Спадкове право у Руській державі.

«Руська правда» знала успадкування як за законом, так і за заповітом.

За законом родове майно могли успадкувати лиши сини. Батьківський двір без розподілу переходив до молодшого сина. Дочки спадкоємцями не вважалися, оскільки могли виносити майно за межі роду.

В разі відсутності у спадкодавця синів його майно переходило до братів. Вони були зобов’язані забезпечити посагом дочок померлого, коли ті вступали у шлюб. Згодом «Розширена правда» передбачила, що майно померлого смерда, у якого не було синів, могло переходити у власність князя, а дочки від батьківського спадку отримували невеличку частку на прожиття. Проте, нез’ясованим залишається питання про місце проживання дочок після того, як батьківське майно опинялося у князя.

Своєю чергою, майно бояр і дружинників, які не мали синів дозволялося успадкувати дочкам. Усе це є свідченням появи правових привілеїв для представників аристократичної верхівки.

До досягнення повноліття спадкоємців спадком розпоряджалася їхня мати. У цьому разі вона мала виняткове право проживання у будинку свого чоловіка. При цьому не мало значення, чи хочуть цього діти. Вдова отримувала частку майна від чоловічого спадку, а також своє материнське майно, якими вона розпоряджалася на свій розсуд. Однак заповідати вона могла лише своїм дітям. У разі смерті матері – вдови без заповіту її частка майна діставалася тому з дітей, хто за нею доглядав. У разі поганого ставлення синів до матері вона мала право свою частку майна заповісти доньці.

Якщо вдова одружувалася вдруге, то з найближчих родичів призначався опікун, який користувався прибутками з майна підопічного. Опікуном могла бути і стороння людина, якщо про це прямо вказувалося в заповіті. З досягненням повноліття спадкоємцями опікун мав повернути належне їм майно. Батьківський двір передавався наймолодшому із синів також тільки після досягнення ним дієздатного віку. Якщо з вини опікуна щось пропадало, то він повинен був відшкодувати збитки.

За нормами руського права до спадкоємців переходили і боргові зобов’язання спадкодавця. Щоправда, достеменно невідомий механізм повернення боргу в разі наявності кількох претендентів – чи борг перекладався на того, хто успадкував більшу частку майна, чи розподілявся пропорційно до їхніх часток.

Із прийняттям християнства з’явився ще один спадкоємець за законом. Зі статей «Руської правди» дізнаємося про обов’язковість передачі частини спадку на користь церкви.