Всебічне забезпечення бойових дій

Всебічне забезпечення бойових дій містить:

- бойове забезпечення;

- морально-психологічне забезпечення;

- матеріально-технічне забезпечення;

- медичне забезпечення.

Види бойового забезпечення артилерійських підрозділів і їх мету розглянемо більш детально у другому навчальному питанні.

Командир батареї (дивізіону) несе персональну відповідальність за своєчасність і повноту морально-психологічного, матеріально-технічного і медичного забезпечення підлеглих підрозділів.

Морально-психологічне забезпечення в артилерійських підрозділах організовується і здійснюється з метою втілення в життя рішення командира на бойові дії, формування і підтримки високого бойового духу, стійкого морально-психологічного стану особового складу, досягнення морально-психологічної переваги над противником, підтримки високої бойової готовності, дисципліни і бойової згуртованості підрозділів, відновлення психогенних втрат.

Морально-психологічне забезпечення організовується в усіх видах бойових дій і у всіх підрозділах. Управління морально-психологічним забезпеченням командир дивізіону (батареї) здійснює через заступника з виховної роботи на основі вказівок з морально-психологічного забезпечення старшого командира і розпорядження вищого органу виховної роботи з організації морально-психологічного забезпечення.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення при підготовці і в ході бойових дій є: формування в особового складу високої морально-психологічної стійкості, готовності і здатності успішно виконати поставлені завдання; роз’яснювати особовому складу державну політику в області оборони і безпеки України, рішень військово-політичного керівництва країни; оперативне роз’яснення отриманих завдань, наказів командирів і мобілізація особового складу на їх виконання, безперервне бойове інформування про військово-політичну обстановку, що склалася; підтримка правопорядку і військової дисципліни, постійна оцінка морально-психологічного стану особового складу, здійснення психологічного супроводження бойових дій, прогнозування і зниження психогенних втрат; підтримка і своєчасне відновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців, створення умов для їх психологічної реабілітації, організації відпочинку і дозвілля; підвищення пильності і бойової настороженості, створення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах ведення бойових дій; захист особового складу від інформаційно-психологічної дії противника; соціальний захист військовослужбовців.

При оцінці морально-психологічної обстановки командир дивізіону (батареї) ураховує: висновки з аналізу соціально-політичної, релігійної, кримінальної обстановки в районі майбутніх дій; укомплектованість особовим складом, його морально-психологічний стан, рівень організованості, військової дисципліни і правопорядку; стан боєздатності підрозділів, бойові і психогенні втрати; сильні і слабкі сторони своїх підрозділів і противника; ступінь захисту особового складу від морально-психологічної дії противника, матеріально-побутову і технічну забезпеченість; можливості для організації відпочинку і дозвілля, відновлення морально-психологічних і фізичних сил особового складу.

На основі висновків з оцінки морально-психологічної обстановки командир дивізіону (батареї) визначає мету, основні завдання морально-психологічного забезпечення, терміни і порядок їх виконання, розглядає і затверджує пропозиції заступника командира з виховної роботи з питань морально-психологічного забезпечення; затверджує план морально-психологічного забезпечення; особисто бере участь у найбільш важливих заходах, визначає порядок і терміни доповідей про морально-психологічний стан особового складу; організовує контроль за виконанням завдань морально-психологічного забезпечення.

У вказівках з морально-психологічного забезпечення командир дивізіону (батареї) визначає: короткі висновки з тактичної, морально-психологічної та інформаційної обстановки; особливості майбутніх бойових дій; мету і завдання морально-психологічного забезпечення, основні заходи щодо його видів; порядок і терміни інформування про морально-психологічну та інформаційну обстановку, морально-психологічний стан особового складу.

Основним організатором морально-психологічного забезпечення є заступник командира дивізіону (батареї) з виховної роботи.

При підготовці до бойових дій заступник командира з виховної роботи на підставі рішення командира дивізіону (батареї) розробляє пропозиції з морально-психологічного забезпечення, ставить завдання командирам підрозділів, розробляє план морально-психологічного забезпечення бойових дій, організовує взаємодію в інтересах морально-психологічного забезпечення; здійснює контроль, надання допомоги і несе особисту відповідальність за виконання заходів морально-психологічного забезпечення; доповідає командиру про виконання завдань морально-психологічно-го забезпечення.

Первинна психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі або на пункті збору поранених і хворих силами і засобами посилення психологічного забезпечення.

Особовий склад, що отримав бойові психічні травми і що вимагає кваліфікованої психологічної допомоги, відправляється в пункти психологічної допомоги і реабілітації загальновійськової (артилерійської) частини попутним транспортом, призначеним для евакуації поранених і хворих.

Матеріально-технічне забезпечення – це вид забезпечення підрозділів дивізіону (батареї), яке містить: комплекс організаційно-технічних заходів, що організовується і здійснюється з метою підтримання бойової готовності і боєздатності підрозділів дивізіону (батареї) шляхом накопичення до встановлених норм запасів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними; збереження і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням); освоєння особовим складом зразків озброєння і військової техніки, а також своєчасного відновлення озброєння і військової техніки при пошкодженнях (несправностях); поповнення запасів матеріально-технічних засобів підрозділів дивізіону (батареї) замість втрачених і витрачених.

Матеріально-технічне забезпечення дивізіону містить:

- технічне забезпечення;

- тилове забезпечення.

Важливою умовою успішного ведення бойових дій є своєчасне і повне технічне забезпечення артилерійських підрозділів.

Технічне забезпечення організовується і здійснюється за видами озброєння, бойової та іншої техніки.

Кількість та якість озброєння і техніки, які знаходяться в підрозділах, суттєво впливають на бойові можливості. У зв’язку з цим для підтримання озброєння і техніки у справному стані та у постійній готовності до бойового застосування у дивізіоні (батареї) організовується технічне забезпечення.

Тилове забезпечення полягає в організації та виконанні заходів щодо безперервного постачання матеріальних засобів до частин (підрозділів) [17].

Завдання технічного і тилового забезпечення загальновійськових та артилерійських частин (підрозділів) виконуються силами та засобами технічних і тилових підрозділів цих частин (підрозділів).

До тилових підрозділів загальновійськової частини належать рота матеріального забезпечення, а до технічних – ремонтна рота.

Рота матеріального забезпечення частини підпорядковується заступнику командира частини з тилу.

Ремонтна рота підпорядковується заступнику командира частини з озброєння. Вона призначена для ремонту бронетанкової, автомобільної техніки та озброєння.

Тиловими підрозділами, які входять до складу механізованого батальйону, є взвод матеріального забезпечення та медичний пункт батальйону.

Взвод матеріального забезпечення призначений для матеріального постачання підрозділів батальйону.

Технічне і тилове забезпечення підрозділів артилерійського дивізіону покладається на взвод забезпечення, який складається з відділення технічного обслуговування, автомобільного відділення та господарчого відділення.

Заходи щодо підготовки взводу забезпечення проводяться одночасно з підготовкою бойових підрозділів.

Успішне вирішення завдань технічними та тиловими підрозділами у бою залежить від умілого управління ними.

Зв’язок КСП дивізіону з підрозділами тилового і технічного забезпечення старшого командира здійснюється по радіо- і рухомими засобами, а в обороні та при розташуванні на місці, крім того, і кабельними засобами зв’язку.

При організації і веденні бою розгортаються:

- у батареї – пункт технічного спостереження, а в обороні, крім того, пункт бойового постачання і медичний пост батареї;

- у дивізіоні – пункт технічного спостереження, ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група, пункт бойового постачання, заправний і продовольчі пункти, а в обороні, крім того, і медичний пункт.

У дивізіоні створюються в установлених розмірах запаси боєприпасів, пального, продовольства, бронетанкового, артилерійського, автомобільного, медичного та іншого майна. Вони поділяються: за належністю – на дивізіонні запаси і запаси батареї; за порядком витрат – на витратну частину і недоторканий (пального – незнижувальний) запас, який витрачається з дозволу старшого командира, а в надзвичайних умовах – з дозволу командира дивізіону з подальшою доповіддю про це старшому командиру.

Дивізіонні запаси утримуються та перевозяться у транспорті взводу забезпечення дивізіону, а запаси батареї – при гарматах, мінометах, пускових установках, у командирських машинах та при особовому складі.

У всіх випадках організовується забезпечення підрозділів водою, а за необхідності – паливом.

Потреба підрозділів у матеріальних засобах, забезпеченість їх та норми витрати визначаються кількісними показниками: у штуках, вагових, об’ємних або розрахунково-постачальних одиницях.

Розрахунково-постачальними одиницями є: щодо боєприпасів – бойовий комплект; щодо пального – заправлення; щодо продуктів харчування – добова видача; щодо запасних частин, інструменту і приладдя, речового та інших видів майна – комплект; щодо спеціальних речовин – зарядження.

Кількісне значення (склад, маса, об’єм і т. ін.) бойового комплекту, заправлення, добової видачі, комплекту та зарядження на одну одиницю озброєння, техніки та особового складу – величина постійна. Величина розрахунково-постачальної одиниці підрозділу змінюється залежно від укомплектованості його озброєнням, технікою та особовим складом.

Бойовим комплектом одиниці озброєння називається кількість боєприпасів (у штуках), яка установлена на одну гармату, міномет, бойову машину, кулемет, автомат, пістолет. Бойовий комплект підрозділу розраховується в штуках та ваговому виразі на все штатне озброєння, а при значному некомплекті (більше 10 %) – тільки на наявне озброєння.

У ході бою можуть бути використані боєприпаси виведеного з ладу озброєння. Ці боєприпаси перерозподіляються між діючим озброєнням за вказівкою і командою командира батареї або взводу.

Заправленням одиниці техніки називається установлене для однієї машини (тягача, автомобіля, бронетранспортера, самохідної гармати) або одного агрегату кількість пального в літрах.

Для самохідних гармат та інших гусеничних машин заправлення пального визначається об’ємом баків, які належать до паливної системи, а для колісних машин повинна забезпечувати установлений запас руху. Заправлення пального на один агрегат визначається кількістю пального, яке необхідне для забезпечення роботи впродовж певного часу. Заправлення пального розраховується на всю облікову техніку підрозділу.

Добова видача на одного військовослужбовця складає кількість продуктів харчування (у ваговому вираженні), яка йому встановлена за нормою для харчування на одну добу. Розраховується на обліковий склад підрозділу.

Комплект запасних частин, інструменту і приладів до озброєння, техніки, а також речового, медичного та іншого майна складається з набору предметів у визначеному переліку та у встановленій кількості.

Зарядженням називається кількість спеціальних речовин, які містяться в основній ємності спеціальних машин та приладів.

Технічне забезпечення – це комплекс заходів, який проводиться з метою підтримання озброєння, техніки, боєприпасів та військово-технічного майна у справному стані і в постійній бойовій готовності до бойового застосування шляхом укомплектування їх озброєнням і технікою; забезпечення боєприпасами та ракетами всіх видів і військово-технічним майном, відновлення ушкоджених зразків озброєння і техніки та своєчасного повернення їх до ладу.

Обсяг і зміст технічного забезпечення підрозділів залежить від: характеру бойових дій; завдання, яке виконується; місця підрозділу в бойовому порядку; характеру місцевості, пори року та часу доби.

Проте існують загальні принципи, що лежать в основі організації та здійснення технічного забезпечення. Такими загальними принципами є: вирішення завдань технічного забезпечення безпосередньо в ході бою.

Основними завданнями технічного забезпечення у дивізіоні (батареї) є технічне обслуговування озброєння і техніки та технічна підготовка озброєння і боєприпасів до бойового застосування.

За організацію утримання (зберігання), технічно правильного використання, технічного обслуговування, ремонту і евакуації озброєння і техніки відповідають ті командири підрозділів, у розпорядженні яких це озброєння і техніка перебувають.

Технічне обслуговування озброєння і техніки проводиться для підтримання їх у постійній технічній готовності, своєчасного попередження, виявлення і усунення пошкоджень. Воно проводиться у встановлений командиром дивізіону (батареї) час перед боєм (маршем) і після виконання завдання та здійснюється обслугами гармат, командирських машин, водіями (механіками-водіями) і особовим складом підрозділу технічного забезпечення під безпосереднім керівництвом заступника командира дивізіону з озброєння (старшого техніка батареї) і командирів взводів.

Підрозділом технічного забезпечення в дивізіоні є відділення технічного обслуговування, яке має на озброєнні МТО-АТГ.

Технічне обслуговування передбачає: заправлення (дозаправлення) машин ПММ; перевірку справності та готовності до використання озброєння, приладів, агрегатів, механізмів, їх очищення, змащення, вивірення та регулювання, усунення дрібних пошкоджень і виконання кріпильних робіт; заряджання (дозаряджання) акумуляторних батарей; перевірку укомплектованості та поповнення озброєння і техніки запасними частинами, інструментом і приладдям, засобами підвищення прохідності та іншими табельними засобами; перевірку наявності і справності обладнання на автомобілях і тягачах, призначених для перевезення особового складу, озброєння, техніки та майна. За необхідності під час технічного обслуговування може здійснюватися поповнення боєкомплекту озброєння ракетами та боєприпасами.

Старший офіцер батареї (командир взводу) ставить завдання підлеглим і керує їх роботою з підготовки гармат, командирської машини, приладів і боєприпасів, перевіряє їх технічний стан і визначає індивідуальні поправки гармат і приладів, перевіряє і регулює прицільні пристрої, своєчасно робить записи у формулярах, доводить до командирів гармат (відділень) індивідуальні поправки гармат, приладів і контролює правильність їх обліку.

Комплекти запасних частин, інструменту і приладів до озброєння і техніки складаються з наборів предметів за певними переліками і в установлених кількостях.

Обсяг, періодичність і тривалість робіт з обслуговування техніки різні для кожного типу марки машин.

Для бронетанкової техніки та автомобілів встановлені чотири види технічного обслуговування: контрольний огляд (КО); щоденне технічне обслуговування (ЩТО); технічне обслуговування 1 (ТО-1); технічне обслуговування 2 (ТО-2).

Тилове забезпечення дивізіону (батареї) є однією з основних умов успішного ведення бою. Воно організовується і здійснюється в усіх видах бою і у повсякденній діяльності з метою підтримання підрозділів у боєздатному стані, забезпечення їх відповідними видами матеріальних засобів і створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань. Підготовка підрозділів тилу до забезпечення бою проводиться одночасно з підготовкою бойових підрозділів і залежить від характеру бойового завдання, наявності, стану підрозділів тилу, а також умов ведення бойових дій.

За своєчасне і повне тилове забезпечення підлеглих підрозділів несе відповідальність командир дивізіону (батареї). Він зобов’язаний: проявляти постійну турботу про забезпечення підрозділів боєприпасами, пальним, продовольством та іншими матеріальними засобами; про харчування особового складу.

Тилове забезпечення організовують командир батареї - особисто, а також через старшину батареї і командирів взводів.

Будучи нижчою ланкою військового тилу, тил дивізіону виконує завдання: з безпосереднього забезпечення батарей водою, боєприпасами, пальним, засобами захисту, речовим майном та іншими матеріальними засобами; щодо приготування і видачі особовому складу гарячої їжі; щодо здійснення технічного обслуговування, ремонту і евакуації озброєння і техніки; щодо збирання поранених і хворих та надання медичної допомоги, евакуації їх з поля бою, запобігання поширенню хвороб серед особового складу.

Перед боєм (маршем) командир батареї зобов’язаний вжити заходів щодо поповнення підрозділів витраченими боєприпасами, продовольства і заправки техніки пальним та інших матеріальних засобів, які завжди повинні поповнюватися до встановлених норм.

Дозаправка техніки пальним у ході бою проводиться безпосередньо в бойових порядках, а при здійсненні маршу - в місцях привалів, денного (нічного) відпочинку і після прибуття в призначений район.

Продовольство зберігається і перевозиться в захисній тарі, а в самохідних гарматах (командирських машинах) – у спеціальних ящиках. Продовольство недоторканного запасу міститься в речових мішках.

Забезпечення особового складу гарячою їжею організовується через продовольчий пункт дивізіону, який розгортається, як правило, поблизу пункту управління вогнем дивізіону. Гаряча їжа готується і видається, як правило, тричі на добу. За відсутності такої можливості у ході бою з дозволу командира частини (дивізіону) особовий склад забезпечується гарячою їжею двічі на добу, а між її прийомами йому видається частина добової норми продуктів у сухому вигляді.

Приготування, доставку і видачу підрозділам гарячої їжі організовує командир взводу забезпечення відповідно до розпорядження начальника штабу дивізіону, який, як правило, визначає: на яку кількість особового складу і для яких підрозділів готувати їжу, час її готовності і порядок доставки (видачі) підрозділам.

Приготування, видача і споживання організовуються, як правило, поза зонами зараження. У разі вимушеної організації харчування в зоні радіоактивного зараження приготування, видача і споживання здійснюються: при рівні радіації до 1 рад/год – у звичайному порядку; від 1 до 5 рад/год – в дезактивованих спорудах; понад 5 рад/год – у дезактивованих спорудах закритого типу. Для приготування їжі в цих зонах використовуються переважно консервовані і концентровані продукти в закритій тарі і упаковці.

У районах, заражених отруйними речовинами, заражених біологічними (бактерійними) засобами, приготування, видача і споживання їжі здійснюються тільки після ретельної дезинфекції території, похідних кухонь і обладнання, а також після санітарної обробки особового складу.

Продовольство і воду, заражені радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними (бактерійними) засобами, споживати забороняється.

Питною і для господарських потреб водою підрозділи забезпечуються з пункту водозабезпечення дивізіону і бригадних (батальйонних) водозабірних пунктів. Використання води з інших джерел забороняється. Вода в підрозділи, як правило, подається одночасно з доставкою їжі. Вода для приготування їжі в зонах зараження доставляється в герметичних баках.

Речове майно в бойовій обстановці відпускається на облікову кількість особового складу за чинними нормами (на літній і зимовий періоди) з урахуванням встановлених розмірів запасу обмінного (підмінного) фонду.

Миття особового складу проводиться, як правило, 1 раз на тиждень з обов’язковою зміною повного комплекту натільної білизни.

Основним видом тилового забезпечення підрозділів є матеріальне забезпечення. Потреби підрозділів у матеріальних засобах на бій (марш) або на якийсь певний період бойових дій визначаються, як правило, відповідним начальником служби частини, а також командирами дивізіонів та батарей.

Потреби дивізіону (батареї) визначаються як сума потреб усіх його підрозділів на відновлення витрат і встановлених запасів наприкінці бою (маршу).

Витрата матеріальних засобів – величина непостійна. Вона залежить від характеру завдань дивізіону (батареї), умов ведення бойових дій, бойового і кількісного складу підрозділу, ступеня його підготовленості, стану озброєння і техніки, бойових якостей військ противника, а також від умов місцевості, пори року та часу доби.

Підрозділи не можуть витрачати матеріальні засоби в необмеженій кількості. За будь-яких обставин використання матеріальних засобів повинно суворо лімітуватися шляхом встановлення старшим командиром визначених норм витрат.

Задоволення потреб дивізіону в матеріальних засобах здійснюється насамперед за рахунок його запасів.

Забезпечення підрозділів матеріальними засобами здійснюється, як правило, за схемою: частина – дивізіон – батарея – солдат (екіпаж, обслуга, відділення); речове майно видається за схемою: частина – батарея – солдат.

Отримання для дивізіону пального, бронетанкової, автомобільної техніки та майна, артилерійського озброєння організовує заступник командира дивізіону з озброєння, а боєприпасів, продуктів харчування та інших матеріальних засобів – начальник штабу дивізіону.

Батареям (солдатам, сержантам, екіпажу, обслузі, відділенню) матеріальні засоби видають за усними заявками їх командирів також з урахуванням установлених норм витрат і наявності запасів. Розпорядження на видавання їм матеріальних засобів дає командир дивізіону (батареї) особисто, а також через начальника штабу, своїх заступників (відповідальних посадових осіб батареї). Забезпечення дивізіону предметами артилерійського озброєння та майна організовує начальник служби артилерійського озброєння частини на основі плану, затвердженого його командиром, та заявок дивізіону.

Боєприпаси всіх видів надходять до дивізіону, як правило, із частини, а озброєння – безпосередньо зі складу вищої ланки тилу.

Витрачені запаси боєприпасів, пального, харчів та інших матеріальних засобів завжди поповнюються до встановлених норм.

Медичне забезпечення є складовою тилового забезпечення. Медичне забезпечення на марші, в бою та при розташуванні на місці організовується для збереження боєздатності і здоров’я особового складу, своєчасного надання медичної допомоги пораненим та хворим, їх евакуації, подальшого лікування та повернення до строю, попередження виникнення та поширення хвороб. Медичне забезпечення полягає у здійсненні лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних заходів і заходів медичної служби із захисту підрозділів від ЗМУ.

Відповідальність за медичне забезпечення підрозділів несе командир дивізіону (батареї) і його начальник штабу. Безпосередньо організовує медичне забезпечення: у дивізіоні – фельдшер дивізіону (начальник медичного пункту), у батареях – санітарні інструктори батареї, в інших підрозділах – їх командири.

Медичне забезпечення в дивізіоні (батареї) організовується з метою своєчасного надання першої долікарської (фельдшерської) медичної допомоги пораненим і хворим, винесення (вивезення) їх з поля бою (з осередків ураження) і підготовки до евакуації, а також з метою попередження виникнення і поширення в підрозділах захворювань.

Особовий склад медичного пункту дивізіону (батальйону) призначений для розшуку поранених, виявлення хворих, збору та вивезення (винесення) їх з підрозділів та осередків зараження і руйнування; надання пораненим та хворим першої медичної, а по можливості і долікарської допомоги; підготовки поранених та хворих до подальшої евакуації; проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у батальйоні, медичної розвідки, а також для отримання, збереження та видачі підрозділам батальйону медичного майна.

Перша медична допомога надається на місці поранення або в найближчому укритті самим військовослужбовцем або його товаришем, санітарами та санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, виділеним для рятувальних робіт і здійснення лікувально-евакуаційних заходів у місцях масового ураження.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшером дивізіону, перша лікарська допомога – у медичній роті (пункті) бригади (полку), а також на медичних пунктах загальновійськових батальйонів, очолюваних лікарями. Усі медичні підрозділи і частини повинні приймати поранених і хворих, надавати їм необхідну медичну допомогу незалежно від належності.

За наявності в дивізіоні значної кількості поранених і хворих евакуації насамперед підлягають тяжкопоранені, що потребують невідкладної допомоги. Легкопоранені, що не потребують госпіталізації, після надання їм медичної допомоги прямують у свої підрозділи.