При роторному способі буріння

Для випробування пластів при бурінні свердловини роторним способом використовують випробувач пластів типу ОПБ, який складається з гідравлічного пакера 2 і пробовідбірника 1 (рисунок 2.63).

При розкритті пласта циркуляція промивальної рідини здійснюється, як при звичайному роторному бурінні (рисунок 2.63.а). По закінченні буріння в бурильні труби закидають пробовідбірник, який опускається на верхній клапан 8 (рисунок 2.63.б) пакера і зміщує його вниз. Одночасно переміщується нижній клапан 11, який відкриває канал в гідравлічний пакеруючий елемент 9. Після цього створюють надлишковий тиск в бурильних трубах, під дією якого пакеруючий елемент деформується і перекриває затрубний простір.

За рахунок підвищення тиску відкривається приймальний клапан 7 пробовідбірника і флюїд з пласта через долото 13, фільтр 12 і приймальний клапан 2 поступає в робочі балони 3. Глибинний манометр 10 реєструє зміну тиску в пробовідбірнику. Для обмеження депресії на пласт служить дросель

4, пружина 5 якого розрахована на певний перепад тиску. Якщо перепад тиску перевищує цю величину, то дросель перекриває отвір 6. В кінці випробування надлишковий тиск в трубах знімають, клапан пробовідбірника закривається через отвір 15 (рисунок 2.63.в), тиск в пакері і в затрубному просторі вирівнюється і пакеруючий елемент повертається в транспортне положення. В труби на канаті спускають шліпс 14 і пробовідбірник піднімають на поверхню. Після відбору проби на поверхні і аналізу діаграми глибинного манометра можна повторити випробування інтервалу, тобто зробити другий спуск пробовідбірника. Якщо такої потреби немає, то процес поглиблення свердловини продовжують до розкриття наступного об’єкта, який підлягає випробуванню.

Вибір пластів для випробування планують за вказівкою геологічної служби на основі попередніх геологічних даних або даних, отриманих з близькорозташованих свердловин. План випробування уточнюють у процесі буріння за аналізом керну.

Випробувач ОПБ можна використовувати в свердловинах діаметром 190 і 214 мм, причому пробовідбірник діаметром 63,5 мм використовують з бурильними трубами діаметром не менше 89 мм, а пробовідбірник діаметром 73 мм з трубами діаметром не менше 114 мм.

Після закінчення буріння свердловину промивають і в бурильні труби закидають шаблон для перевірки прохідності пробовідбірника по внутрішньому каналу труб. Тиск усередині труб регулюють дроселем, який встановлений на викидній лінії бурових насосів. Буровий інструмент встановлюють на елеватор і після відгвинчування ведучої труби в колону закидають змонтований пробовідбірник. Пробовідбірник опускається під дією сили власної ваги, а час опускання 2-3 хв на кожні 1000 м. За час опускання пробовідбірника нагвинчують ведучу трубу, припіднімають інструмент і розвантажують на вибій до 3-5 поділок по індикатору ваги. Після цього запускають буровий насос, частково закривають засувку і створюють в трубах надлишковий тиск до 3 МПа і після витримки цього тиску протягом 2-3 хв, підвищують надлишковий тиск до 8 МПа.

Герметичність пакеровки контролюють динамічним рівнем промивальної рідини у кільцевому просторі. Якщо рівень рідини у кільцевому просторі сталий – пакеровка герметична. Час стояння на припливі флюїду складає 5-10 хв, в окремих випадках при випробуванні низькопроникних пластів цей час може бути в межах 20-30 хв. По закінченні цього часу надлишковий тиск знімають і інструмент натягують силою . У випадку прихоплення ущільнюючого елемента пакера для розпакеровки інструмент розходжують з підвищенням сили натягання до .

Для піднімання пробовідбірника на поверхню використовують лебідку ЛПГ-3000, каротажні підйомники або інші підіймальні пристрої з достатньою вантажопідіймальністю. Після підіймання пробовідбірника заміряють тиск усередині робочих балонів і відбирають пробу пластового флюїду, а потім демонтують пробовідбірник для очищення і підготовки до нового випробування.

З зарубіжних випробувачів подібну конструкцію та принцип роботи мають випробувачі фірми "Лайнз" та "Халлібуртон".