виробництва робіт.

Величину захватки для перекриття (площу F) можна визначити, якщо знайти площу перекриття при укладанні шару бетонної суміші прийнятої товщини h_ш (в залежності від параметрів вібратора) і рухливості суміші) при годинній продуктивності укладання бетонної суміші за час ′ - тривалість укладання одного шару бетону:

(5.20)

де ′= , год,

де t_п.т. – початок тужавіння бетонної суміші (приймається 2 год); t_ц – довго тривалість циклу перевезення бетонної суміші транспортною одиницею з бетонного заводу до будови, год; t_у.б. – тривалість укладання привезеної порції бетонної суміші в опалубку.

Якісним показником технологічного процесу є поняття обертальності опалубки, тобто можливості її багаторазового використання.

Обертальність опалубки визначається, як частка від ділення тривалості встановлення опалубки на всьому об’єкті на тривалість циклу обігу одного комплекту опалубки (наприклад, на захватці або на окремій конструкції).

Обертальність (О_оп) приймається не менше одиниці і визначається за формулою

(5.21)

Кількість комплектів опалубки можна підрахувати за формулою:

(5.22)

де К_v – кількість комплектів опалубки на весь об’єм робіт при О_оп=1.

Зведення будинків методом підйому перекрить і поверхів