Умовна класифікація цифрових фотоапаратів

Світова промисловість випускає величезну кількість фотознімальної техніки. Але насправді гадана розмаїтість не так вуж великий, камери відмінно укладаються в рамки неофіційної, але вже устояної класифікації.

Ціль лекції - розповісти про класифікацію цифрових фотоапаратів і про модельну лінійку камер найбільших світових виробників.

Цифрові фотоапарати, як зовсім недавно фотоапарати плівкові, по своєму призначенню підрозділяються на кілька груп. У самому "низі" - дешеві й прості автоматичні "компакты" або "мильниці" (їх назвали так тому, що корпуса цих камер і справді нагадують пластмасові мильниці). Однак, паралель із плівковими автоматичними камерами тут досить умовна.

Рис. 3.1. Плівковий компактний фотоапарат

Рис. 3.2. Цифровий компактний фотоапарат

Будь-яка найпростіша плівкова "мильниця" і цифровий фотоапарат початкового рівня це далеко не те саме. Почнемо з того, що цифровий фотоапарат улаштований набагато сложней плівкового "аналога". Його світлочутливим елементом, що замінив плівку, є сенсор - світлочутливий датчик, що складається із сотень тисяч і мільйонів (кількість залежить від класу камери) мікроскопічних елементів, зібраних у прямокутну плоску матрицю. Кожний елемент можна зрівняти із крупинкою галогенида срібла фотоплівки. Тільки зображення тут будується по зовсім інших фізичних принципах.

Далі - у цифровій камері працює потужний комп'ютер, що встановлює експозицію (витримку й діафрагму), перетворить електричні сигнали, одержувані з матриці, у цифровий код, управляє всіма вузлами фотоапарата.

Нарешті, оптика. У дешевих плівкових "мильницях" дуже часто встановлювали простий об'єктив, лінзи якого були виготовлені із пластмаси. Пластикова оптика зустрічається й у цифрових камерах початкового рівня. Але зовсім примітивних оптичних схем, як і оптики невисокої якості, тут не зустрінеш. Який зміст установлювати за примітивною пластиковою лінзою дорогою высокотехнологичный сенсор?..

Ще чотири-п'ять років тому класифікація цифрових камер починалася з недорогих (до 100 доларів) цифрових фотоапаратів із сенсорами CMOS, що мають дозвіл VGA - 350 тисяч елементів (пикселей). Але цей клас апаратури зійшов зі сцени прямо на наших очах. Сьогодні він повністю витиснутий недорогими стільниковими телефонами з такими ж сенсорами VGA і такою же простою оптикою.

Ці камери - перша жертва розвитку цифрових фототехнологій. Але справа вони своє зробили, ставши стартовою площадкою для камерофонов і задавши початковий рівень цифрових фотоапаратів. Справа в тому, що ці дешеві камери (згадаємо марки - Aiptek, Agfa, Volkano і так далі) сприймалися, скоріше, як іграшки, ніж серйозна заміна плівковому фотоапарату. Так воно, у принципі, і було. Зробити технічно зроблений знімок простою камерою було неможливо (як неможливо зробити його стільниковим телефоном із сенсором VGA).

Рис. 3.3. Фотоапарат Aiptek

Але сьогоднішні прості камери зовсім не так прості, як здаються (особливо, якщо судити про їхню оснащеність по цінниках). Це повноцінні фотоапарати, якими можна робити дуже непогані знімки. Навіть у руках не самого вмілого фотолюбителя цифрова камера початкового рівня буде вже не іграшкою, а самим що ні на є фотоінструментом. І технічний рівень сучасних цифрових фотоапаратів можна сміло зрівняти з рівнем далекомірних і автофокусных плівкових фотоапаратів недавнього минулого, що ставляться до середньої цінової категорії.

Про особливості пристрою цифрових "мильниць" поговоримо трохи нижче. Поки ж про відмінності усередині цієї групи. Зайшовши в магазин цифрової техніки легко помітити, що компактні цифрові фотоапарати дуже по-різному коштують. Серед них є демократичні моделі, що продаються за 120 доларів і є мініатюрні камери за 400-500 і більше доларів. Звідки ця різниця в ціні? У чому отут справа?

Може здатися, що головна причина - дозвіл сенсора. Це й так, і не так одночасно. Справа в тому, що камери всіх цінових груп прагнуть (не самі камери, звичайно, а їхні конструктори й виробники) до збільшення дозволу. І сьогодні 120-доларова "мильниця" може мати сенсор дозволом в 4 або 5 мегапикселей, а камера за 500 доларів - сенсор 6-ти або 7-мегапиксельного дозволу. Різниця зовсім невелика. І можна сподіватися, що в найближчому майбутньому ця різниця стане або ще менше, або зовсім зникне.

Насправді ціна камери залежить від безлічі факторів. Крім сенсора - а в дешеві камери вбудовують звичайно сенсори попереднього покоління, у той час, як дорогі компакты оснащують сенсорами новітніх розробок (а це й дозвіл, і світлочутливість, і динамічний діапазон і безліч інших характеристик, про які обов'язково поговоримо) - фотоапарат ще містить у собі високоякісну светосильную оптику, швидкодіючий процесор обробки зображень (той самий комп'ютер, що ми вже згадували), електромеханічний затвор (найпростіші камери VGA, яких уже не зустрінеш у магазинах, і фототелефони затвора не мають зовсім). Плюс матеріал корпуса, акумулятор, плюс яскравий кольоровий дисплей. От і набігають чималі гроші. Не будемо забувати й про те, що у вартість новітніх моделей входять витрати на перспективні розробки й наукові вишукування. Цифрова фотографія одна з найбільш наукомістких галузей, що вимагає постійних фінансових уливань і інтенсивних наукових досліджень.

От і виходить, що в групу цифрових "компактов" можна включити й недорогі фотоапарати, і камери рівнем вище... У чому відмінності? Їхня безліч. Одне з основних - розміри камери. Фотоапарати початкового рівня компактні, але не мініатюрні. Це обумовлено й конструкцією об'єктива, і специфікою автономного живлення. У цих фотоапаратах як джерело живлення використовуються стандартні никель-металлгидридные акумулятори формату АА (так звані "пальчиковые"). У комплект найдешевших камер вони не входять - фотоапарати комплектуються "пробними" лужними елементами, які ми називаємо "алкалиновыми батарейками". Із цими елементами камера працює погано. Лужний елемент не здатний довгий час віддавати великий струм, а енергоспоживання фотоапарата таке, що в деякі моменти він споживає струм силою в 1 і навіть в 2 ампери (і більше, не будемо забувати про енергоємний конденсатор убудованого спалаху, яскравий дисплей з лампою підсвічування й сам сенсор). У результаті елементи розряджаються швидко й у самий невідповідний момент. Пророчити час розряду неможливо. Але після короткого "голодної непритомності" алкалиновые елементи відновлюють свою енергоємність і можуть служити якийсь час джерелом живлення - до наступного непередбаченого швидкого розряду.

Рис. 3.4. Фотоапарат початкового рівня з живленням від елементів АА Canon PowerShot A430

У більше дорогих камерах використовуються літієві ( літій-іонні або літі-полімерні) акумулятори. І це, між іншим, один із плюсів недорогих камер, крім повсюдно розповсюдженого формату акумуляторів. А плюсом більше "просунутих цифромыльниц" є те, що їхні акумулятори більше компактні й мають високу ємність. Те, що вони мають нестандартний, не універсальний формат недоліком уважати навряд чи все-таки треба, тому що усередині модельної лінійки кожної компанії-виробника акумулятори жорстко стандартизовані. Тобто до своєї камери, який уже не перший рік від роду, акумулятор можна підібрати без великої праці - якщо камера ця має ім'я відомого виробника (Canon, Nikon, Sony і так далі).

Наступна причина підвищення вартості компактних камер - зменшення розмірів корпуса до рекордних величин при одночасному збільшенні розміру матриці ЖК екрана й застосуванні в конструкції фотоапарата високоміцного легкого металу (звичайно це магнієвий сплав). Подивитеся самі - малюсінькі камери від Sony, Olympus, Canon зроблені суцільно з металу. Дисплеї покривають, практично, всю тильну частину корпуса фотоапарата. А оптичного видошукача тут не знайти... Ще один плюс бюджетних фотоапаратів? Так, напевно. Але в ультракомпактний корпус телескопічний видошукач, такий, щоб з ним можна було реально працювати, вмонтувати неможливо в принципі. Тому у всіх ультракомпактних камерах як видошукач використовується тільки жидкокристаллический дисплей.

Про не настільки явні відмінності поговоримо нижче. А зараз звернемося до наступного класу фотознімальної апаратури - до камер для ентузіастів. Їх ще називають "просьюмерками" (від Professional Consumer, можна вільно перевести як "професійний споживач"). Просьюмерки - це більші цифрові камери з жестковстроенной (незмінної) оптикою, сенсорами більших розмірів, розвитий автоматикою, наявністю ручних режимів (у тому числі й ручному фокусуванні), але при повній відсутності оптичного видошукача. Замість телескопічного або дзеркального видошукача в цих камерах використовуються великий зовнішній і маленький внутрішній (убудований в окуляр) дисплеї. По одному можна орієнтуватися або будувати кадр на деякій відстані від камери, по іншому - прильнув до окуляра, як у випадку із дзеркальним або класичним далекомірним фотоапаратом.

Рис. 3.5. Просьюмерка й ультразум - Panasonic Lumix DMC-FZ50

Ярчайший приклад відмінної просьюмерки - камера Sony DSC-R1. Дуже гарний фотоапарат. Але... Це знову этакий цифровий бронтозавр, представник вимираючого класу фотоапаратури. Так, так, тільки-но з'явившись, проживши бурхливе життя, повну новацій, відкриттів, стрімкого зростання, просьюмерки звільняють дорогу дзеркальним камерам.

Рис. 3.6. І знову - Sony DSC-R1

Це неминучий процес. Плівкова фототехніка вдосконалювалася майже двісті років і прийшла до оптимальних форм - до дзеркальної оптичної схеми й тих пропорцій, які ми прекрасно знаємо по професійних фотоапаратах Canon, Nikon, Minolta. І цифрова знімальна техніка пройшовши короткий шлях експерименту з формою корпуса, з ергономікою кнопок і дисків керування, вертається до перевірених рішень. Все йде до того, що на ринку залишаться тільки компактні "мильниці" (які все-таки досить різноманітні й за формою корпуса й по технічних рішеннях) і близькі до класичних пропорцій дзеркальні камери.

Чим гарний дзеркальний фотоапарат і в чому його мінуси? Для недосвідченого фотолюбителя ці особливості можуть бути неочевидними. Проте те, що може дзеркальна камера, компакту не під силу в принципі. Мова про магічну абревіатуру ГРИП - про глибину різко зображуваного простору. А також про пов'язаній з ним ручному фокусуванню об'єктива...

Рис. 3.7. Дзеркальна камера початкового рівня Nikon D40

Згадаєте гарний портрет роботи відомого фотохудожника. Що відрізняє його в першу чергу? Виділення різкістю око й легеня "размытие" другорядних деталей - волось, вух і тим більше тла. Це і є ефект впливу ГРИП. Використовувати цей прийом можна тільки відключивши автофокус, повністю відкривши діафрагму об'єктива й підбираючи експозицію установкою витримки затвора. Тобто камера працює якщо не в повністю ручному, те хоча б у напівавтоматичному режимі, а автофокусировка відключається зовсім.

Але не ГРИПом єдиним жива творча фотографія. Дзеркальний видошукач дозволяє дуже точно будувати кадр, оскільки наше око бачить рівно те, що відображається на поверхні світлочутливого сенсора. Дзеркальна камера працює дуже швидко, прикрі затримки між двома натисканнями на спускову кнопку затвора відсутні в принципі (насправді просто дуже малі). Власники "цифромыльниц" знають, яка це неприємна штука - тривала затримка між кадрами. Затримками страждають навіть дорогі просьюмерки. Приміром, у тої ж Sony DSC-R1 при збереженні кадрів в RAW (особливий некомпрессированный формат графічного файлу, що використовується професіоналами для коректування параметрів зображення на комп'ютері) затримка може становити до 10 с. Сенсори дзеркальних камер мають самі більші фізичні розміри - вони в 1, 6-1,5 разу менше стандартного кадрового вікна плівкової камери (24х36 мм). Чим більше фізичний розмір сенсора, тим вище якість знімка.

Нарешті, із дзеркальною камерою можна використовувати весь парк змінної оптики, що випущено провідними компаніями миру за десятиліття виробництва плівкових дзеркальних фотоапаратів.

Рис. 3.8. Набір змінної оптики для дзеркального фотоапарата

А недоліки? Їх теж вистачає. Перше - ціна. Найдешевша цифрова "зеркалка" коштує близько 600 доларів. Друге - дисплей дзеркальної камери не працює як видошукач у принципі. На ЖК екрані можна тільки переглянути вже зняті кадри. Третє - дзеркальна камера не вміє знімати відео (до слова, сама зроблена просьюмерка Sony DSC-R1 - теж). І четверте, навряд чи ні саме головне... Сенсор дзеркального фотоапарата зі змінною оптикою може бути засмічений пилом. Видалити цей пил самостійно дуже складно. Елементи світлочутливої матриці мають мікронні розміри. Малюсінька порошина закриває відразу кілька десятків осередків, відповідно, виводячи з ладу кілька десятків пикселей.

У дорогі (і не дуже) камерах використовуються схеми ультразвукового струшування пилу з поверхні сенсора (наприклад, у дзеркальних камерах Olympus). Всі камери мають спеціальний режим очищення сенсора, коли дзеркало піднімається й утримується до вимикання камери. У цей момент із камери знімають об'єктив і здувають пил спеціальною гумовою грушею або за допомогою балона зі стисненим повітрям. Але, як показує практика, повне обеспыливание сенсора можливо тільки в умовах добре оснащеної майстерні...

Крім описаних груп цифрової фототехніки особняком коштують фотоапарати професійні. Вони класифікуються за власними правилами, розглядати які ми тут не будемо... Найпростіше орієнтуватися за вартістю. Аматорська апаратура - дзеркальний фотоапарат з "китовим" об'єктивом (з найпростішим об'єктивом-трансфокатором) - коштує від 600 до 1200 доларів. Професійні камери - від 1500 і до 30 і більше тисяч доларів. Але відразу помітимо, що оснащеність сучасних аматорських "зеркалок" дорівнює оснащеності професійних цифрових фотоапаратів шести-семирічної давнини. Тобто вдосконалюється професійна апаратура, а разом з нею вдосконалюється й апаратура аматорська, переймаючи в професійної всі її недавні досягнення й технології.

Рис. 3.9. Професійний цифровий фотоапарат Canon

Детально говорити про професійну техніку змісту ні, оскільки це окрема й зовсім самостійна тема. Тут же відзначимо лише найбільш характерні особливості подібних камер.

Професійні фотоапарати оснащуються сенсорами з більшими фізичними розмірами - до 24х36 мм, тобто повністю співпадаючих з розмірами малоформатного плівкового кадру. Це дозволяє використовувати весь парк змінної оптики без обліку кроп-фактора (збільшення фокусної відстані об'єктива через зменшення фізичних розмірів сенсора). В аматорських камерах стандартний 50-мм об'єктив має фокусна відстань або 75, або 80 мм для сенсорів із кроп-фактором 1,5 і 1,6 відповідно. Тобто замість гарного нормального об'єктива виходить "портретник" і навіть "телевик". Найбільші проблеми у зв'язку із цим викликає застосування широкоугольной оптики - професійні камери цих труднощів позбавлені.

Далі - зі світлочутливістю й іншими характеристиками ясно й так, у дорогу апаратуру встановлюють самі нові, самі зроблені сенсори. А от з іншими характеристиками справа сложней.

Є в професійному фотопобуті таке поняття, як ресурс камери. Ця досить суб'єктивна й приблизна характеристика прийшла з області плівкової апаратури. Раніше вважалося, що дзеркальна плівкова камера аматорського рівня (із пластмасовим фільмовим каналом, електромотором, ламельным металевим затвором, автофокусом) мала ресурс приблизно в 20-30 тисяч кадрів. Тобто життя камери до її зношування обмежувалася зйомкою від 600, до 1000 36-кадрових плівок... Скажете, мало? Але чи багато хто з нас, у кого були (і є) плівкові Nikon, Canon, Olympus або Minolta зіштовхувалися з тим, що камера розсипалася від старості? Здається, далеко не всі.

Отож, професійні плівкові камери мають ресурс на порядок вище - до 100 тисяч кадрів. До подібним до камер можна віднести в повному змісті великий механічний фотоапарат Nikon FM2. Ну а камери Nikon F3 і далекомірні фотоапарати Leica мали фантастичну довговічність у кілька сотень тисяч кадрів.

Рис. 3.10. Легендарний професійний плівковий фотоапарат Nikon F3

Який ресурс сучасних цифрових професійних "зеркалок", сказати важко. Зношування плівкової камери визначався більше зношуванням затвора й механізму транспортування плівки, того самого вузла, що випробовував нежартівливі перевантаження (на морозі плівка ставала твердої, у жару прилипала до напрямних і притискного столика). У цифровій камері плівки немає. Є затвор, оптика й сенсор. Ресурс затвора дуже великий - ніяк не менше 100 тисяч спрацьовувань. У цьому змісті аматорські камери від професійних відрізняються не настільки сильно, як може здатися. А от сенсор... Його довговічність поки ніхто не перевіряв. Цифрові камери Kodak, випущені на початку 90-х років на основі топових моделей плівкових камер Nikon, працюють дотепер. Хоча світлочутливість сенсора повинна за ці роки (близько 14 років!) знизитися.

Як би там не було, але в професійній апаратурі використовуються металеві корпуси, високоточні й високонадійні ламельные затвори. І випадки поломок у цих сложнейших камер украй рідкі. Професійна техніка повинна бути бездоганної. Інакше - кому вона буде потрібна? Кому завгодно, тільки не справжнім репортерам і художникам...

В індустрії цифрової знімальної апаратури зложилася власна ієрархія брендів. На жаль, не всі класичні марки вижили. Спалахнула й згасла Minolta, що сьогодні відроджується в образі приголомшливої дзеркальної камери Sony Alpha DSLR-A100 (конструкція була куплена японським гігантом Sony у консорціуму Konica Minolta). Деякі могутні в минулому компанії, начебто Polaroid, просто збанкрутували. Але виникли й нові імена, які раніше відносини до фототехніки не мали - наприклад, Panasonic (торговельна марка компанії Matsushita).

Рис. 3.11. Фотоапарат Sony Alpha DSLR-A100

Зробимо короткий екскурс по модельному ряді цифрових фотоапаратів найвідоміших світових виробників. При цьому будемо мати на увазі, що цей огляд ні в якій мері не може вважатися вичерпної. В області виробництва цифрової фототехніки працює величезна кількість електронних компаній...

Компанія Canon. Модельний ряд фотоапаратів цього найбільшого світового виробника прямо-таки вражає. Чого тут тільки немає... Помітимо, що провідної компанії в області фототехніки звичайно роблять і світлочутливі сенсори для своєї апаратури. Вони ж продають ці сенсори компаніям-конкурентам. Приміром, у фотоапаратах Nikon (у дзеркальні точно) використовуються сенсори виробництва Sony.

Отож, всі цифрові камери Canon (говоримо тільки про фото, компанія випускає ще й чудові відеокамери) підрозділяються на кілька груп. Відкриває модельну лінійку камери PowerShot Axxx. Це аматорські камери початкового й середнього рівня. Всі вони відрізняються досить великими (по мірках компактних цифрових фотоапаратів) корпусами із пластику, наявністю телескопічного видошукача (є, зрозуміло, і ЖК дисплей) і живленням від елементів (акумуляторів) формату АА. Серія A4xx включає чотири моделі - A420, А430, А450 і А460 - виконані в єдиному конструктиве, що має витягнуту форму, і оснащені 1/ 3-дюймовими сенсорами. Відмінності в дозволі сенсорів (від 4 мегапикселей в А420, до 5 мегапикселей в А460), в оптику ( 3-х і 4-х кратні зумы) і в розмірах контрольних дисплеїв (1,8 дюйма по діагоналі в молодших моделей і 2 дюйми по діагоналі в старших). Це найпростіші й самі доступні камери в сімействі Canon, які, проте, придатні для заняття творчою фотографією, оскільки наділені напівавтоматичними режимами, і дають чудові знімки.

Серія PowerShot A5xx, виконана в більше "ухватистом" корпусі, містить у собі три моделі - А530, А540 і А550 (до 7 мегапикселей). Відмінності приблизно такі ж, як і в серії А4хх. Серія PowerShot А6хх - це дві моделі А630 і А640 (дозвіл сенсора до 10 мегапикселей). Серія PowerShot А7хх - дві моделі А700 і А710 (до 7,1 мегапикселей).

Рис. 3.12. Canon PowerShot A540

Особняком коштують камери PowerShot S80, як компактне рішення в бюджетній лінійці. А також камери G7 (сенсор 10 мегапикселей) і S3 IS (сенсор 6 мегапикселей). Остання модель PowerShot S3 IS ставиться до класу просьюмерок.

Рис. 3.13. Canon PowerShot S3 IS

Компактні камери середнього класу представлені величезною модельною лінійкою Digital IXUS, що включає ні багато, ні мало 10 моделей фотоапаратів. Їхньої відмінності - компактний металевий (комбінований, із застосуванням пластику) корпус, застосування фірмових акумуляторів (внутрішнього корпоративного стандарту). При цьому деякі моделі не обділені телескопічним видошукачем. Canon Digital IXUS перший ультракомпакт на ринку цифрової фотоапаратури. Правда, уже давно не єдиний.

Рис. 3.14. Canon Digital IXUS 60

З недавніх пор аматорська цифрова дзеркальна камера Canon EOS 400D перемінила популярну модель EOS 350D. Крім цього фотоапарата компанія випускає ще 4 моделі напівпрофесійних і професійних дзеркальних камер, найвідоміша з яких EOS-1D Mark II N c 8, 5-мегапиксельным сенсором і ресурсом в 200 тисяч кадрів.

Рис. 3.15. Canon EOS 400D

Рис. 3.16. Canon EOS-1D Mark II N

Компанія Canon один зі світових лідерів виробництва цифрової фотоапаратури. У недорогі цифрові камери вона ставить сенсори CCD власного виробництва, а в дзеркальні камери унікальні сенсори CMOS, також свого виробництва. І це досить примітний факт... Про пристрій сенсорів ми ще поговоримо, а зараз відзначимо одну характерну рису цього типу світлочутливих датчиків - вони дуже стабільні й довговічні. Сенсори CCD схильні до деградації. Згодом у них знижується чутливість, знижуються характеристики, виходять із ладу окремі світлочутливі осередки. Сенсори CMOS цим порокам не піддані, обережно додамо - теоретично. Практика показує, що дзеркальні камери із сенсорами CMOS і CCD у плані стабільності характеристик друг від друга не відрізняються.

Модельний ряд провідних світових компаній постійно міняється. Виходять нові камери, знімаються з виробництва старі. Нові фотоапарати Canon одержують сенсори більше високого дозволу, нові процесори, нові контрастні, яскраві дисплеї. Так що погнатися за всіма новинками дуже й дуже непросто...

Те ж саме - істотна корекція модельного ряду цифрових фотоапаратів - відбувається й в іншій великій компанії миру, відомої своїми видатними у всіх відносинами камерами. Мова про Nikon, ім'я якої давно стало символом надійності і якості.

Nikon, як і її могутній конкурент Canon, випускає повний спектр моделей фотознімальної апаратури, починаючи із простих аматорських камер, закінчуючи сложнейшими моделями для професіоналів.

Моделі, призначені для фотолюбителів, Nikon назвав Coolpix. Компактні камери (цифрові "мильниці") компанія підрозділяє на три групи - просту, у яку входять моделі Coolpix Lxx, середнього рівня (так звана "стильна" серія), у яку включені моделі Sxx і премиум-класу, у яку входять моделі Coolpix Pxxx. "Просьюмерок" Nikon більше не випускає, зробивши основний акцент на виробництві дзеркальних камер аматорського рівня. Ну й саме собою розуміє - камери професійні. Тут в Nikon конкурентів мало (крім Canon).

Початкова серія Coolpix Lxx - це 7 моделей (на лютий-березень 2007 року), починаючи з найдешевшої L2 (з 6-мегапиксельным сенсором), закінчуючи камерою L12 (з 7, 1-мегапиксельным дозволом). Основні особливості серії Lxx - пластмасовий конструктив, застосування як носії інформації карт пам'яті формату SD (Secure Digital), трикратний об'єктив-трансфокатор, відсутність оптичного видошукача (у його ролі виступає жидкокристаллический кольоровий дисплей), великий набір автоматичних режимів відпрацьовування експозиції й повна відсутність ручних режимів. Камери Nikon Coolpix Lxx - відмінний вибір для починаючих фотолюбителів і для людей, що прагнуть мати техніку найвідомішого виробника за відносно невеликі гроші.

Рис. 3.17. Nikon Coolpix L3

Середня група аматорських камер - Nikon Coolpix Sxxx. У цій серії випускаються 8 компактних моделей, які значно відрізняються друг від друга (відмінностей більше, ніж у серії Lxx). Модельний ряд відкривається камерою S5. Це ультракомпакт у тонкому металевому корпусі, з оптикою особливого пристрою (оправа об'єктива не виступає за межі корпуса), із Жк-Дисплеєм як видошукач.

Рис. 3.18. Nikon Coolpix S9

Досить цікава 6-мегапиксельная модель S10, виконана в поворотному конструктиве, ніколи "улюбленому" компанією Nikon. Корпус камери розділений на дві частини з'єднаних вертикальним шарніром. Об'єктивна половинка може повертатися щодо основний, що дозволяє знімати під різними кутами й з різних ракурсів.

Рис. 3.19. Nikon Coolpix S10

Старша модель лінійки S500 оснащена потужним трансфокатором, оправа якого виступає за межі корпуса камери, і 7, 1-мегапиксельным сенсором.

Камери модельного ряду Coolpix Sxxx годяться й для починаючого фотолюбителя, і для фотографа-аматора середньої кваліфікації. А для поїздок і подорожей ці камери просто незамінні, оскільки гранично компактні, міцні й дозволяють домогтися високої якості карток.

Модельна лінійка Nikon Coolpix Pxxx - усього три камери. Але які камери! Сама молодша P4 наділена сенсором з дозволом в 8, 1-мегапикселя, потужною оптикою й традиційним (запозиченим у частині ергономіки в плівкових камер) корпусом. Відмінний інструмент для творчості, оскільки тут є й оптична стабілізація об'єктива (захист від мимовільних зсувів і тремтіння рук), і режим пріоритету діафрагми (можна вручну вибрати витримку), і відмінна оптика.

Рис. 3.20. Nikon Coolpix P4

Ще интересней P3. Незважаючи на молодший індекс, вона ледве совершенней моделі P4, оскільки має убудований бездротовий адаптер Wi-Fi (інші характеристики ті ж). Що це дає фотографові? Можливість переписувати знімки на комп'ютер, друкувати, обмінюватися знімками з іншими портативними пристроями без кабельного підключення. Унікальна функція, що важко переоцінити.

Нарешті, модель Coolpix P5000. Самий зроблений компакт від Nikon, оснащений 10-мегапиксельным сенсором, 3, 5-кратним зумом з оптичною стабілізацією, набором автоматичних і ручного режимів установки експозиції, що володіє рекордним для компактних камер швидкодією. Камеру P5000 можна сміло назвати спадкоємицею просьюмерок Nikon, що буде корисна й звичайному, і "професійному" фотолюбителеві (є такий умовний термін в області фотосправи).

Дзеркальні камери Nikon - особлива тема. Моделей істинно аматорського класу всього три - D40, D50 і D70s (інші моделі напівпрофесійного й професійного рівня, їх ми розглядати не будемо через високу вартість і їхнє недвозначне призначення). Nikon D40 - сама доступна дзеркальна камера для фотолюбителів, оснащена полноразмерным сенсором формату APS (тобто зменшеним в 1,5 рази в порівнянні зі стандартним кадровим вікном плівкової камери). У порівнянні з камерою D50 у молодшої моделі немає цілого ряду допоміжних механізмів і спрощений сам фотоапарат. Приміром, у цій камері немає кнопки закриття діафрагми для оцінки ГРИП (глибини різкого зображення). У корпус камери не убудований мотор привода автофокусировки - тому з камерою в режимі автофокуса працюють тільки спеціальні об'єктиви з убудованим мотором. Зменшено кількість датчиків (до 3-х) у сенсорі автофокуса. Nikon D40 оснащується 6-мегапиксельным CCD сенсором виробництва Sony, а новітня модифікація D40x - 10-мегапиксельной матрицею.

Рис. 3.21. Nikon D50

Камера D50 займає в цьому ряді середнє положення. Від D40 її відрізняють більші розміри й наявність другого монохромного дисплея на верхній панелі фотоапарата (плюс уже відзначені відмінності). А від D70s - застосування карт пам'яті SD замість Compact Flash і відсутність захисту контрольного дисплея спеціальною кришкою. В D50 і D70s вбудовуються 6-мегапиксельные сенсори CCD (теж виробництва Sony...

З п'ятірки провідних світових виробників плівкової апаратури в цифрову епоху на плаву залишилися чотири - Canon, Nikon, Pentax і Olympus. Для російських фотолюбителів особливий інтерес представляє Olympus, оскільки ця компанія крім чудових цифрових компактов випускає доступні за ціною цифрові дзеркальні фотоапарати.

Ці камери (самий яскравий приклад Olympus E-300 і E-400) відрізняються від цифрових дзеркальних камер інших виробників тим, що компанія Olympus відмовилася від сумісності фотоапаратів з оптикою для плівкових камер свого виробництва - у цих зеркалках використовується "своя", ні із чим більше несумісна оптика. Причина такого рішення - у застосуванні сенсора формату 4/3 дюйма (тобто 22,5 мм по діагоналі). Це вдвічі менше діагоналі 35-мм узкопленочного кадру. Отже, застосування оптики від плівкових камер Olympus можливо тільки з урахуванням дворазового збільшення фокусної відстані об'єктивів ( кроп-фактор), що найчастіше навряд чи прийнятно.

Рис. 3.22. Olympus E-400

Серед інших відмінностей дзеркальних камер від Olympus - наявність спеціального ультразвукового механізму самоочищення сенсора від пилу. А в компактних цифрових камерах цієї компанії використовуються карти унікального стандарту x-Picture Card, що доводиться враховувати при покупці камери.

Цифрові камери Pentax (і компакты, і дзеркальні, що випускаються японською компанією Asahi Optical) відрізняє висока якість об'єктивів і збалансованість характеристик. Не можна сказати, що компанія зберегла повною мірою свої позиції на ринку аматорської апаратури, але своє місце вона втримує міцно. Якість і продуманість конструкції камер Pentax як і раніше залучає до них чималу частину фотолюбителів...

Рис. 3.23. Дзеркальний фотоапарат Pentax K100D

На ринку цифрової фотоапаратури чимало гідних гравців. Частина з них - це великі електронні компанії, що освоїли нову для себе область. Приклад - камери під маркою Panasonic Lumix, над розробкою яких компанія Matsushita працює разом із прославленої Leica. Ці камери відрізняє фірмова оптика (саме під маркою Leica), сенсори власної розробки й виробництва, відмінне сполучення характеристик і, як наслідок - популярність у фотолюбителів. У модельному ряді компанії є й прості моделі, і "имиджевые" ультракомпакты, і просьюмерки, і дзеркальна камера (формату 4/3, як і Olympus).

Рис. 3.24. Panasonic Lumix DMC-LX2

Нарешті - Sony. Незважаючи на "не фотографічний" імідж найбільшого світового виробника споживчої електроніки, ця грандіозна по своїх масштабах компанія в області цифрової апаратури займає особливе положення. Саме Sony подарувала нам цифровий фотоапарат таким, яким ми його знаємо сьогодні. Саме Sony випустила на початку 80-х років минулого століття перші цифрові фотоапарати (знаменитий проект Mavica). Тим удивительней величезна пауза між випуском перших камер і випуском на широкий ринок дзеркального фотоапарата під цим брендом. Ми говоримо про унікальну по сполученню характеристик 10-мегапиксельной цифровий "зеркалке" Sony DSLR-A100 Alpha. Ця камера - спадкоємиця цифровий зеркалки Minolta (моделі 5D). Відповідно, до неї підходить оптика від плівкових фотоапаратів Minolta.

Що ж стосується цифрових компактних камер Sony, та їхня кількість настільки велика, що навіть короткий опис займе не одну сторінку. Ці фотоапарати відрізняються високою якістю виготовлення й застосуванням карт пам'яті фірмового стандарту Memory Stick (різновиду - Duo, Pro Duo).

Рис. 3.25. Sony CyberShot DSC-T10

Крім згаданих компаній, цифрову фотоаппартуру випускають і інші гранди виробництва електроніки, наприклад, Samsung...

Марка камери значення, звичайно, має. Але не менш важливі й характеристики конкретної моделі. Цим характеристикам ми приділимо особливу увагу, але спочатку придивимося до основних вузлів цифрового фотоапарата. Хоча б для того, щоб зрозуміти, про яких, властиво, характеристиках піде мова.