Ринково-державні змішані економічні системи

В національних економічних системах, де соціально-економічною основою служить приватна власність, виражена як індивідуальною, так і колективними формами (партнерська, корпоративна, тощо), а також провідне становище мають ринкові методи регулювання при коригуючій ролі державних механізмів, такі змішані системи кваліфікують як рин­ково-державні. Прикладами даного типу змішаних економічних систем можуть слугувати розвинені економіки країн Заходу, у яких ринковий механізм все більше доповнюється державним регулюванням. Серед переліку цих країн економіка США найбільше тяжіє до моделі "вільного ринку", хоча 1/5 національного продукту виробляється під егідою уряду, а 1/3 національного продукту іде на соціальні програми та закупівлю урядом товарів та послуг. В Японії панує "корпоративний патерналізм", розвинуте планування та координація економічної діяльності уряду і приватного сектора. У Швеції, не дивлячись на те, що 90% господарської діяльності зосереджено в приватних фірмах, держава енергійно бере участь в перерозподілі доходів та забезпеченні економічної стабільності. У Франції економічна система тяжіє до "державного дирижизму", а в Німеччині та Австрії сформувалась модель "соціального ринкового господарства".

Визначальною ознакою ринково-державних змішаних економічних систем є наявність і пріоритетність таких механізмів та інститутів, які дозволяють ринковим цінам розподіляти рідкісні економічні ресурси, забезпечувати інформацію про рішення, що їх приймають споживачі, фірми та постачальники ресурсів, і узгоджувати ці рішення. Держава ж вирішує ті соціально-економічні проблеми, які непідвладні ринкові, зокрема: розробка й затвердження правових основ економіки, визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку, реалізація соціальних цінностей, фінансування суспільних благ і послуг, стабілізація економіки, яка б забезпечувала повну зайнятість і стабільний рівень цін тощо.