Загальна характеристика психологічного експерименту

Експеримент є одним з основних методів наукового дослідження. У загальнонауковому плані експеримент визначається як особливий метод дослідження, спрямований на перевірку наукових і прикладних гіпотез, що вимагає суворої логіки доказів і спирається на достовірні факти. В експерименті завжди створюється деяка штучна (експериментальна) ситуація, виділяються причини явищ, які вивчаються, строго контролюються і оцінюються наслідки дій цих причин, з'ясовувала зв'язки між явищами, які досліджуються.

Завдання психологічного експерименту полягає в тому, щоб зробити внутрішнє психічне явище доступним об’єктивному спостереженню. При цьому досліджуване явище має адекватно і однозначно виявлятися в зовнішній поведінці, що досягається за рахунок цілеспрямованого контролю умов її виникнення і протікання. С. Л. Рубінштейн писав: «Основне завдання психологічного експерименту полягає в тому, щоб зробити доступними для об’єктивного зовнішнього спостереження суттєві особливості внутрішнього психічного процесу. Для цього потрібно, варіюючи умови перебігу зовнішньої діяльності, знайти ситуацію, при якій зовнішнє протікання акта адекватно відображало б його внутрішній психічний зміст. Задача експериментального варіювання умов при психологічному експерименті полягає насамперед у тому, щоб виявити правильність однієї-єдиної психологічної інтерпретації дії або вчинку, виключивши можливість всіх інших».

В. В. Нікандров вказує, що досягнення головної мети експерименту – гранично можливої однозначності в розумінні зв'язків між явищами внутрішнього психічного життя та їх зовнішніми проявами – досягається завдяки таким основним характеристикам експерименту:

1) ініціатива експериментатора в прояві психологічних фактів, які його цікавлять;

2) можливість варіювання умов виникнення і розвитку психічних явищ;

3) строгий контроль та фіксація умов і процесу їх перебігу;

4) ізоляція одних і акцентування інших факторів, які обумовлюють досліджувані феномени, яка дає можливість виявлення закономірностей їх існування;

5) можливість повторення умов експерименту для багаторазової перевірки одержуваних наукових даних та їх накопичення;

6) варіювання умов для кількісних оцінок закономірностей, які виявляються.

Таким чином, психологічний експеримент можна визначити як метод, при якому дослідник сам викликає явище, яке його цікавить і змінює умови їх перебігу з метою встановити причини виникнення цих явищ і закономірності їх розвитку. Крім того, одержувані наукові факти можуть неодноразово відтворюватися завдяки керованості і строгому контролю умов, що дає можливість їх перевірки, а також накопичення кількісних даних, на основі яких можна судити про типовість чи випадковості досліджуваних явищ.