Поняття індексів та їх роль у статистико-економічному аналізі.

У статистичних дослідженнях для характеристики соціально-економічних явищ і процесів широко використовуються узагальнювальні показники у вигляді середніх, відносних та інших величин. До цих характеристик належать і індекси. У перекладі з латинської мови "index" означає показник. Індекси характеризують зміни рівня явищ у часі й просторі, наприклад описують тенденції розвитку виробництва продукції, обсягу товарообороту, зміни цін, продуктивності праці тощо.

Статистичний індекс – це відносна величина, яка характеризує зміну складного економічного явища в часі, просторі або ступінь відхилення від стандарту або порівняно з планом (договірним зобов’язанням). Форми вираження індексу: коефіцієнти, проценти або проміле.

Розрізняють дві функції індексів:

1) синтетичну, пов’язану з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;

2) аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей динаміки, взаємозв’язків між показниками, структурних зрушень.

Іншими словами:

Індекс – це відносна величина порівняння, яка характеризує зміну соціально-економічних явищ у часі, просторі або порівняно з планом (нормою, стандартом).

Форма вираження індексу – коефіцієнт та відсоток.

Особливість – те, що на відміну від інших відносних величин індекси характеризують складові явища, елементи яких не підлягають підсумовуванню. Наприклад, для товарів з різними споживчими властивостями: молока – в літрах, м'яса – в центнерах тощо. Крім того, індекси завжди характеризують співвідношення однойменних явищ – цін, собівартості, продуктивності праці та ін.., що відображається у назві індексу.

За допомогою індексів вирішують такі основні завдання:

1. Характеристика загальної зміни складного економічного явища у динаміці, територіальному порівнянні, зіставленні з нормативами, прогнозами ( наприклад, зміни вартості виробленої продукції, зміни витрат на виробництво, зміни собівартості, продуктивності праці; порівняння споживання продуктів харчування на душу населення в Україні та інших країнах тощо);

2. виявлення у показника складного явища виявлення окремих факторів на результативний показник ( наприклад, вплив зміни рівня цін і зміни кількості проданих товарів на обсяг товарообороту; виявлення впливу на зростання випуску продукції збільшення чисельності робітників з одного боку і збільшення продуктивності праці – з іншого.);

3. виявлення динаміки середніх величин та оцінка впливу структурних зрушень на зміну середньої величини ( наприклад, оцінка середньої собівартості за групою підприємств з різним рівнем собівартості при випуску однорідної продукції).

Методологія побудови та використання індексів в статистико-економічному аналізі називається індексним методом.

Важливою особливістю індексів є те, що їм притаманні синтетичні та аналітичні властивості.

Синтетичні властивості індексів полягають у тому, що з їх допомогою здійснюється з'єднання (агрегування) в ціле різнорідних одиниць статистичної сукупності.

Аналітичні властивості індексів проявляються в тому, що за допомогою індексного методу виявляється вплив факторів на зміну досліджуваного показника.

У використанні індексів при динамічних або просторових порівняннях використовують спеціальні позначення:

- період або об’єкт з яким порівнюють, називають базисним, а період чи об’єкт , який порівнюють – поточним;

- дані базисного періоду позначають з індексом « 0», а звітного – «1»;

- при позначенні планового рівня або фактичного ставлять відповідні індекси;

- індекси у формі коефіцієнта визначають з точністю до 0,0001, що зумовлено взаємозв’язком індексів;

У індексах є дві величини: одну, зміну якої вивчають при використанні індивідуальних і загальних індексів, називають індексованою; другу, постійну, у загальних індексах що приводить різнорідні елементи сукупності до порівнюваного виду – сумірником ( для індексів кількісних показників) або вагою ( для індексів якісних показників).