Джерела радіації та одиниці її вимірювання

Термін “іонізуюче випромінювання” об’єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювання. Схожість між ними в тому, що всі вони володіють високою енергією та реалізують свою біологічну дію через ефект іонізації з подальшим розвитком хімічних реакцій в біологічних структурах клітини, які можуть привести до її знищення.

Іонізуюче випромінювання не сприймається органами чуття людини: ми не бачимо його, не чуємо і не відчуваємо його дії на наше тіло. Іонізуюче випромінювання включає потік α-частинок (ядра атомів гелію – ), β-частинок (електрони, позитрони), γ-випромінювання та багато інших.

З іонізуючими випромінюваннями людина зустрічається шоденно в будь-якому районі Землі. Це, перш за все, так званий природний радіаційний фон, який складається із трьох складових:

- космічного вимірювання, яке потрапляє на Землю із Космосу;

- випромінювання від природних радіоактивних елементів, які знаходяться в ґрунті, будівельних матеріалах, повітрі, воді;

- випромінювання від природних радіоактивних речовин, які з їжею і водою потрапляють в середину організму, і зберігаються в тілі людини протягом всього її життя.

Іонізуюче випромінювання супроводжувало Великий вибух, з якого, як зараз вважають, почалося утворення нашого Всесвіту біля 20 мільярдів років тому назад. Радіоактивні матеріали ввійшли до складу Землі з самого її утворення.

Відкриття радіоактивності та іонізуючих випромінювань належить фран­цузькому вченому Анрі Беккерелю, який у 1896 р. встановив, що на фотогра­фічних плівках, прикри­тих кусками мінералу, який містив уран, після проявлення з’являються сліди невідомих випромінювань. В 1898 р. Марія і П’єр Кюрі виявили, що уран після випромінювання здатен перетворюватися в інші хімічні елементи, названі полонієм та радієм.

Беккерель один з перших зіткнувся з неприємною властивістю радіоактив­ного випромінювання – здатністю викликати опіки тканин живого організму, а Марія Кюрі померла від злоякісного захворювання крові. Увінчалися результати праці групи талановитих вчених світу в даній області досліджень тим, що в 1945 р. була створена та випробувана перша атомна бомба, а в 1954 р. – запущена перша атомна електростанція.

Природний радіаційний фон – випромінювання, що створюються космічними джерелами та теригенними (властивостями Землі) радіонуклідами.

Радіонукліди – радіоактивні атоми з даним масовим числом та атомним номером. Радіонукліди одного і того ж хімічного елемента називаються його радіоактивними ізотопами.

До техногенних джерел радіоактивності відность:

- атомні станції;

- підприємства з видобування та перероблення уранових руд;

- підприємства з виготовлення ядерного палива;

- підприємства з перероблення та захоронення радіоактивних відходів;

- науково-дослідні та проектні організації, які мають дослідні реактори, критич­ні збірки та стенди;

- ядерні енергетичні установки на морських та космічних судах та апаратах;

- стаціонарні військові об’єкти для зберігання ядерних боєприпасів та ракетні старти, а також транспорт, що перевозить радіоактивні матеріали;

- джерела іонізуючого випромінювання у багатьох сферах господарствам та наукової діяльності.

Атомна енергетика України виробляє 45…50% електроенергії від загального обсягу. Вона включає 4 атомні станції з 15-ма реакторами.