ЗМІЦНЮЮЧІ ФАЗИ У СТРУКТУРІ НАПЛАВЛЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Опір впровадженню абразивних частинок забезпечує зміцнююча тверда фаза. В якості твердої фази використовують сполуки, які внаслідок особливостей хімічного зв’язку в них володіють високою твердістю: в основному карбіди та бориди.

Таблиця 3.1 – Твердість надтвердих сполук, які найчастіше використовуються у якості зміцнюючої фази наплавленого матеріалу, HV

Основою отримання великої кількості 2-ї зміцнюючої фази в залізовуглецевих сплавах є високий вміст вуглецю (С) в наплавлюваному матеріалі, який знаходиться в межах 0,5-3,5 %.

У той же час для отримання ударостійкої і зносостійкої мартенситної матриці в ній повинно бути не більше ніж 0,2 % С.

Якісний низько вуглецевий мартенсит при високому вмісті С в наплавленому матеріалі може бути отриманий тільки при закритичному вмісті легуючих елементів в наплавленому матеріалі:

Л ≥ К∙С, (3.1)

де Л – % вміст легуючого елементу в наплавлюваному матеріалі;

К – коефіцієнт закритичного вмісту легуючих елементів необхідний для отримання низько вуглецевого мартенситу;

С – % вміст вуглецю в наплавлюваному матеріалі.

Таблиця 3.2 – Коефіцієнт закритичного вмісту легуючих елементів (К) для отримання низько вуглецевого мартенситу в структурі наплавленого матеріалу

При вмісті в мартенситі 3% С реально забезпечити низько вуглецевий мартенсит можна при легуванні наплавлюваного матеріалу Cr. Це положення справедливе для наплавлюваного матеріалу який буде працювати при абразивному зношуванні з ударами. При відсутності ударів високий вміст С в мартенситі і велика кількість зміцнюючої фази позитивно впливають на зносостійкість.

Другою складовою наплавлюваного матеріалу є зміцнюючі фази. Для роботи у спряжених парах тертя вони не обов’язкові. Позитивний ефект можуть мати в парах кочення.

У зв’язку з високими питомими навантаженнями зміцнюючі фази повинні бути дрібними і рівномірно розподіленими. Основний позитивний вплив на зносостійкість зміцнюючої фази мають при різного роду зношуванні у присутності абразиву.