Посилення кримінальної відповідальності в умовах ІІ Світової війни.

За період воєнних дій, що відбувалися на території Радянського Союзу і в повоєнний час, було ухвалено такі нормативно-правові акти кримінального характеру, які мали чинність і на території УРСР:

- з 6 липня 1941 року почав діяти указ Президії Верховної Ради СРСР, яким передбачалося покарання за розповсюдження неправдивих чуток, що могли би викликати суспільні заворушення. Винні притягалися до відповідальності у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 5 років ув’язнення;

- указом ПВР СРСР від 26 липня 1941 року запроваджувалася кримінальна відповідальність за самовільне залишення робочого місця на підприємствах оборонної промисловості. Цей склад злочину прирівнювався до дезертирства і передбачав ув’язнення від 5 до 8 років;

- з 13 лютого 1942 року запроваджувалася кримінальна відповідальність за ухиляння від мобілізації для роботи на промислових підприємствах чи на будівництві;

- з 25 червня 1943 року набув чинності указ ПВР СРСР про посилення відповідальності за розкрадання паливно-мастильних матеріалів, яким передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 5 до 8 років;

- з 13 лютого 1942 року запроваджувалася кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрату документів ,що містять державну таємницю. Посадові особи, винні у здійсненні цього виду злочину, позбавлялися волі терміном до 10 років;

- з 19 квітня 1943 року для німецьких окупантів, що вчинили злочини на території Радянського Союзу, а також для зрадників Батьківщини запроваджувалася смертна кара через повішання або каторжні роботи на термін від 5 до 20 років;

- з 4 червня 1947 року посилювалася кримінальна відповідальність за розкрадання державного та особистого майна громадян. Указом Президії Верховної Ради передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 10 до 25 років для осіб, які вчинили розкрадання соціалістичної власності у складі групи або в особливо великих групах.