Екологія популяцій
Популяція (англ. population - населення) - перша надорганізована біологічна система. Це - сукупність особин одного виду, здатна до самовідновлення і відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними (включно з часовими й просторовими) чи біологічними бар’єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією.
Просторова структура. Характеризується розміром, чисельністю, щільністю та константністю. У тварин є територія, яку вони контролюють, оберігають від особин цього самого чи іншого типу, мітять. Особини можуть вести поодинокий спосіб життя, утворювати (залежно від співвідношення кількості особин чоловічої та жіночої статей) - сім’ї (1 : 1), прайди (1 : кілька), стада (кілька : багато), колонії, зграї (багато : багато).
Вікова структура залежить від ступеня розвитку популяції, екологічних умов, стійкості. Популяції можуть складатися з різних поколінь (поліциклічні) і з особин одного віку й покоління (моноциклічні). В останні десятиліття відбуваються зміни вікового складу популяцій людей у бік збільшення групи похилого віку.
Статева структура може бути сталою або змінюватись залежно від виду, сезону, стадії розвитку. Так, у черепах залежно від температури виводяться переважно самці або самиці.
Ареал популяції - частина земної поверхні (чи акваторії), в межах якої в природних умовах існує популяція. Ареал залежить від радіуса індивідуальної активності і становить у слимаків кілька метрів, у риб - сотні метрів, у китів - тисячі кілометрів. Рослини розширюють свій ареал за рахунок поширення плодів і насіння за допомогою птахів, вітру, води, тварин, людини. Деякі рослини скорочують свій ареал завдяки втручанню людини: конвалії, підсніжники, сон-трава; при осушенні боліт - валеріана, череда; внаслідок хижацького знищення та отруєння пестицидами на полях - лисиці і зайці. Деякі види зовсім збідніли, і залишилися лише окремі особини або невеликі популяції.
Дата добавления: 2015-05-21; просмотров: 1003;