Природні потенціали геосистеми та їх оцінка

Функції, які в структурі усталеного природокористування має виконувати геосистема, можуть (і часто так є) входити в суперечність з її природними властивостями. Це пов’язано з тим, що по відношенню до кожної функції геосистема характеризується певним природним потенціалом – здатністю виконувати цю функцію, зберігаючи при цьому свою структуру та природні особливості.

Щодо потенціалу геосистеми важливе місце належить його оцінюванню. Є три підходи до цього: оцінка потенціалу в балах, у вартісних (грошових) показниках і в натуральних одиницях.

Бальне оцінювання потенціалу зводиться до такого:

1) для певної соціальної функції встановлюються характеристики геосистеми, які визначають її здатність виконувати цю функцію. Наприклад, для функції літнього короткочасного відпочинку такими характеристиками є: близькість до водойми, температура повітря влітку, повторюваність гроз, похмурих днів та інших несприятливих атмосферних явищ, тип сучасної рослинності, почленованість рельєфу, механічний склад грунту тощо.

2) для кожної характеристики розробляється шкала, яка переводить реальні значення цієї характеристики в бали сприятливості її значень для даної функції. Наприклад, від нульового бала, якому відповідають значення характеристики, за яких геосистема абсолютно непридатна для виконання даної функції, до 10 – максимально сприятливе для даної функції значення;

3) для кожної з цих характеристик експертним шляхом визначається ступінь її суттєвості з погляду забезпечення даної функції. Наприклад, для функції літнього відпочинку ступінь суттєвості такої характеристики геосистеми, як близькість її до водойми, оцінюється коефіцієнтом 0,8 середня температура липня – 0,5, тип рослинності – 0,9, механічний склад грунту 0,3 і т.д.;

4) для геосистеми визначаються значення характеристик і за розробленими для них шкалами ці значення переводяться в оцінювальні бали;

5) обчислюється значення природного потенціалу як середнє зважене арифметичне балів або як їх середнє зважене геометричне. Останній спосіб визначення середньої більш виправданий, оскільки наявність нульового бала хоч би однієї з характеристик геосистеми визначає її

6) абсолютну непридатність для виконання даної функції. Зваження балів ведеться за коефіцієнтами їх суттєвості;

7) за отриманими для кожної геосистеми оцінками складається карта природного потенціалу досліджуваного регіону. На рис. 42 показано таку карту для агро потенціалу геосистем північної частини Керченського півострова.

Недоліком такого підходу є його певна суб’єктивність (її зумовлюють 2 і 3-й етапи методики оцінювання). Проте в багатьох випадках він єдино можливий і ним користуються.

Оцінка природного потенціалу в грошових одиницях грунтується на визначенні вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу (наприклад, вартості врожаю, одержаного в геосистемі за один рік, вартості деревини, яку можна отримати з геосистеми при рубках певного режиму тощо), або загальну вартість ресурсу (економічна оцінка землі). Користуються також і іншими вартісними показниками – диференційною рентою, витратами на отримання одиниці продукції тощо. Такий підхід до оцінки потенціалу геосистем часто називають еколого-економічним. Його недоліки випливають з невідповідності діючих цін справжній вартості ресурсів, а також неможливості безпосередньої оцінки в грошових одиницях середовище відновлюваного, естетичного та інших потенціалів не ресурсного характеру.

Оцінки та карти природних потенціалів геосистем (рис. 42) можна ефективно використати при обґрунтуванні раціональної організації території. При відсутності відповідності функцій геосистем їх природним потенціалам в геосистемах виникають конфліктні ситуації між сучасним господарським використанням та природними особливостями. Ступінь конфліктності тим вищий, чим більша загроза розвитку деградаційних процесів у геосистемі, чим менша стійкість до антропогенних впливів, пов’язаних з даним функціональним використанням. Визначивши її, можна побудувати карту конфліктних ситуацій (рис. 43). Вона є зручним документом для визначення природоохоронних пріоритетів регіону, заходів до оптимізації територіальної структури господарювання та їх черговості.