Державно-ринкові змішані економічні системи

Державно-ринкові змішані системи характеризуються панівним становищем суспільної власності при невпинному становленні приватних форм та розширенні ринкових механізмів регулювання при домінації централізованого адміністративного планування. До таких економік нале­жать в першу чергу перехідні економічні системи країн постсоціалістичного простору, у тому числі Україна.

Окрім формування і організації функціонування ринкового законо­давства та забезпечення нормальної роботи ринкового механізму, держава вирішує ще такі соціально-економічні проблеми, які ринок, в силу своєї егоїстичної спрямованості не тільки не вирішує, а й загострює. Це проблеми справедливого розподілу доходів, структурні зрушення в економіці, ефективне використання досягнень НТП, міжнародний поділ праці, екологія тощо. Регулюючий вплив держави на економіку здійснюється через систему директивного чи індикативного планування, бюджетно-податкову і грошово-кредитну системи. В Україні вкрай необхідним є створення дієвого гнучкого господарського механізму змішаного типу з обов'язковим елементом державного індикативного спрямувального планування, приведення системи оплати праці лібералізованій системі ціноутворення, дієвого і адресного соціального захисту.

Вплив держави на економіку найбільш відчутний через податкову систему та державні видатки. Державне регулювання має важливі наслідки для виробництва, зайнятості, продуктивності праці, рівня цін та розміщення ресурсів. Найповніше вплив держави, її економічна роль проявляється через здійснення урядових закупівель товарів та послуг і державних трансфертних платежів. У перелік державних закупівель входять: >оснащення національних збройних сил, >купівля товарів галузей ракето, судно, машинобудування, >будівництво авто­магістралей, інституцій охорони здоров'я та освіти, >оплата послуг працівників соціальної сфери тощо. Держава здійснює перерозподіл податкових надходжень окремим верствам населення у вигляді виплат по безробіттю, соціальному страхуванню - все це так звані трансфертні платежі. У США податкові надходження, необхідні для фінансування державних закупівель і трансфертних платежів складають 30% національного продукту, у Швеції цей показник становить 51%, у Норвегії-46%, у Франції, Великобританії та Німеччині відповідно - 45%, 39% і 37%. На ріст і масштаби державних видатків та податків впливають урбанізація та попит на суспільні блага (органи національної безпеки, громадський транспорт, пожежна безпека, каналізація, нові можливості у здобутті освіти та підвищенні якості робочої сили тощо), егалітаризм (розвиток соціального страхування, виплати по безробіттю, соціальне забезпечення, державна програма безплатної медичної допомоги, державне житлове будівництво тощо).

Тяжіння національної економіки будь-якої країни світу чи до ринково-державної, чи до державно-ринкової залежить, насамперед, від того, яким історичним шляхом розвивалась економічна система, яку економічну політику проводили уряди цих країн, економічні ідеї яких шкіл політичної економії були найбільш сприйнятні і в якій мірі реалізовані, зрештою, які етно-господарські традиції сформували світогляд тієї чи іншої нації. Так, зокрема, ідеї економічної свободи, реалізації свого творчого індивідуалізму найбільш повно проявили себе в історії розвитку США, природно оформившись у такий тип економічної системи, який найбільше тяжіє до чистого капіталізму.