Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування

Артилерія є основним засобом вогневого ураження противника. Вона може приймати участь у фронтових, армійських, повітряних, повітрянодесантних, морських, десантних і протидесантних операціях на континентальних і морських театрах воєнних дій і здібна в короткі терміни підготувати і нанести по противнику з високою точністю і на великі дальності вогневі удари, здійснювати широкий маневр ударами і вогнем.

Артилерія складається із частин і підрозділів гаубичної, гарматної (пушечної) і реактивної артилерії, мінометів, протитанкової артилерії, протитанкових ракетних комплексів, а також із частин і підрозділів артилерійської розвідки.

Артилерійські підрозділи призначені для ураження:

- тактичних засобів ядерного і хімічного нападу;

- наземних елементів систем ВТЗ;

- артилерії;

- танків (БМП, БТР);

- протитанкових та інших вогневих засобів;

- живої сили;

- вертольотів на посадочних майданчиках;

- засобів протиповітряної оборони;

- пунктів управління, радіоелектронних засобів;

- руйнування фортифікаційних споруд противника;

- дистанційного мінування місцевості;

- світлового забезпечення;

- установлення аерозольних (димових) заслонів та виконання інших завдань.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначені: для знищення танків та інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі, які знаходяться у фортифікаційних спорудах, руйнування бронековпаків і стрільби по амбразурах оборонних споруд.

Підрозділи артилерійської розвідки призначені:для здобуття розвідувальних даних про місцевість і противника в інтересах його ураження, а також для обслуговування стрільби артилерії.

В обороні, здійснюючи широкий та швидкий маневр вогнем і підрозділами на загрозливому напрямку, артилерія своїм вогнем і вогневими ударами по цілях (об’єктах) на далеких підступах і перед переднім краєм у взаємодії із загальновійськовими підрозділами не допускає прориву піхоти і танків противника у глибину оборони.

Рішуче зосередження артилерії на напрямку головного удару передбачає широкий маневр, створення високої щільності, здійснення безперервної артилерійської підтримки і супроводження механізованих (танкових) підрозділів на всю глибину їх бойових завдань. Все це створює необхідні умови для успішного виконання загальновійськовими підрозділами бойових завдань у наступі.

Завдання вогневого ураження противника можна успішно виконати тільки при вмілому використанні сил і засобів артилерійських підрозділів і частин, які приймають участь у бою, при глибокому розумінні і застосуванні командирамипринципів бойового застосування артилерії.

Основними принципами бойового застосування артилерії є:

- масування (зосередження) артилерії і її вогню на найважливіших напрямах;

- широкий маневр (вогнем і підрозділами);

- безперервна підтримка загальновійськових частин та підрозділів;

- постійна взаємодія з частинами і підрозділами інших родів військ;

- централізація управління.

Масування (зосередження) артилерії та її вогню, широкий маневр вогнем і частинами (підрозділами) є основними принципами бойового застосування артилерії.

Так, наприклад, у ході Київської операції (з 3 по 12.11.1943 р.). З’єднання 38 А і 3 гв. ТА при підтримці військ 60 А нанесли могутній удар і розгромили сильне угруповання противника, визволили 6.11.43 р. столицю України Київ. У результаті рішучого масування артилерії армії на ділянці прориву була створена найбільш висока щільність артилерії. Всього на фронті до 100км було до 4200 гармат, мінометів і бойових машин РА. На ділянці прориву (6км) було зосереджено 2700 одиниць, що складало 65% всієї артилерії. На ділянці прориву 50 гв. СК (3км) загальна щільність досягала 500 од. На 1км фронту.

Масування артилерії під час війни зростало від операції до операції; загальні оперативні щільності з 20-30 гармат, мінометів, РА, на 1км ділянки прориву взимку 1941-1942 р. а наприкінці 1943 р. виросли до 300-350од.

Тактичні щільності артилерії зростали з 20-70од, у 1941/1942 р. до 350-500од, на 1км фронту в 1944/1945 р.

Масування (зосередження) артилерійських частин і підрозділів, їх вогню полягає в їх зосередженні на найважливіших напрямках з метою ураження засобів ядерного нападу, основних угрупувань і об’єктів противника в найкоротші терміни.

Метою маневру вогнем і підрозділами є забезпечення своєчасного ураження об’єктів (цілей) на будь-якому загрозливому напрямку та меншій уразливості артилерійських підрозділів від вогню противника.

Маневр вогнем артилерії досягається швидким перенесенням його по фронту і в глибину, розподіленням і послідовним зосередженням його по найважливіших об’єктах (цілях) противника із їх подавленням і знищенням, а також розосередження його для одночасного ураження декількох об’єктів (цілей).

Маневр частинами і підрозділами полягає в пересуванні їх як по фронту так і в глибину з метою створення найбільш вигідного угрупування, яке забезпечить виконання поставленого завдання. Маневр вогнем, частинами і підрозділами забезпечується постійнимведенням розвідки противника у всій смузі дій загальновійськової частини(підрозділу), підготовкою запасних районів ВП на важливих напрямках, а в кожному із районів - обладнанням по 2-3 вогневих позиції на батарею, завчасною підготовкою шляхів для маневру.

Безперервна підтримка вогнем загальновійськових підрозділів і частин полягає усвоєчасному і надійному вогневому ураженні противника на всю глибину їх бойових завдань. Ведення бойових дій артилерійськими підрозділами неможливе без безперервної їх взаємодії із загальновійськовими підрозділами.

Взаємодія артилерії із механізованими і танковими підрозділами полягає у поєднанні вогню і маневру артилерійських підрозділів із діями загальновійськових підрозділів по завданнях, напрямках, рубежах і часу.

Вона досягається:

- створенням угрупування артилерії у відповідності із замислом бою і завданнями військ;

- знанням і глибоким розумінням завдань і способів їх вирішення;

- особистим спілкуванням і сумісним розташуванням артилерійських і загальновійськових командирів;

- підтриманням стійкого зв’язку між ними;

- встановленням єдиної системи орієнтування, цілевказівок, взаємного впізнавання і сигналів взаємодії;

- постійною інформацією про положення частин і підрозділів та завдань, що вирішуються ними.

Централізоване управління артилерійськими підрозділами полягає в об’єднанні керівництва усієї або більшої частини артилерії старшим артилерійським командиром при виконанні загальновійськовими частинами найбільш важливих завдань. Воно не забороняє підлеглим при виконанні поставлених завдань проявляти розумну ініціативу.