ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

От любого геометрического тела можно построить в той или иной аксонометрической проекции падающую тень, а на самом теле найти его собственную тень (рис. 230).

Во всех видах аксонометрических проекций техника построения теней одинакова. Вычерчиваем предмет, задаемся направлением луча S и его вторичной проекцией S₁.

Так как контур падающей тени строится от контура собственной тени, то в первую очередь следует определить контур собственной тени. Контур собственной тени призмы при заданном направлении световых лучей представляет собой ломаную линию DA – AB – BC – CE, участками которой являются ребра призмы. От контура собственной

Рис. 230 тени строится контур падающей тени спо-

собом лучевого сечения – DA_П1B_П1C_П1E.

Для этого через точки А,В,С проводим лучи S, а через проекции точек – проекции лучей S₁. Находим точки пересечения, соединяем их между собой и основанием, так как предмет стоит на плоскости.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Історія виникнення Цивільного захисту (ЦЗ) України бере свій початок з часів Радянського Союзу, коли рішенням Ради Народних Комісарів СРСР у 1932 р. була створена протиповітряна оборона.

З появою зброї масового ураження, що здатна наносити удари по всій території країни і утворювати масові осередки ураження на великих площах, існуюча на той час система захисту населення виявилася недостатньою. Виникла необхідність створення єдиної загальнодержавної оборонної систе-ми, яка б займалася захистом населення, об’єктів і територій в цілому в масштабах країни і в кожній республіці, області, місті, районі, селі, на кожному об’єкті із залученням зусиль усього населення. Такою системою стала Цивільна оборона (ЦО) СРСР, яка була створена у 1961 р.

До середини 80-х років ХХ-го століття ЦО, маючи суто воєнний характер, була системою загальнодержавних оборонних заходів, що спрямовувалися на захист населення від зброї масового ураження імовірного противника. З виник-ненням великих катастроф природного характеру (землетрус у Вірменії) та тех.-ногенних (Чорнобильська катастрофа) надзвичайних ситуацій стало очевидним, що держава не має необхідних сил і засобів, здатних запобігти виникненню таких надзвичайних ситуацій, а в разі виникнення — ліквідувати їх наслідки. З цією метою було прийнято рішення реорганізувати систему ЦО, основним завданням якої з 1987 р. став захист населення і територій від небезпечних наслідків аварій і катастроф природного, техногенного, екологічного і воєнного характеру. Цивільна оборона України розпочала своє існування на засадах Закону України "Про Цивільну оборону України" від 3 лютого 1993 р.

У наш час Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них є основни-ми документами міжнародного гуманітарного права про захист постраждалих у надзвичайних ситуаціях (НС) та жертв збройних конфліктів. Майже всі розвинені держави світу мають систему Цивільного захисту населення та систему Цивільної оборони.

Згідно із Конституцією України, забезпечення життя та здоров’я людини є обов’язком держави, адже людина та її здоров’я є найбільшою цінністю. З цією метою та на виконання вимог концепції ООН "Про сталий людський розвиток", а також відповідно до Законів України: "Про цивільну оборону України" від 3 лютого 1993 р. № 2974-ХІІ (із змінами і доповненнями); "Про захист населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р. № 1809-ІІІ (із змінами і доповненнями); Положення "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р № 1198 (із змінами і доповненнями); спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» у вищих навчальних закладах України передбачається обов’язкове вивчення дисципліни «Цивільний захист» студентами всіх напрямів підготовки освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст» і «магістр».

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь - якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Метою вивчення дисципліни «Цивільний захист» є формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирі-шувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

· вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ;

· знання методів та інструментарію моніторингу НС, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків;

· здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

· проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на об’єктах господарювання (ОГ) відповідно до своїх професійних обов’язків;

· обрання і застосовування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розрахунку параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС;

· розуміння, розробка і впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту;

· інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у НС.

· забезпечення якісного навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС;

· оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками.

Лекція № 1

Тема: "Система цивільного захисту України"

ПЛАН

1.1. Основні засади державної політики у сфері цивільного захисту.

1.2. Сили цивільного захисту України.

1.3. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

1.4. Міжнародні правові основи цивільного захисту.