Оцінка пожежної обстановки

Пожежна обстановка — це масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і прилягаючих до них лісових масивів, що впливає на життєдіяльність населення, роботу об'єктів господарювання, організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Масштаби і характер пожеж населених пунктів і об'єктів господарювання залежать від обсягу ураження, пожежної небезпеки об'єкта, характеристики району пожежі, вогнестійкості будівель і споруд, щільності забудови, виду лісової пожежі, метеорологічних умов та інших факторів.

Мінімальним розрахунковим світловим імпульсом, який викликає загоряння і пожежі, може бути імпульс в 100...150 кДж/м².

На промислових підприємствах можуть виникати окремі або суцільні пожежі. Окрема пожежа виникає в окремій будівлі або споруді. Суцільна пожежа характеризується тим, що усі або більшість будівель і споруд підприємства на значній території охоплені вогнем.

Вогнестійкість будівель і споруд визначається запалюваністю елементів і межою вогнестійкості основних конструкцій (частин) будівель і споруд. Межа вогнестійкості визначається часом від початку дії вогню на конструкцію до втрати нею несучої здатності. За вогнестійкістю будівлі поділяються на п'ять ступенів: І, II, III, IV, V.

Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом і властивостями готової продукції. По пожежонебезпечності виробництва діляться на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

Щільність забудови оцінюється відносною величиною: Щ=(S_п/S_T)∙100 %, де S_п — сумарна площа, яку займають всі споруди об'єкта господарювання; S_T — сумарна площа території об'єкта господарювання. При Щ до 7 % пожежі практично не розповсюджуються. При Щ від 7 % до 20 % можуть розпов-сюджуватися окремі пожежі, а більше 20 % — виникають суцільні пожежі.

Попередня оцінка (прогнозування) пожежної обстановки має на меті виявити можливі осередки виникнення пожеж. При оперативній оцінці пожежної обстановки визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожежі.

Аналіз пожежної небезпеки і захисту технологічних процесів виробництв здійснюється поетапно. Він містить у собі вивчення технологій виробництв, оцінку пожежонебезпечних властивостей речовин, виявлення можливих причин виникнення і запобігання пожеж.

Для прогнозування пожежної обстановки необхідно провести такі заходи: визначити вид, масштаб і характер можливої пожежі; провести аналіз впливу пожежі на стійкість роботи окремих елементів і об’єктів у цілому, а також на життєдіяльність населення; вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦЗ з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при не­обхідності людей і матеріальних цінностей із зони пожежі.

Вихідні дані для прогнозування пожежної обстановки: відомості про найбільш ймовірні стихійні лиха, аварії, катастрофи; дані про пожежонебезпеку та вибухонебезпечність об’єкта і його елементів, навколишнього середовища, особливо лісів і населених пунктів; метеоумови і рельєф місцевості; наявність різних перешкод, водойм тощо; в умовах війни — дані про супротивника, його наміри і можливості щодо застосування ядерної зброї та запалювальних засобів.

При виникненні пожежі на об'єкті господарювання, особливо на промисло-вому об’єкті, поширення пожежі здійснюється часто за рахунок теплового випромінювання.

Методика прогнозування пожежної обстановки з урахуванням зони теплового випромінювання при пожежі полягає в наступному:

1. Визначаємо фізико-хімічні властивості продукту горіння (ступінь чорноти факела, середня температура факела, теплота згоряння продукту, масова швидкість вигоряння з одиниці площі пожежі), які враховуються у вигляді коефіцієнта К_ф, що береться із довідників або обчислюється за спеціальними формулами.

2. Визначаються геометричні розміри джерела горіння.

3. Знаходимо характеристику джерела горіння (ширина, довжина, радіус резер-вуару з пожежонебезпечним продуктом), що визначається коефіцієнтом β, який обчислюється за формулами:

а) для відкритого протяжного джерела горіння

при >1,5; при ≤1,5;

б) для джерела горіння в обвалуванні ,

тут а і b — ширина і довжина джерела горіння, м; R_p — радіус резервуару, м; R_o6 — радіус обвалування, м.

4. Вибираємо значення щільності теплового потоку, яке визначає задану зону пожежонебезпеки (q). Наприклад, щільність потоку для загорання деревини 22кВт/м², нафтопродуктів — 27,9 кВт/м², людей — 1,26 кВт/м².

5. Визначаємо відстань від джерела вогню до об’єкта R.

6. За відповідним графіком знаходимо критерій оцінки щільності теплового потоку Q.

7. Визначаєм щільність теплового потоку q в районі об’єкта за формулою
q=К_ф∙β/Q (кВт/м²).

8.Робимо висновок про можливість спалахування об’єкта шляхом порівняння розрахованого значення q з табличними, які відповідають щільності тепло-вого потоку при спалахуванні тих чи інших матеріалів або визначаємо час дії джерела горіння на об’єкт до моменту спалаху t=J/q (с), де J – тепловий імпульс спалахування речовин.

9. Обчислюємо середню тривалість пожежі τ з урахуванням вагової швидкості вигоряння W, маси горючої речовини G і площі зони горіння S: τ=G/(W∙S) (с).

10. По часу дії теплового випромінювання t і середній тривалості пожежі τ ро-бимо висновок про ступінь ураження людей та можливість спалахування об’єкта.