Триністорний режим

Триністор відрізняється від диністора наявністю третього виводу, з’єднаного з базовою областю. Це дозволяє керувати величиною напруги ввімкнення , змінюючи струм у колі керувального електрода.

Керувальний електрод може з’єднуватися з будь-якою базою тиристора (рис. 5.5 а, б).

Збільшуючи струм керування , можна збільшити коефіцієнт передачі струму відповідного емітера, це приводить до того, що рівність виконува­тиметься при меншій анодній напрузі, і ввімкнення тиристора відбуватиметься при меншому значенні (рис. 5.5 в). Фізично це означає, що накопичення надлиш­кових зарядів у базах структури відбуватиметься швидше, ніж у випадку диністора, тому що джерело напруги керування у колі будь-якої з баз прискорює інжекцію через відповідний ЕП.

а) б) в)

Рисунок 5.5 – Структура триністора: а) з керуванням по катоду; б) з керуванням по аноду; в) сім’я ВАХ триністора

Струм і напруга кола керування невеликі, струм у анодному колі може досягати одиниць амперів (у тиристорах середньої потужності) або десятків – сотень амперів (у силових тиристорах) при анодних напругах від десятків – сотень вольтів до тисяч вольтів. Тому триністори – це своєрідні підсилювачі потужності з коефіцієнтом підсилення .

Триністори серед інших тиристорних структур мають найбільше практичне застосування в електроніці. Для більш зручного керування тиристором керувальний електрод з’єднують з базою, що має меншу ширину, оскільки коефіцієнтом передачі струму емітера саме такої транзисторної структури (n-p-n – на рис. 5.5 а і p-n-p – на рис. 5.5 б) легше керувати, ніж коефіцієнтом передачі транзистора з товстою базою.