Транс-жири

Останнім часом збільшується вживання в їжі штучних транс-жирів, які входять до складу таких магазинних продуктів як маргарин, спреди, «легкі» масла, мікси вершкових і рослинних масел, крекерів, печива, тортів, пончиків та картопля-фрі, майже всіх напівфабрикатів (тісто, піца, м’ясні та рибні вироби), а також готових до вживання продуктів (чіпси, снеки, сухарики, горішки, попкорн, продукція фаст-фуду, соуси, майонези, кетчупи, більшість видів шоколадів і морозива, цукерки і вафлі). Але при потраплянні в кров молекули транс-жирів вбудовуються в клітини організму і змінюють структуру клітинних мембран, які стають малопроникними для поживних речовин і виділення продуктів життєдіяльності. Клітини опиняються в умовах енергетичного голоду. Це призводить до порушення обміну речовин, захворювань нервової і серцево-судинної систем, печінки, підвищення рівня холестерину, ожиріння, послаблення імунітету, виникнення депресії, зміни обміну інсуліну та ін. [Ковальков, Чем опасны, Шварцбейн].

Крім того, транс-жири негативно впливають на метаболізм, посилюють відкладення підшкірного жиру і призводять до ожиріння. Вживання таких жирів призводить до зниження чоловічого статевого гормону тестостерону. У свою чергу, низький рівень тестостерону провокує ожиріння за жіночим типом (відкладення жиру на грудях, стегнах і сідницях), знижує еректильну функцію, негативно позначається на рості і підтримці м’язової маси [Чем опасны].

Вживання транс-жирів шкідливе навіть в незначних кількостях. За рекомендаціями ВООЗ добовий раціон людини не повинен містити більш як 2% транс-жирів (4 г), інакше це стає небезпечним для стану здоров’я людини. При цьому середня порція картоплі фрі містить 14 г транс-жирів, смажена курка KFC ‒ 7 г, один донат (американський пончик) ‒ 5 г, маленька пачка чіпсів ‒ 3 г, порція сухого сніданку ‒ 2 г [Чем опасны]. А при тривалому перевищенні цієї норми для очищення організму від шкідливих наслідків впливу транс-жирів людині знадобиться близько 2-х років повної відмови від їх споживання. [Троицкая].

Те, що зараз продається під назвою «масло» може містити велику кількість гідрогенізованого жиру і бути, по суті, маргарином. Виробники маскують транс-жири під різними псевдонімами: "рослинний жир", "комбінований жир", "маргарин", "жир фрітюрний". Крім того, чим твердіший маргарин, тим більше в ньому транс-жирів [Троицкая].

Для молоді, яка хоче мати міцне здоров’я як можна довше, потрібно забути слова «маргарин», «чіпси», «картопля-фрі», «смажена курочка», «нагетси», «донат», «печиво» і «макдоналдс», зовсім уникати споживання транс-жирів і віддавати перевагу натуральним продуктам [Чем опасны].

Сіль

Сіль є одним з головних факторів підвищеного кров’яного тиску і її з кінця 1980-х медики почали називати «тихим вбивцею». Небезпеку представляє один із складових її хімічних елементів ‒ натрій, хоча в невеликих кількостях він необхідний для здоров’я [Мосс].

Натрій бере участь в перенесенні води і глюкози, передачі електричних нервових сигналів, м’язовому скороченні. Його добова потреба всього лише 1300 мг, тобто 1,3 г. Але при нестачі натрію відчувається загальна слабкість, апатія, головні болі, гіпотонія, м’язові судоми, втрата апетиту, обезводнення організму, лихоманка, скупчення газів в кишковику. Джерелами натрію зазвичай є куховарська сіль, молоко, сир, морські продукти [Нормы].

Та люди часто споживають солі в десятки разів більше, ніж їм потрібно. Коли в організмі натрію багато, рідина з м’язової тканини йде у кров, об’єм кровотоку збільшується, і серцю доводиться качати кров інтенсивніше. В результаті люди поступово отримують підвищений кров’яний тиск, хронічні захворювання нирок, схильність до діабету.

А виробники продуктів харчування буквально мішками сиплють сіль в макарони з сиром, курку для мікрохвильовки, консервовані спагетті з фрикадельками, салатні заправки, томатні соуси, піци і супи, всі напівфабрикати і т. п. Навіть у дієтичних та діабетичних продуктах, які повинні бути з низьким вмістом жиру і цукру виявлені величезні дози солі. Сіль стала таким же двигуном продаж, як цукор і жир.

Люди не просто люблять сіль, вони жадають солоної їжі. Сіль, або хлорид натрію, надає привабливість будь-якому продукту ‒ від бекону, піци, сиру і картоплі фрі до пікулів, салатних заправок, чіпсів і випічки. Для супермаркету солоні продукти ‒ це золота жила продаж, а для покупців ‒ мінне поле для здоров’я.

Солоне, як і солодке, люди сприймають не тільки кінчиком язика, а й всією слизовою рота і стравоходу, які наповнені рецепторами, що реагують на сіль. І вже до дошкільного віку багато дітей встигли перепробувати багато продуктів з високим вмістом солі: чіпси, бекон, супи, шинку, хот-доги, картоплю-фрі, піцу, крекери і «підсіли» на них.

У виробництві напівфабрикатів сіль надає харчовим продуктам іншого смаку ‒ цукор робить більш солодкими, а крекери і заморожені вафлі ‒ більш хрусткими. Вона маскує неприємний гіркий смак, який багато напівфабрикатів мають до додавання солі, уповільнює процеси розкладання і продукти довше зберігаються.

І багато людей відчувають ломку, намагаючись скоротити обсяг солі в їжі. Адже постійний надлишок солі в харчуванні викликає не тільки звикання, а й залежність, схожу на наркотичну. Але якщо потерпіти без солі, то через деякий час смакові сосочки повертаються в нормальний стан і непереборна тяга до солоного зникає. Утримання від солі незабаром дає приємне відчуття благотворного впливу на стан здоров’я всього організму [Мосс].