Оцінка технічної оснащеності виробництва і показників використання технічного потенціалу.

Ефективність сільськогосподарського виробництва тісно пов’язана з рівнем механізації технологічних процесів, який, у свою чергу, залежить від структури та складу машинно-тракторного парку (МТП) господарства чи окремих ТхС.

Аналіз технічного оснащення проводиться періодично з метою вияв­лення наявних невідповідностей між існуючим станом механізації техно­логічної системи і можливостями підвищення рівня механізації та струк­турного удосконалення МТП.

Основними показниками технічного оснащення господарства є: тракторозабезпеченість, машинозабезпеченість, енергонасиченість землеробства, енергоозброєність праці.

Тракторозабезпеченість (п_тр) визначається відношенням середньо­річної кількості еталонних тракторів (п_{тр ет}) до 100 га ріллі (F_p) тобто

(6.8)

де n_фт і λ_т — відповідно, число тракторів певної марки та коефіцієнт їх переведення в еталонні трактори.

Машинозабезпеченість (т_сгм) характеризується відношенням балан­сової вартості сільськогосподарських машин (Б_сгм), що агрегатуються з тракторами, до балансової вартості тракторів (Б_т):

(6.9)

Енергонасиченість землеробства (Е₃) оцінюється сумарною ефектив­ною потужністю тракторів, комбайнів, самохідних машин і енергетичних засобів (∑N_ен), що припадає на 100 га ріллі:

(6.10)

Енергоозброєність праці оцінюється сумарною ефективною потужністю тракторів, комбайнів, самохідних машин і енергетичних засобів (∑N_ен), що припадає на одного середньорічного працівника (п_п), зайнятого на вироб­ництві або на одного механізатора (п_м). Відповідні формули мають вигляд:

(6.11)

Рівень механізації виробництва або окремих його процесів визначаєть­ся як відношення обсягу механізованих робіт (Ω_мех) або затрат праці (З_мех) при механізованих роботах до загального обсягу робіт (Ω_заг) або затрат праці (З_заг):

(6.12)

Рівень показників (2.28-2.30) визначається як відношення фактичного його значення (П_ф)до нормативного або кращого з досягнутих у господар­ствах певної зони (П_н), якщо їх покращання йде в напрямку зростання (Р_п⁺) і навпаки, коли показники покращуються в сторону зниження (Р_п^-), тобто

(6.13)

За рівнем показників технічного оснащення виробництва роблять ви­сновки щодо його удосконалення і розвитку.

Визначення, аналіз і оцінка показників машиновикористання є необхід­ною складовою управління ефективністю механізованого виробництва. До найважливіших показників належать обсяг (Ω_м) і щільність (ω_м) механізо­ваних робіт, річний та змінний виробіток трактора (Ω_т), коефіцієнт своє­часності механізованих робіт (k_св), коефіцієнт змінності (k_зм), питома ви­трата палива на еталонний гектар (g_n).

Річний обсяг механізованих робіт визначається як сума виробітків окре­мих МТА на різних операціях протягом року в умовних еталонних гектарах:

(6.14)

де λ_j — еталонна годинна продуктивність j-го МТА, у.е.га/год;

N_зм — число нормозмін на виконання і-тої операції;

Т_зм — тривалість нормативної зміни, год.

Щільність механізованих робіт може визначатися як по господарству в цілому, так і для окремих с.-г. культур. Цей показник характеризується відношенням обсягу механізованих робіт Ω_м (у господарстві чи щодо куль­тури) до площі F_п ріллі або певної культури:

(6.15)

Своєчасність робіт забезпечується умовою:

(6.16)

де W_j — продуктивність j-го МТА за годину змінного часу;

n_j — число агрегатів j-го типу;

Ω_м — обсяг робіт у фізичних одиницях;

D_р — число днів, протягом яких потрібно виконати роботи;

Т_зм — тривалість нормативної зміни;

k_зм — коефіцієнт змінності.

Для загальної оцінки рівня виконання робіт в оптимальні агротехнічні строки (Р_св) використовують відношення фактичного обсягу робіт, що ви­конаний в оптимальні строки (Ω_н), до запланованого (Ω_нп):

(6.17)

Проте варто враховувати, що своєчасність залежить як від обсягів, так і від тривалості робіт, проведених поза оптимальними строками. По­казник своєчасності робіт для особливо відповідальних щодо строків їх проведення (сівба, збирання, хімічний захист) можна виразити через об­сяги виконаної роботи у межах нормативного агротехнічного строку (Ω_н) і поза його межами (ΔΩ), а також нормативне число днів (D_Н)і відхилення від нього (ΔD):

(6.18)

де D_нп і D_фп — порядкові номери днів від початку року відповідно нормативного і фактичного початку операції;

D_ф3 і D_нз — порядкові номери днів нормативного і фактичного за­вершення операції.

Показник своєчасності робіт бажано мати близьким до 1, тобто ΔΩ→0 і ΔD→0.

Середньорічна питома витрата палива на еталонний гектар визнача­ється відношенням

(6.19)

де G_пр — витрата палива на виконання механізованих робіт, кг/рік.

Рівень питомої витрати палива стосовно нормативного значення по­казника дпн визначається як

(6.20)

Коефіцієнт змінності роботи тракторів розраховується за формулами:

(6.21)

(6.22)

де Т_ф — фактичний час роботи трактора за D_р днів, год;

Т_нзм — тривалість нормативної зміни, год;

N_мзм і N_мд — відповідно число машинозмін і машиноднів.

Техніко-економічний аналіз машиновикористання є функцією керу­вання виробництвом і забезпечує прийняття раціональних рішень. Він може здійснюватись як фахівцями інженерної служби, так і комплексни­ми групами аналітиків. Вибір тих чи інших показників для аналізу зале­жить від поставленої мети і об’єкту аналізу.