Жаргон, прізвиська та блатні пісні.

Жаргон є специфічною, офіційно ненормативною «мовою», якою неповнолітні користуються для спілкування. Жаргон - найбільш динамічний, легкозасвоюваний елемент субкультури неповнолітніх. Загальна ознака жаргону як інструменту спілкування полягає в тім, що він поєднує компоненти підлітково-юнацького, військового, загальнокримінального та спеціального (картярного, наркоманійного, токсикоманійного та ін.) жаргону. Порівняно з іншими віковими та професійними групами неповнолітні найбільш активно (за частотою та питомою вагою жаргонних елементів) користуються жаргоном. Цьому сприяє загальне розтабуювання офіційної та повсякденної мови, особливо ненормативної лексики, яке спостерігається останнім часом.

Особливості жаргону неповнолітніх:

· широке вживання брутальних, нецензурних слів і виразів у вигляді «паразитів» і для «зв'язку слів»; у міжстатевому та одностатевому спілкуванні;

· мінливість, динамізм, полізначущість окремих слів і виразів у різних осередках середовища неповнолітніх;

· найбільша психологічна привабливість, легкість використання порівняно з іншими атрибутами субкультури;

· висока емоційна насиченість, образність, іронічність і «колючість».

Структурно жаргон неповнолітніх містить слова та вирази, які мають специфічне порівняно з офіційним, загальновизнаним значення, а також умовні, штучні слова і вирази, яким надається певне значення.

Прізвиська неповнолітніх можуть розглядатися як складова, але відносно самостійна частина жаргону, їх психологічний зміст полягає в персоніфікації, стратифікації та оцінці певних (найбільше помітних, важливих на думку середовища) якостей неповнолітнього. Частина кримінальних прізвиськ має спільні витоки зі звичайними підлітково-юнацькими прізвиськами. Це стосується імен і прізвищ (Сергій — «Сірий», Леонід — «Льоха», Середенко — «Середа»), похідних від них (Рябченко — «Птиця»), елементів зовнішності та фізичного стану («Рудий», «Хиляк», «Шкаф»). Прізвиська суто кримінального походження пов'язані з правопорушеннями та виконуваною функцією («Баклан», «Стукач», «Торпеда», «Гравець», «Бандера»), вживанням алкоголю та одурманюючих речовин («Нюхач», «Аплікаторщик», «Кайфовик»), статусом у середовищі («Чушка», «Жаба», «Помийка», «Король»).

Блатні пісні використовуються неповнолітніми як засіб демонстрації певного ставлення (солідарності, розчарування у коханні, дружбі, приниження, переваги над «чужими» та ін.) та власних якостей (хоробрість, хитрість, кмітливість тощо).

Умовно-конспіративне спілкування. Цей елемент субкультури неповнолітніх має героїко-романтичне забарвлення і використовується для обміну інформацією за допомоги спеціальних, незрозумілих для оточення засобів. Вони несуть попереджувальну, заборонювальну, спонукальну інформацію. Для цього використовуються звукові сигнали — свист, клацання пальцями, вигуки («атас», «шухер», «менти» і т.п.), а також міміка і жести.

Умовно-конспіративне спілкування найкраще налагоджено у неповнолітніх, які причетні до незаконного обігу наркотиків та інших одурманюючих речовин, кишенькових злодіїв, тих, хто вчиняє злочини на кшталт раптового пограбування, зловживання довірою і шахрайства (різноманітні варіанти азартних ігор).