Вибір джерела зрошення

В якості джерела води для зрошення краплинним способом застосову-ють поверхневі (річки, озера, ставки на місцевому стоці) і підземні води.

Поверхневі джерела водичасто застосовують для систем краплинногозрошення, і характеризують їх за: якістю води; витратами води, що може за-безпечити джерело зрошення протягом зрошувального періоду; об’ємом во-ди, що можна забрати із джерела за вегетаційний період; відмітками рівнів води в джерелі зрошення.

Забезпеченість поверхневих джерел води необхідно приймати 85%. Ін-коли, при дефіциті водних ресурсів і детальному техніко - економічному об-ґрунтуванні, допускається забезпеченість 75%.

Зрошувану площу (зрошувальну спроможність джерела води) при поли-вах із водосховищ і ставків знаходять за формулою

де W_зр – об’єм води, що можна забрати із джерела для потреб зрошення, м³; η – коефіцієнт корисної дії (ККД) зрошувальної системи; М_сер.зв – середньовиважена зрошувальна норма, м³/га.

При використанні для поливів річок їх зрошувальну спроможність мож-на знайти за формулою

де Q_зр – витрата води на зрошення, м³/с; q – гідромодуль, л/с·га.

Для того щоб остаточно встановити площу зрошення і потребу регулю-вання стоку річки, необхідно порівнювати гідрограф стоку річки з графіком поливів. При цьому враховують три випадки:

1) витрата річки набагато перевищує потребу у зрошенні. В цьому випа-дку немає потреби у будь-якому регулюванні стоку;

2) в окремі періоди витрата води в річці дорівнює потрібній витраті на зрошення, або дещо менша. Тоді виникає питання про сезонне регулю-вання стоку;

3) витрата на зрошення в окремі періоди перевищує витрати в річці. В

цьому випадку необхідно проаналізувати стік і передбачити сезонне, або багаторічне регулювання стоку.

Вибір джерела води для систем краплинного зрошення також необхідно здійснювати на підставі результатів хімічного, гідробіологічного і санітарно-гігієнічного аналізів з врахуванням гідрологічних, гідрогеологічних, топо-графічних та інших вишукувань, об ’єм яких встановлюють в залежності від особливостей і вивченості об’єктів проектування. Вода у джерелі повинна відповідати вимогам, викладеним в п.1.1.

Зрошення підземними водамизастосовують в районах,де відсутні не-обхідні поверхневі джерела, а запаси підземних вод є достатніми і належної якості.

При використанні підземних вод для зрошення є ряд переваг:

1) отримання води на місці (без будівництва дорогих водозабірних і підвідних споруд);

2) сприяння загальному пониженню рівня підгрунтових вод (при вико-ристанні верхніх горизонтів);

3) високий ККД зрошувальної мережі (так як довжина каналів і трубо-проводів невелика);

4) порівняно невелика вартість (в 1,5-2,0 рази дешевше в порівнянні з поверхневими водами).

Недоліки використання підземних вод:

1) малий дебіт свердловин (до 20-25 л/с);

2) часто висока мінералізація води.

При поливі дощуванням використання підземних вод обмежене низькою їх температурою. Тому для їх використання будують спеціальні резервуари для підігріву води. При застосуванні краплинного зрошення така необхід-ність відпадає , тому що при проходженні води по трубопроводах невеликого діаметру і до того ж розташованих на поверхні ґрунту, вода прогрівається. Крім того, вода безпосередньо не контактує з рослинами, тому цей недолік при краплинному зрошенні відпадає.

Для збільшення площі поливу із колодязя чи свердловини необхідно влаштувати резервуари для добового, подекадного і річного регулювання.

Об’єм резервуара при добовому регулюванні (м³) визначають за форму-

де t – тривалість поливу протягом доби, годин; Q – дебіт свердловини, л/с. Об’єм резервуара для подекадного міжполивного регулювання, м³

м _η

де t₁ – тривалість міжполивного періоду, с; η – ККД резервуара ( η =0,9-0,7).

де t₂ – тривалість неполивного періоду, с.

Тривалість t , t₁ чи t₂ визначають за графіками поливів, що складають при розрахунках режимів зрошення.