Малюнок 1.1 - Типи дугогасительних пристроїв

Камера першого типу являє собою (мал. 1.1 а) корпус із металу (з ізольованими стінками) або зі спеціальної пластмаси з великою механічною міцністю, у верхній частині 1 якого закріплюється нерухливий контакт 2, а в нижньої 3 є отвір для рухливого контакту 4 циліндричні форми. У камері такого типу газомасляное дуття відбувається тільки після виходу рухливого контакту з отвору в камері.

Камери другого типу розділені (мал. 1.1 б, в) на дві частини за допомогою ізоляційних перегородок 1. У камері поздовжнього дуття (див. мал. 1.1 б) при відключенні МВ спочатку виникає дуга (генерирующая) між нерухливим контактом 2 і проміжним 4, що створює тиск у камері. Після розмикання проміжного 4 і рухливого 3 контактів між ними також виникає дуга (гасимая), гасіння якої здійснюється газомасляным потоком з верхньої частини камери через отвори, і через порожнину трубчастого рухливого контакту 3 у бак МВ. У ДУ з поперечним дуттям (див. мал. 1.1 в) вихід газомасляного потоку в бак МВ відбувається після того, як рухливий контакт 3, у міру його руху долілиць, відкриє поперечні щілини (отвору) у камері. ДУ з масляним дуттям дозволяють істотно підвищити надійність роботи МВ, збільшити їхні струми відключення й номінальні напруги.

По конструктивних особливостях МВ і по кількості в них масла розрізняють бакові або многообъемные МВ (МВ із більшим обсягом масла) і МВ із малим обсягом масла (малообъемные або маломасляные). Роль масла у МВ є їх основною класифікаційною ознакою.