Об’єкти культурної спадщини

Карпатський регіон Румунії багатий на історико-культурну спадщину. Повіт Сучава, що знаходиться в північно-східній Румунії на березі р. Сучава в гористій місцевості, є знахідкою для шанувальників історичних цінностей. Ця місцевість відома двома православними жіночими монастирями Сучевіца і Молдовіца XVI ст., а також тронною фортецею Сучава кінця XIV ст. Варто відзначити, що фрески монастирів Сучевіца і Молдовіца збереглися в абсолютно чудовому первозданному вигляді і розташовуються не тільки з внутрішнього, але і з зовнішнього боку. Із зовнішнього боку розпису вони виконані на блакитно-зеленому тлі, з внутрішньої сторони − на чорному. Чорний колір створює особливу атмосферу всередині храму, яка підкреслюється маленькими вузькими вікнами, що пропускають дуже мало сонячного світла. Фрески оповідають про події, описані в Старому і Новому завітах.

Найбільш відомою і відвідуваною в місті є Тронна фортеця ХІV ст. − місце коронації молдавських господарів. Ця величезна для середніх століть Тронна фортеця, оточена ровом, не раз була зруйнована і відновлена. Перші спроби зайняти фортецю були з боку турецьких військ, однак вони не увінчалися успіхом жодного разу. Вперше вона була захоплена польсько-оттоманської армією під керівництвом Сулеймана Пишного в 1538 р.

Однією з визначних пам’яток культурної спадщини повіту Марамуреш Румунських Карпат є «Веселий цвинтар» (рум. «Cimitirul Vesel»), що знаходиться в с. Сепица. Він відомий своїми яскравими різнобарвними надгробками з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва і поетичними текстами, що ілюструють людей, похованих на цвинтарі та епізоди з їхнього життя. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром. Незвичайним у цьому кладовищі є те, що його вигляд розходиться з переважним у європейських суспільствах переконанням про смерть як похмуру і скорботну подію, тут сам факт смерті наповнений радістю і передбаченням кращого потойбічного життя.

Ідея виникнення незвичайного кладовища пов’язана з ім’ям Стана Йона Петраша, місцевого різьбяра по дереву. Він виготовив перший могильний хрест в 1935 р., вирізав перший надгробок для «Веселого цвинтаря». До 1960-х рр. на кладовищі з’явилося понад 800 дубових хрестів, виготовлених майстром.

В історико-культурному аспекті країни потрібно відзначити Сігішоарі − середньовічне місто-фортецю, розташовану на вершині гори, старовинна частина якої чудово збереглася. На центральній площі стоїть непримітний з першого погляду триповерховий будиночок, у якому в 1428 р. народився Влад III, відомий також як Влад Цепеш або Влад Дракула (може перекладатися як «син дракона» або «син диявола»). Ставлення до цього господаря Валахії у місцевих жителів неоднозначне, вони звеличують його за порядок і закон, які він подарував Трансільванії під час свого правління, і докоряють за жорстоке поводження з підлеглими.

Заслуговує уваги й відомий готичний замок Румунії Бран (1377 р.) – зимова резиденція господаря Дракули, а пізніше королівський палац, який зберіг цей статус до самих останніх століть. Замок Бран був місцем, куди господар Валахії приїздив відпочити від повсякденних клопотів.

В Південній частині Східних Карпат Румунії розташоване місто Брашов, в якому знаходиться ще одна середньовічна фортеця Ришнов, що була побудована лицарями Тевтонского ордена в 1215 р. Фортеця стоїть на високій горі, куди подорожньому доведеться йти пішки. В центрі фортеці знаходиться найглибший у Європі колодязь, глибина якого становить 143 м, тому в фортеці завжди була вода і жителі могли витримувати навіть найтриваліші облоги.

До найвідоміших пам’яток історії та культури Карпатського регіону Румунії потрібно віднести також замки Гунедоара (XV ст.), Криш (1559−1698 pp.), Фегераш (XV−XVI ст.), Четатя де Скаун (XIV ст.), церкви св. Георгія (XV−XVII ст.), св. Дмитрія (XV−XVII ст.), св. Іллі (XV−XVII ст.). Серед монастирів досліджуваного регіону своєю історико-культурною цінністю відзначаються Нямц (XV−XVIII ст.), Дялу (1500−1502 pp.), Воронец та Гумар (XV−XVI ст.).

У межигір’ї р. Олт, яка протікає через Південні Карпати, знаходяться кілька монастирів, найвідоміший серед яких − монастир Козія, споруджений у 1388 р. за кошти господаря Волощини Мірчі Старого. Для спорудження монастиря були привезені майстри з Моравії, які використали як модель для побудови церкву монастиря Крушеваць із Сербії. Потрібно відзначити, що в теперішній час тут знаходиться музей, який демонструє відвідувачам історію монастиря.

Відомим є і монастир Бістріца, споруджений в 1492–1494 рр. крайовськими боярами. У середині монастиря знаходиться церква побудована господарем Волощини Матеєм Басарабом. Згідно з легендою, Матея Басараба переслідували турки, щоб відтяти голову. Він сховався горах зі своїм вірним охоронцем, який запропонував йому обмінятись вбранням. Турки, не впізнавши Матея, відтяли голову охоронцеві. У знак подяки, за своє спасіння, на тому місці Матей Басараб наказав спорудити церкву.