Поняття “здоров’я”, “охорона здоров’я”, та основи організації охорони здоров’я в Україні

Однією з основиних цінностей людського життя є здоров’я. Це поняття має різні визначення. Зокрема, за визначеним ВООЗ: “Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або тілесних вад, це стан фізичного, психічного, соціального благополуччя людини”.

Науковці пропонують таке визначення: “Здоров’я – це стан оптимального функціонування організму, доброго самопочуття людини, нормальної її життєдіяльності”.

Стан здоров’я людини визначається низкою факторів і передумов, які прийнято зводити до 4-х груп факторів. Називаючи їх, одночасно покажемо питому вагу у відсотках кожної групи факторів. Тож наше здоров’я зумовлено:

1) на 10% - від організації, якості медичної допомоги;

2) на 20% - від спадковості людини, тобто воно зумовлено генетично;

3) на 20% - від факторів і умов навколишнього середовища, як природнього так і соціального;

4) на 50% - від рівня освіченості, культури людини, способу її життя, відношення до свого здоров’я.

Таким чином, стан здоров’я людини, перш за все, залежить від неї самої. Розуміючи, що це велика цінність, передумова самореалізації, щасливого життя цивілізована людина турбується про своє здоров’я, укріплює його. Несвідомі люди вважають, що відношення до здоров’я – це їх особиста справа. Розтринькуючи здоров’я вони наносять шкоду не тільки собі, але і державі, супільству. Тому, що замість користі для них, вони приносять тільки збитки.

Таким чином, складовою державної політики є турбота про здоров’я людей, тобто охорона здоров’я населення. Під охороною здоров’я слід розуміти складну систему державних, суспільних та індивідуальних заходів, які спрямовані на збереження здоров’я населення.

Основними нормативними актами, що регламентують організацію ОЗ в Україні є три базових документи:

1. Основи законодавсва України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року, з наступними змінами та доповненнями.

2. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 7 грудня 2000року.

3. Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, затверджена Кабінетом Міністрів України 10 січня 2002 року.

Які ж державні органи організовують і здійснюють охорону здоров’я? Це органи влади, як законодавчі, так і виконавчі, як центральні, так і регіональні.

Перш за все – це Верховна Рада України, яка виробляє політику в цій галузі, розробляє нормативну основу, закладає на ці цілі у бюджет певні кошти.

Далі – Президент України виступає у ролі гаранта забезпечення права громадян на ефективну охорону здоров’я, безоплатну і доступну медичну допомогу.

Нарешті, Кабінет Міністрів України, його міністрества і відомства організовують взагалі і по окремим галузям господарства предметну роботу по забезпеченню охорони здоров’я населення. Не існує жодного міністрества, відомства, яке б не виконувало певну сукупність функцій по охороні здоров’я. Адже всюди живують і працюють люди, а їх здоров’я є багатством і продуктивною силою. Разом з тим, спеціально уповноваженим центральним державним органом, на який безпосередньо покладено управління цією справою є Міністерство охорони здоров’я (додаток № 1).

І тут у державній політиці допущена небезпечна помилка, тому що архіважлива соціальна сфера віддана у ведення доволі скромного міністерства з досить обмеженими можливостями. Про роль цього відомства яскраво висловився академік Микола Амосов, який стверджував, що у нас фактично немає Міністерства охорони здоров’я, а є лише залишки, осколки Міністерства медичної допомоги.

Адже тільки на 10% наше здоров’я залежить від медиків. Визначальними тут є рівень життя людей, їх культура і спосіб життя, стан виробництва, екології, тобто такі фактори, на які медики не мають суттєвого впливу. Ось чому, як образно кажуть, охорона здоров’я у нас сильно кульгає, а медицина дуже хвора.