Розвиток економіки, транспортне сполучення. Румунія − індустріально-аграрна країна

Румунія − індустріально-аграрна країна. З корисних копалин найбільше значення в Карпатському регіоні Румунії мають нафта і природний газ. Нафтоносні площі простягаються вздовж зовнішнього (південного і східного) краю Карпат, газоносні − на Трансільванському плато. Є також поклади вугілля (Петрошанський басейн), лігнітів, мідної та поліметалічних руд, кам’яної та калійної солі тощо. У зоні давньої вулканічної діяльності на стику Східних і Південних Карпат (масив Вранча) розвідані родовища комплексних уранових руд, що містять також золото, срібло та деякі рідкоземельні метали. Але повне самозабезпечення країна має лише по газу, солі та деяким будівельним ресурсам (гіпс, крейда, каолін, кварцовий пісок).

Карпати багаті на ліс і гідроенергоресурси. Загалом ліси вкривають четверту частину території країни, тому Румунія помітно виділяється в Європі запасами цінної твердої деревини (бук і дуб).

Біхор−один з «найбагатших» повітів Карпатського регіону Румунії. Тут спостерігається найнижчий рівень безробіття в країні. Головними галузями місцевої промисловості є текстильна, харчова, металургійна, хімічна, машинобудівна.

У промисловому секторі повіту Селажпереважають машинобудування (машинне устаткування), харчова, текстильна, паперова та деревообробна галузі промисловості.

Частка повіту Сату МареКарпатського регіону в загальнорумунському промисловому виробництві складає близько 1,2 %. Тут розвинуто машинобудування (35 % вартості промислової продукції повіту), харчова (16,9 %), текстильна (13,7 %), швейна (13,2 %), деревообробна (13,2 %), шкіряно-взуттєва галузі промисловості, виробництво будматеріалів.

У жудці Марамурешрозвиваються кольорова металургія, хімічна, деревообробна та інші галузі промисловості. Промисловими центрами тут є міста Бая-Маре та Сигіт. Важливе значення у сільському господарстві цього регіону мають зернові, особливо кукурудза й пшениця. У низовинних районах розвинуте тваринництво м’ясо-молочного напряму, в гірських переважає вівчарство, яке базується на природних гірських пасовищах Карпат й Трансільванського плато. За поголів’ям овець Румунія поступається в Європі тільки Великобританії та Іспанії. Розводять тут також велику рогату худобу, свиней і птицю.

На повіт Харгіта припадає 1,1 % промислової і 1,2 % сільськогосподарської валової продукції країни. Здійснюється видобуток мідної руди і залізняку. Головними галузями місцевої промисловості є лісова і деревообробна (23 % промислової продукції повіту), текстильна (21 %), швейна (18 %), харчова (12 %), машинобудівна (10, 5 %).

У повіті Сучававиробляється 1,8 % валової продукції промисловості країни. За продукцією лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості повіт займає перше місце в Румунії.

Найбільшим залізничним центром Румунії є Бухарест, де беруть свій початок 7 залізничних магістралей, більшість з яких міжнародного сполучення до Болгарії, Сербії-Чорногорія, Угорщини, України та інших країн. Загальна довжина мережі залізниць в країні становить близько 11.000 км, з яких 4000 електрифіковані. Бухарест є головним дорожнім вузлом.

Стосовно водного транспорту варто відзначити, що р. Дунаєм (в дельті, нижче порту Бреїла), плавають судна, осадка яких не перевищує 7 м, а вище Бреїли можуть плавати лише судна із осадкою 2,5 м. Здійснюються вантажоперевезення між чорноморським портом Констанца (південний схід) та Роттердамом завдяки каналам Дунай – Чорне море та Рейн – Майн – Дунай. Загалом Румунія має 35 портів, з яких 3 є морськими, 6 – річково-морськими та 26 – річковими.

Найважливішим повітряним вузлом Румунії є Міжнародний аеропорт імені Анрі Коанде, розташований 10 км північніше Бухареста. Існують і інші аеропорти, більшість з яких – міжнародні: в Крайові, Тімішоарі, Араді, Ораді, Сібіу, Клуж-Напоці, Сату-Маре, Бая-Маре, Тиргу Мереші, Бакеу, Яссах, Сучаві, Тулчі, Карансебеші та Констанці.