Переломи хребта. Перша допомога.

Переломи хребта стають особливо небезпечними та важкими, коли вони супроводжуються пошкодженнями спинного мозку. Трапляються ці переломи в результаті падіння з висоти, притискання чимось важким, сильного удару.

Ознаки:значне відчуття болю в області остистих (виступаючих позаду) відростків, може проявитися горб в області остистих відростків.

Якщо при переломах стиснутий спинний мозок, то можуть з’явитися паралічі кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому хребта, розлад функціонування тазових органів (затримка випорожнення).

Перша допомога: перш за все слід дотримуватися особливої обережності при підійманні та перенесенні постраждалого. Не допускати згинання хребта, тому що при цьому можна пошкодити непошкоджений спинний мозок або стискання його може посилитись.

Найважливіше – це забезпечення нерухомості хребта. Для чого постраждалого вкладають на жорсткі ноші на живіт. Під плечі та голову підкладають згорток. Укладення на ноші постраждалого відбувається таким чином: постраждалого обережно перевертають вниз животом, потім 2-3 людини одночасно підіймають його та вкладають на ноші, не допускаючи найменшого згинання хребта. В такому положенні обережно перевозять постраждалого до медичного закладу.

Білет №12

1. Технічні причини виникнення ГНВП.

Технічні причини – промиви бурильної колони під час буріння свердловини, гідророзриви пластів в процесі СПО, порушення технології ліквідації аварій, неякісне кріплення свердловини обсадними колонами.

2. Ознаки виникнення ГНВП під час очікування затвердівання цементу та дії вахти при їх виявленні.

Під час ОТЦ цементний розчин з часом втрачає здатність передавати гідростатичний тиск на вибій і газоносні горизонти над ним. Вибійний тиск знижується до величини тиску‚ яку створює стовп води замішування. Оскільки у цей період цементний камінь ще не сформувався‚ може статися прорив газу у кільцевий простір свердловини. Ситуація може ускладнитися за рахунок проведення робіт у свердловині до закінчення ОТЦ‚ тому що існує висока імовірність порушення зчеплення цементного кільця з обсадною колоною або стінками свердловини‚ внаслідок чого утворюються штучні канали міграції пластового флюїду.

Попередження ГНВП при кріпленні свердловини

- Спуск обсадної колони дозволяється лише у випадку забезпечення можливості оперативної герметизації гирла.

- Доливання обсадної колони проводити у відповідності з планом робіт до появи видимого рівня розчину у трубах.

- Спуск труб вести з постійним контролем за зміною ваги. Раптове зростання ваги, яке супроводжується падінням рівня розчину у кільцевому просторі, свідчить про порив колони труб, або руйнування ЗК. Тому необхідно негайно долити свердловину до гирла і простежити за можливою появою ознак ГНВП.

- Перед початком цементажу необхідно промити свердловину до вирівнювання параметрів. При закачуванні тампонажного розчину необхідно забезпечити безрозривність потоку. Якщо густина тампонажного розчину перевищує густину бурового більше як на 20 кг/м³, слід вжити заходів з регулювання виходу розчину із свердловини.

- На період ОТЦ необхідно забезпечити постійний контроль за надлишковим тиском на гирлі згідно плану робіт.

- Попередження ГНВП під час заключних робіт до повторного розкриття газоносного горизонту

- Усі види робіт можна проводити тільки після обладнання устя засобами оперативної герметизації.

- Усі роботи в свердловині до перфорації сдід вести в ній при розчині, параметри якого відповідають тим, що були під час спуску обсадної колони.

- Усі роботи, які пов'язані з пониженням гідростатичного тиску в свердловині можна проводити лише після перевірки обсадної колони на герметичність та встановлення на ній противикидного обладнання або фонтанної арматури.

3.Випробування колонних головок після монтажу на гирлі свердловини.

Після спуску і цементування чергової обсадної колони та її обв’язки, колонну головку необхідно :

1 Опресувати міжпакерний простір шляхом закачування ущільнюючої пасти спеціальним нагнітачем у міжпакерний простір на тиск, указаний в плані робіт, але не більше 70% від критичного зовнішнього тиску обсадної колони, на якій установлені ущільнення, а також робочого тиску колонної головки;

2 Опресувати разом з проміжною (експлуатаційною) обсадною колонною тиском, що відповідає максимальному тиску опресовування колони на гирлі згідно плану робіт на кріплення свердловин, але не більше робочого тиску колонної головки;

3 Опресувати міжколонний простір повітрям на тиск, який указаний в плані робіт, але не більший 60% від тиску опресовування попередньої обсадної колони.

4. Провести потерпілому штучне дихання способом «із рота в рот».

Штучне дихання способом «із рота в рот». Постраждалого вкладають на жорстку поверхню (стіл, тапчан, підлогу) на спину. Людина, яка надає допомогу, відхиляє голову постраждалого назад (під шию постраждалого підкладають валик, згорток одягу, бинтів, ковдри тощо) та утримує її в такому положенні. Потім висувати нижню щелепу постраждалого на 1 см вперед. Далі, людина, яка надає допомогу глибоко вдихає повітря, наближує свій рот до рота постраждалого та, щільно притиснувши свої губи (крізь марлю, бинт, хустинку) до рота потерпілого, вдмухує набране повітря в його легені. Якщо є гумова трубка, то вдування повітря проводять через неї. При вдуванні повітря через рот, ніс потерпілого стискають, щоб повітря, яке вдувають, не виходило через нього назовні. При вдуванні повітря в легені постраждалого обов’язково необхідно спостерігати за грудною клітиною, яка повинна підійматися. Як тільки грудна клітина піднялась, нагнітання повітря призупиняють, людина, яка надає допомогу, піднімає свою голову, відбувається пасивний видих у постраждалого. Для того, щоб видих був більш глибоким, можна несильним натисканням руки на грудну клітину допомогти повітрю вийти з легенів постраждалого.

Білет № 13

1. Припустимий тиск на гирлі свердловини під час ліквідації ГНВП.

Будь-який метод або спосіб повинен виключати появу додаткових ускладнень в свердловині, пов’язаних з руйнуванням гирлового обладнання, поривами обсадних труб, гідророзривом порід в необсадженій частині ствола, грифоноутворенням і втратою циркуляції. Тому тиски, які будуть виникати у процесі проведення робіт, не повинні перевищувати допустимі у найбільш слабких, з точки зору міцності інтервалах ствола.

Для будь-яких свердловин найбільш слабкими елементами є:

- схильні до поглинання пласти у відкритій частині розрізу;

- породи під башмаком обсадної колони;

- місце з’єднання секцій обсадної колони;

- гирло обсадної колони і ОП.

Тому потрібно знати, які тиски можуть виникнути в свердловині при здійсненні одного із способів і які допустимі тиски в свердловині.

Тиск в затрубному просторі не повинен перевищувати 80 % тиску останнього опресування обсадної колони та гила свердловини, тобто

[Р_н.кп]_тр ≤ 0,8 ·Р_опр

Допустимий тиск в затрубному просторі, який забезпечує недопущення гідравлічного розриву порід в необсадженій частині ствола свердловини, визначається

[Р_н.кп]_гр ≤ Р_гр – 0,1·ρ ·h

де Р_гр – тиск гідророзриву найменш міцних порід, МПа. Даний тиск повинен бути вказаний в проекті на будівництво свердловини або встановлюється дослідним шляхом в процесі поглиблення свердловини;

h – глибина залягання найменш міцних порід, м;

ρ – густина розчину в затрубному просторі, кг/м³.

У випадку коли тиск гідророзриву порід невідомий, тоді його визначають за формулою

Р_гр = 0,0083·h + 0,066 · Р_пл,

де h – глибина залягання пласта найбільш схильного до гідророзриву, м

Р_пл – пластовий тиск, МПа.

Також тиск гідророзриву пласта визначають :

Р_гр = r_гр х h (МПа)

де: r_гр = 0,23С МПа/10 м, градієнт розриву пласта, МПа/м;

С - коефіцієнт гідророзриву пласта.

Для порід, які залягають на великий глибині: щільні породи (глина, мергелі, солі, ангідрити, алевроліти) С=1, карбонатні С=0,75

Найбільші тиски у будь-якому перерізі будуть виникати на момент підходу верхньої межі пачки газу до нього. Тому для перевірки безпечності процесу достатньо розрахувати тиск у кожному з небезпечних перерізів для цього моменту.

Допустимі тиски у свердловині визначаються на етапі проектування свердловини і уточнюються після отримання інформації про входження в зону аномально високих пластових тисків, але не пізніше ніж за одне довбання до розкриття пласта-колектора.

2. Причини переходу ГНВП у відкриті фонтани.

Основними причинами переходу ГНВП у відкриті фонтани є:

- невідповідність конструкції свердловини геологічним умовам (без перекриття зони можливого розриву стінок свердловини, без перекриття поглинаючих зон);

- відхилення фактичної конструкції свердловини від проектної;

- порушення технології монтажу і правил експлуатації ОП (відсутність контролю за ОП на гирлі та невідповідність його характеристики умовам робіт, що проводяться, несправність і неправильна експлуатація ОП);

- несвоєчасні дії бурової вахти по герметизації свердловини під час ГНВП;

- порушення технології управління свердловиною під час ліквідації ГНВП.

Також можна відмітити ще декілька причин:

1 Ненавченість членів бурової бригади заходам з попередження і боротьби з можливими ГНВП (невчасне виявлення ГНВП, неприйняття заходів з герметизації гирла, неправильні дії з герметизації гирла)

2 Неякісне цементування колон (недопідйом та відсутність цементу).

3 Негерметичність різьових з’єднань та порушення цілісності обсадних колон внаслідок протирання при роторному бурінні.

4 Проведення фонтанонебезпечних робіт при необладнаному ОП гирлі.

5 Відсутність пристроїв (зворотні клапани, кульові крани).

6 Відсутність необхідного запасу бурового розчину на буровій.

7 Низька виробнича і технологічна дисципліна бригади (свердловина без догляду, роботи без плану робіт).

3. Дросель ДР-80х35. Призначення, будова, правила експлаутації.

Дросель регульований ДР-80х35 призначений для безступінчатого регулювання протитиску на пласт в процесі циркуляції розчину.

Складається із корпуса 14 і привідної частини, що закріплена до корпуса накидною гайкою 8. Привідна частина складається із двох опорних шарикопідшипників 5, кришки корпуса 7, шпинделя 13, з закріпленим на ньому наконечником 17. По різі шпинделя 13 переміщується стакан 11 і корпус насадки 18, що з’єднаний з стаканом нарізкою.

Насадка 15 установлена в корпус насадки 18 і закріплена гайкою натискною 20. Дроселювання здійснюється обертанням штурвала 1, що викликає поступальне переміщення насадки 15 разом з корпусом насадки 18 і зв’язаного з ним стакана 11 відносно наконечника 17, який закріплений на шпинделі 13, що обертається. Це приводить до зміни площини кільцевої щілини. Конструкці яцього дросселя відрізняється від інших тим, що рухомою частиною є насадка, а не наконечник.   Заміна робочих елементів регулюючого штуцера. Для заміни робочих елементів штуцера необхідно перекрити засувки до і після штуцера, знизити тиск в корпусі штуцера до атмосферного і відкрутити накидну гайку 8. Обертаючи штурвал 1 за годинниковою стрілкою, випресувати стакан 11 з корпуса 14 і вилучити штуцер зі штуцерної камери. Для заміни насадки штуцера необхідно відвернути натискну гайку 20, вилучити прокладку 19 і випресувати насадку 15 з корпуса насадки 18, замінити промиту насадку на нову і зібрати вузол в зворотному порядку. Для заміни наконечника 17, необхідно викрутити стопорний гвинт 22, від’єднати (відкрутити) стакан 11 від кришки корпуса 7. Вилучити шплінт 21, відкрутити наконечник 17 від шпинделя 13. Після заміни наконечника зібрати вузол в зворотному порядку.

4. Провести потерпілому штучне дихання способом Сільвестра.

Метод Сильвестра. Постраждалого необхідно покласти обличчям уверх, під спину, нижче лопаток покласти валик з одягу, щоб нижня частина грудної клітки була трохи піднята, голову повертають на бік. Рятувальник стає на коліна над головою постраждалого, обличчям до нього, бере його за передпліччя і на рахунок «раз-два» відводить руки вгору, назад і в сторони так, щоб кисті рук дістали до землі. Грудна а при цьому розширюється – здійснюється вдих. Потім на рахунок «три-чотири», рятувальник піднімає руки, згинає їх у ліктях і притискує на дві секунди до грудної клітки постраждалого, притискуючи її, здійснює видихання. За одну хвилину роблять 14-16 таких рухів.

Білет № 14

1. Відкритий фонтан. Грифоноутворення.

Відкритий фонтан – неконтрольоване витікання із свердловини на денну поверхню пластового флюїду внаслідок відсутності, втрати герметичності або руйнування противикидного обладнання. Розрізняють керуючий та не керуючий фонтани. Керуючий фонтан –витікання флюїду через відводи при загерметизованому гирлі. Не керуючий - витікання флюїду через гирло свердловини.

Грифон – неконтрольоване витікання розчину або пластового флюїду на поверхню землі поза межами гирла свердловини каналами, що утворилися внаслідок порушення герметичності покладу флюїду або обсадної колони при будівництві, випробуванні або експлуатації.

2. Дії вахти при виникненні відкритого фонтану.

У випадку виникнення відкритого фонтана члени бурової вахти повинні:

- заглушити двигуни внутрішнього згорання;

- відключити силові і освітлювальні лінії електроживлення аварійної свердловини;

- при швидкому розповсюдженні загазованості території навколо свердловини електроенергія повинна бути відключена за межами вибухонебезпечної зони;

- погасити технічні і побутові топки, що знаходяться поблизу фонтануючої свердловини;

- припинити в аварійній зоні виконання всіх вогневих робіт, паління, користування сталевим інструментом, а також інші дії, що можуть призвести до утворення іскри;

- відключити електроживлення всіх сусідніх виробничих об`єктів (газорозподільні пункти, устаткування комплексної підготовки газу, верстати-гойдалки, тощо), що можуть опинитися в аварійній зоні;

- вивести всіх працюючих з небезпечної зони;

- перекрити рух на шляхах і територіях, що знаходяться в аварійній зоні, для чого виставити пости охорони;

- сповістити про виникнення відкритого фонтана керівникові підприємства або диспетчерської (інженерно-технічної) служби і черговому СОАРС "ЛІКВО";

- вжити заходи , щоб запобігти розтіканню нафти, конденсату та пластової води.

3. Експлуатація противикидного обладнання

Профілактична перевірка противикидного обладнання механіком і буровим майстром, буровою вахтою, несправності, які виникають при експлуатації противикидного обладнання та способи їх усунення, особливості експлуатації противикидного обладнання в зимовий період.

Перевірка зашламованості внутрішнього простору корпуса превентора, куди входять плашки. Робота ручним насосом станції гідравлічного управління превенторами і засувками.

Профілактична перевірка противикидного обладнання механіком і буровим майстром, буровою вахтою.

ОП, що встановлено на гирлі свердловини, повинно бути постійно у режимі оперативної готовності. При оперативній готовності ОП рукоятки розподілювачів основного та допоміжного пультів знаходяться у превенторів в положенні “відкрито”, у засувок у положенні “закрито”. Усі вентилі на панелі приладів відкриті, електроживленні ввімкнуте, тиск у гідросистемі підтримується 10 МПа.

При розкритті і проходженні інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер і механік щотижня зобов’язані проводити профілактичну перевірку ОП у такому порядку: перевірити справність усіх манометрів; уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті; перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром; закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульта; встановити ступінь зашламування порожнини плашок; закрити універсальний превентор з основного пульта; закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта; перевірити роботу компенсуючого клапана обертанням його штурвала. Після перевірки штурвал компенсуючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим; відкрити засувки з гідроуправлінням ручним приводом; перевірити герметичність кілець ущільнення штока приводу плашок; перевірити затягування гайок кріплення гідроциліндрів і гайок кріплення ОП; перевірити роботу ручного насосу; перевірити затягування гайок на шпильках ОП, фланцях і хомутах до стійок.

При розкритті і проходці інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер щотижнево, а разом з механіком один раз в два тижні, зобов’язаний проводити профілактичну перевірку ОП у такому порядку:

1. Перевірити справність усіх манометрів.

2. Уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті.

3. Перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром.

4. Закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульту.

5. Виявити ступінь зашламування в корпусі превентора, де знаходяться плашки (одночасно з перевіркою за пунктом “4”), закрити превентор гідроприводом, повернути штурвали приводу ручної фіксації проти годинникової стрілки до упору, відкрити превентор гідроприводом, підвищити тиск у гідросистемі до максимального робочого, обертати штурвали приводу ручної фіксації за годинниковою стрілкою. Поворот штурвалу більш, ніж на один оберт свідчить про наявність шламу в превенторі. Очищення від шламу не повинно суперечити технології проводки свердловини і визначається у кожному конкретному випадку технологічною службою підприємства.

6. Закрити універсальний превентор з основного пульта (при гідравлічних випробуваннях на гирлі свердловини і при планових перевірках працездатності, закриття проводиться на гладкій частині труби, діаметр якої в залежності від діаметра проходу превентора має бути:

- для ПУ (превентора універсального) діаметром 230 мм і менше – труба діаметром не меншим 89 мм;

- для ПУ діаметром 280 мм і більше – труба діаметром не менше 127 мм.

7. Закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта.

8. Перевірити роботу регулюючого клапана обертанням його маховика. Після перевірки маховичок регулюючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим.

9. Відкрити засувки з гідроуправлінням ручним приводом.

10. Перевірити герметичність кілець ущільнення штока приводу плашок.

11. Перевірити затягування гайок кріплення гідроциліндрів і гайок кріплення ОП.

12. Перевірити справність роботи ручного насосу.

13. Перевірити затягування гайок на шпильках ОП, фланцях і хомутах до стояків.

Перед розкриттям пласті з АВПТ, а також при розкриті та проходженні інтервалів можливих ГНВП і подальшому їх бурінні до спуску чергової обсадної колони бурова вахта повинна перевірити справність ОП шляхом закривання – відкривання превенторів і засувок з гідроуправління перед кожним спуском і підйомом бурильного інструменту, але не рідше одного разу на добу.

На початку зміни бурова вахта зобов’язана перевірити:

1. Положення рукояток управління превенторами та засувками на основному та допоміжному пультах;

2. Тиск масла та покази усіх манометрів гідроуправління;

3. Рівень масла у баці і герметичність гідросистеми візуально;

4. Стан ОП та підходів до нього;

5. Наявність та працездатність двох кульових кранів, аварійної труби з кульовим краном і перехідником;

6. Наявність комплекту ключів для кріплення ОП;

7. Освітленість пультів управління і під буровою;

8. Положення засувок на блоці глушіння та дроселювання;

9. Положення штурвалів ручного привода.

Плашки превенторів, що встановлені на гирло свердловини повинні відповідати застосовуваним бурильним трубам. У випадку застосування колони бурильних труб різних діаметрів ( не більше трьох розмірів) плашки превенторів повинні відповідати верхніх секцій (верхньої секції) колони бурильних труб. На містках бурової необхідно мати опресовану бурильну трубу, по діаметру і міцністним характеристикам яка відповідає верхній секції бурильної колони. Труба повинна мати кульовий кран, що знаходиться у відкритому положенні, і перевідник під бурильну чи обсадну колону і пофарбована у червоний колір.

При закритті превентора бурильна чи обсадна колони повинні бути підвішені на талевій системі, проти плашок превентора повинна знаходитись гладка частина труби, а замок (муфта) знаходитися над столом ротора на рівні елеватора або АКБ для виконання робіт.

Для попередження зношення стволової частини гирлового обладнання необхідно один раз на тиждень контролювати співвісність бурової вишки і ротора з гирлом свердловини.

Співвісність гирла свердловини з ротором може бути перевірена шляхом закриття превентора з трубними плашками і універсального на трубі, що підвішена на елеваторі, і виміру відхилення труби від центру отвору ротора. Співвісність вишки і ротора перевіряється аналогічно по трубі, вільно підвішеній на талевій системі.

Не менше одного разу на три місяці слід перевіряти масло гідросистеми на наявність в ньому продуктів зношення, промивальної рідини та інших механічних домішок, котрі підвищують зношення механізмів гідросистеми і зменшують їх довговічність.

Вміст домішок в маслі гідросистеми допускається не більше 0,05% від його маси. Для усунення утворення льоду рекомендується добавляти у масло етиловий спирт (ГОСТ 5962-67 або ГОСТ 131-67) з розрахунку 50 г на 1 літр масла. Спирт додають поступово, забезпечуючи добре перемішування.

На початку зміни бурова вахта перевіряє:

- положення рукояток управління превенторами і засувками на основному і допоміжному пультах;

- тиск масла і показання всіх манометрів гідроуправління;

- рівень масла у пульті і герметичність гідросистеми;

- освітлення пульта управління.

При розкритті і проходці інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер щотижнево, а разом з механіком один раз в два тижні, зобов’язаний проводити профілактичну перевірку пульта гідроуправління у такому порядку:

- перевірити справність усіх манометрів;

- уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті;

- перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром;

- закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульта;

- закрити універсальний превентор з основного пульта;

- закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта;

-перевірити роботу регулюючого клапана обертанням його маховика. Після перевірки маховичок регулюючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим;

-перевірити справність роботи ручного насосу.

4. Провести потерпілому зовнішній масаж серця одночасно з штучним диханням.

Одночасне застосування штучного дихання з непрямим масажем серця.

Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від постраждалого та, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування по способу «із рота в рот» або «із рота в ніс», потім розгинається, залишаючись на тому ж боці від постраждалого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини, відступивши на два пальці вище від її нижнього краю, а пальці підіймає. Долоню другої руки накладає зверху першої (поперек або вздовж) та натискає, допомагаючи нахилянням свого корпусу. Руки при натисканні повинні бути випрямленими. Натискати слід швидкими поштовхами, так щоб зміщувати грудину на 4-5 см, тривалість натискання не довша 0,5 с, інтервали між окремими натисканнями не довші за 0,5 с.

В перервах руки з грудини не знімають (якщо допомогу надають дві людини), пальці залишаються піднятими, руки повністю випрямлені.

Якщо допомогу надає одна людина, то на кожні два глибоких вдування вона призводить 15 натискань на грудину, потім знов робить два вдування і знов повторює 15 натискань і т.д. За хвилину необхідно зробити не менше 60 натискань та 12 вдувань, необхідно виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить про те, що найбільш за все часу витрачається на штучне дихання.

При участі в реанімації двох чоловік, співвідношення дихання – масаж складає 1: 5 – після одного глибокого вдування проводиться 5 натискань на грудну клітину. Під час штучного вдиху постраждалому, людина, яка робить масаж серця, натискання не виконує. При проведенні реанімації вдвох, людям, які надають допомогу, доцільно мінятись місцями через 5 – 10 хвилин.

За умов правильного виконання зовнішнього масажу серця, кожне натискання на грудину призводить до виникнення пульсу в артеріях.

Люди, які надають допомогу повинні періодично контролювати правильність та ефективність зовнішнього масажу серця за виникненням пульсу на сонних або стегнових артеріях. При проведенні реанімації однією людиною, необхідно через кожні 2 хвилини переривати масаж серця на 2-3 с, з метою виявлення наявності пульсу на сонній артерії. Якщо в реанімації приймають участь дві людини, тоді пульс на сонній артерії контролює людина, яка проводить штучне дихання. Поява пульсу під час перерви масажу свідчить про відновлення серцевої діяльності. При цьому слід негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання до появи самостійного стійкого дихання. При відсутності пульсу необхідно продовжувати масаж серця.

Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно проводити до повного відновлення стійкості самостійного дихання та діяльності серця у постраждалого або до прибуття медичної допомоги.

Якщо реанімаційні заходи є ефективними (визначається пульс на великих артеріях при натисканні на грудину, звужуються зіниці, зменшується синюшність шкіри та слизових оболонок), серцева діяльність та самостійне дихання у постраждалого відновлюються.

Довготривала відсутність пульсу при появі інших ознак відновлення життєвих реакцій організму (самостійне дихання, звуження зіниць, спроби постраждалого поворухнути руками та ногами) є ознакою фібриляції серця. В цьому випадку необхідно продовжувати робити штучне дихання і масаж серця до передання постраждалого медичному персоналу.