Облік коштів цільового фінансування та цільових надходжень
Підприємства та організації можуть одержувати з державного та місцевого бюджетів дотації, субсидії, поточні та капітальні трансферти для фінансування заходів цільового призначення.
Під субсидіями розуміють усі безоплатні поточні виплати підприємствам, що не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів та послуг в обмін на проведені платежі, а також витрати, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
До категорій субсидій та поточних трансфертів належать усі безоплатні державні платежі, що не підлягають поверненню та передбачаються тільки на поточні цілі одержувача бюджетних коштів.
Що стосується дотацій, то визначено такі напрямки їх використання:
– виробництво життєво важливих продуктів харчування, лікарських препаратів і засобів реабілітації інвалідів;
– закупівля окремих видів імпортних товарів;
– надання послуг транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення;
– підтримка суб'єктів господарювання, які опинилися у критичній соціально-економічній чи екологічній ситуації;
– фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримки їх діяльності;
– на технічний розвиток, що дає значний економічний ефект, тощо.
Крім дотацій та субсидій, існує ще один вид асигнувань із бюджету – капітальні трансферти, що є безоплатними односторонніми платежами органів управління, які не призводять до виникнення чи погашення фінансових вимог.
Підприємства та організації, що одержують дотації та субсидії з бюджету, є одержувачами бюджетних коштів. Оскільки дотації та субсидії є одним із різновидів бюджетних коштів, то на їх одержувачів поширюються вимоги бюджетного законодавства, що стосуються як отримання, так і використання цих сум.
До цільового фінансування і цільових надходжень належать кошти, які виділяються за цільовим призначенням у розпорядження підприємства на здійснення відповідних заходів, не пов'язаних з формуванням власних оборотних засобів (у тому числі одержана гуманітарна допомога).
Кошти цільового фінансування і цільових надходжень підприємства Можуть одержувати як субсидії, асигнуватися з бюджету і позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних і фізичних осіб (на фінансування капітальних інвестицій, науково-дослідні роботи, соціальний захист громадян, на державне регулювання цін на продовольчі товари, медикаменти, паливо для населення, послуги житлово-комунального господарства і пасажирського транспорту тощо).
Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами, зокрема. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», листом Мінфіну України від 27.08.91 № 04-503 «Про облік виплат, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.01.92 № 18-412 «Про бухгалтерський облік окремих господарських операцій», наказом Мінфіну України від 14.12.99 № 298 «Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги» та ін.
Відповідно до національного Плану рахунків облік коштів цільового фінансування та їх використання ведеться на пасивному рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». По кредиту цього рахунка відображається надходження коштів цільового призначення, а по дебету — їх використання за відповідними напрямками, визнання їх доходами, а також повернення невикористаних сум.
Надходження коштів на цільові заходи відображається по кредиту рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» в кореспонденції з дебетом рахунків:
30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (на суму коштів, одержаних на цільові заходи із бюджету, позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних та фізичних осіб); 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. (на вартість одержаних на цільові заходи тов арно-матеріальних цінностей) та ін.
По кредиту рахунка 48 відображають кошти цільового призначення, отримані підприємством для фінансування окремих заходів, по дебету – використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум. Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень, їх витрачання здійснюють за їх призначенням і джерелами надходження.
Дотації та субсидії, отримані підприємствами, у бухгалтерському обліку відображаються в порядку, установленому П(С)БО 15.
Цільове фінансування відповідно до п. 16 П(С)БО 15 не визнається доходом доти, доки не з'явиться підтвердження, що його буде отримано і об'єднання виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких було понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), понесених підприємством, і фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання в майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
У бухгалтерському обліку субсидії та відшкодування пільг, а також дотації, що підлягають отриманню з бюджету, відображають як дебіторську заборгованість по дебету рахунка 377 і кредиту рахунка 48.
Використання коштів, одержаних у порядку цільового фінансування, відображається на відповідних рахунках обліку виробничих затрат або рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» (на утримання дошкільних дитячих установ, оздоровчі, соціально-культурні заходи та ін.).
Одночасно використані у звітному періоді кошти цільового призначення зараховуються до операційних доходів підприємства записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредиту рахунка 718 «Одержані гранти та субсидії».
Цільове фінансування, одержане підприємством у вигляді виконаних робіт некапітального характеру, відображається записом по дебету рахунків 23 «Виробництво 949 «Інші витрати операційної діяльності» та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 48 «Цільове фінансуванні цільові надходження». Одночасно вартість таких робіт : зараховується до доходів операційної діяльності підприємства записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» І кредиту рахунка 718 «Одержані гранти та субсидії».
У разі фінансування капітальних вкладень сальдо рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» підлягає списанню на рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів» з наступним послідовним включенням (одночасно з нарахуванням амортизації) в доходи відповідних періодів. При будівництві об'єктів основних засобів у порядку пайової участі в бухгалтерському обліку роблять такі записи.
Грошові кошти, одержані підприємством-забудовником від пайовика для пайової участі у будівництві об'єкта, відображаються по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Після оформлення документів на право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта (квартиру, нежитлове приміщення) забудовник на вартість цієї частки об'єкта робить запис по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції».
Пайовик передані підприємству-забудовнику кошти для пайової участі у будівництві об'єкта відображає по дебету рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». Після одержання оформлених документів на право власності на відповідну частку збудованого об'єкта робиться запис по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
Зарахування на баланс власної частки збудованого в порядку пайової участі об'єкта оформляється записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції». Якщо пайовиком власна частка збудованого об'єкта (квартири, нежитлового приміщення) призначена для продажу, то її вартість списується з кредита рахунка 15 «Капітальні Інвестиції» на дебет рахунка 28 «Товари».
Тема 3. Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування
Лекція 5
3.1. Нормативні джерела, що регламентують оплату праці
Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.
У Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.
Закон України про оплату праці.
Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.
Закон України «Про відпустки».
Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Закон України “Про колективні договори і угоди”.
Цим Законом передбачено складання угод трьох рівнів: на державному – Державні, на галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю) – укладаються колективні договори. У відповідності з цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку – власники (власники майна підприємств) або уповноважені ними органи, а з іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.
Дата добавления: 2015-04-05; просмотров: 2257;