Загальні принципи організації збалансованої структури земельних угідь

Організація збалансованої структури земельних угідь є ключо­вим елементом забезпечення збалансованого природокористування. На основі плану такої організації визначається напрямок використання всіх видів сільськогосподарських угідь, їх збереження та консервації.

Збалансоване використання земельних ресурсів – комплекс заходів з використання земельних ресурсів, спрямованих на досягнення оптимального співвідношення між економічним зростанням, нормалізацією якісного стану земельних ресурсів та ростом матеріальних і духовних потреб населення.

Для досягнення поставлених цілей збалансоване землекористування базується на таких ієрархічних* принципах :

1) розподіл території на агроекологічні сировинні зони (агроекологічне сировинне районування);

2) збалансована організація ландшафтних територіальних систем (ЛТС) згідно басейнового принципу;

3) встановлення цільових напрямків використання земель згідно класифікації ґрунтів за придатністю для народногосподарського використання;

4) розробка збалансованої структури земельних угідь різних цільових категорій в межах ЛТС за результатами сировинного районування;

5) розробка збалансованих систем землеробства, що базується на таких принципах: контурно-меліоративна організація території на основі оцінки небезпеки прояву деградаційних процесів ґрунтового покриву, збалансована структура посівних площ та сівозмін, збалансовані системи застосування добрив та засобів захисту рослин.

Методи та способи збалансування систем землеробства та окремих елементів технологій вирощування сільгоспкультур визначаються наперед заданим рівнем відтворення родючості грунтів – чи то просте чи розширене відтворення родючості. Якщо грунтовий покрив не має ознак деградації та характеризується високою екологічною стійкістю, то достатньо простого відтворення родючості (підтримувати родючість на стабільному високому рівні), в іншому випадку – потрібне розширене відтворення родючості (нарощування родючості для забезпечення екологічної стійкості грунту).

Нижче розглядаються науково обґрунтовані методи забезпечення збалансованого використання земельних ресурсів за вказаними принципами.

Таким чином, за результатами агроекологічного сировинного районування збалансована структура земельних угідь різних цільових категорій в межах ЛТС реалізується в такій послідовності:

1) в межах ЛТС виділяються агроекологічні сировинні зони;

2) аналізується фактична структура ЛТС та намічаються шляхи її екологічної оптимізації;

3) визначаються напрями цільового використання земель згідно класифікації ґрунтів за придатністю для народногосподарського використання, виділяються межі земель різних цільових категорій на карті, які потім переносяться в натуру;

4) розробляється збалансована структура земельних угідь;

5) розробляються збалансовані сівозміни;

6) визначаються принципи ведення збалансованих систем землеробства та обираються методи та способи їх реалізації.

Останній принцип реалізації концепції збалансованого використання земельних ресурсів (збалансоване ведення землеробства) заснований на результатах попередніх принципів і для території України розглядається в розд.