Пожежі у природних екосистемах

До пожеж у природних екосистемах відносять лісові, торф’яні та степові пожежі, які завдають великих збитків державі, а при поганій орга-нізації боротьби з ними може постраждати і населення, яке проживає в зоні їх поширення. Лісові пожежі— неконтрольоване горіння на землях лісового фонду. Вони виникають, в основному, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності, самозаймання сіна і тор-фу). Причиною лісових пожеж також може бути виробнича діяльність лю-дини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необереж-ність (вогнища, недопалки, сірники). Залежно від того, в яких елементах лісу поширюється вогонь, характеру горіння та розмірів пошкодження лісу, роз-різняють такі категорії лісових пожеж: низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф’яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев. А за швидкістю поширення і висотою полум’я лісові пожежі поділяються на слабкі, середні й сильні.

Підземні(ґрунтові або торфові) пожежі виникають частіше наприкінці літа, як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється у боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому повністю гинуть внаслідок оголення і обгорання коріння. Такі пожежі можуть виникати на ділянках з торф’янистими ґрунтами і ділянках із шаром підстилки 20 см і більше. Торфові пожежі можуть виникати і незалежно від лісових: у районах торфорозробок і торф’яних боліт. Горіння проникає у більш глибокі шари торфу і цьому сприяє наявність у ґрунті коріння. Цей процес йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1...0,5 м/хв. Вогню на поверхні ґрунту при підземних пожежах немає, лише інколи він пробивається з під землі, але скоро зникає, виділяється тільки дим, який стелиться. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть тягнутися місяцями — і в дощ, і в навіть взимку під шаром ґрунту та снігу. Торф містить до 25 % бітумів. Під час пожежі вони зосереджуються біля поверхні, що горить, і при її охолодженні водою цементують частинки вугілля. Як наслідок, виникає водонепроникний шар, під яким залишається тління, що можливе при невисокому вмісті кисню в повітрі. Це явище утруднює гасіння торфових пожеж, оскільки вода не може проникнути до осередку пожежі. Небезпека торфових пожеж у тому, що в процесі горіння утворюються прогари — порожнини (часто з жаром) у вигорілому торфі, в які можуть провалюватися люди, тварини і техніка.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій території при наяв-ності сухої трави і достиглих сільськогосподарських культур. У суху, жарку і вітряну погоду вони поширюються за вітром зі швидкістю 20...30 км/год, а в гірській місцевості — до 50 км/год. Швидкість поширення пожежі в зернових культурах у 2...3 рази менша швидкості степової пожежі. Степова пожежа, за сприятливих умов її розвитку, поширюється швидко і має вигляд кромки горіння. Фронт вогню переміщується з найбільшою швидкістю в напрямку вітру і з меншою — у боки проти вітру. При завихреннях іскри і вогонь можуть перекидатися на 100...150 м.

Перешкодами для поширення вогню є водоймища, зелені насадження. Дощ, туман і сніг ослаблюють дію світлового і теплового випромінювання.

Дії, якщо ви опинилися в осередку лісової, підземної або степової пожежі:

1) не панікуйте та не приймайте поспішних, необміркованих рішень;

2) не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вог-ню бік, а рухайтесь крайкою полум’я проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

3) з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму поширення вогню;

4) якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що над самою поверхнею землі, — воно тут менш задимлене, рот і ніс прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

5) під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг та просік, не упускай-те з виду інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок з допомогою голосу;

6) будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть упасти та травмувати вас;

7) особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, вважайте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому рухайтеся, за можливості, перевіряючи палицею глибину шару, що вигорів;

8) після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.