Ландшафтно – екологічний підхід. Визначення ландшафтної екології.

Інтеграція ландшафтного та екологічного підходів.Інтеграція різних наук або наукових підходів виправдана і врешті – решт відбувається при виконанні трьох умов: принципової можливості інтеграції, її доцільності та приблизно однаковим рівнем розвитку та ступенем загальності контактуючих наук. Всі перелічені фактори присутні для екологічного і ландшафтного підходів.

Ландшафтна екологія є продуктом часткової інтеграції ландшафтознавства та екології. Вона використовує лише певну частину їх теоретичних положень, підходів, які при взаємоконтакті досить суттєво трансформується. Це зумовлює формування оригінального концептуально-теоретичного базису самостійної науки – ландшафтної екології на стику ландшафтознавства та екології, які залишатимуться самостійними науками із своїми теоретичними концепціями та методами.

Особливості ландшафтно-екологічного підходу. Ландшафтно-екологічний підхід поряд із сильними в евристичному відношенні особливостями, успадкованими від ландшафтознавства (територіальність, полі центризм моделі геосистеми тощо) та екології (концепція сукцесії, методи ординації, моноцентризм моделі екосистеми тощо), має і власні риси. Як і в цих наук, об’єктом ландшафтної екології є полігеокомпонентні природні системи. Проте при їх дослідженні вона значно ширше користується наслідками із загальнонаукового принципу доповнюваності. Згідно з цим принципом, усебічне пізнання складного об’єкта чи явища досяжне за умови дослідження його проекцій (різними моделями), звести які до однієї принципово неможливо.

Концепції гео – та екосистеми мають свої переваги – уявлення про геосистему більш наближене до природної реальності; концепція екосистеми дуже зручна при вирішенні багатьох конкретних питань. А тому ландшафтна екологія в своїх дослідженнях використовує і полі – (геосистемний) і моно – (екосистемний ) підходи. Причому, на відміну від екології, в центр екосистемної моделі можна ставити не тільки біотичні, а й інші компоненти.

Ландшафтній екології притаманний акцент на процесному функціональному аналізі геосистем. Останні сприймаються насамперед не як деякі об’єми або території, специфічні за складом елементів та своєю будовою, а як об’ми та арени, насичені різними динамічними процесами, що взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем. За специфікою цих процесів і виділяються геосистеми.

На відміну від вчення про геосистеми та екології, ландшафтна екологія досліджує природні системи не вище регіонального просторового рівня Для неї характерна значна увага до впливу на геосистеми зовнішніх, особливо антропічних, факторів. Порівняно з ландшафтним підходом ця наука сприймає й аналізує геосистеми як значно більше зв’язані з зовнішнім середовищем, “більш відкриті”.