Електролітичне хромування.

Хромування - це процес електролітичного нарощування хрому на поверхню деталі, що ремонтується. Він здійснюється в сталевій ванні, що обігрівається, з внутрішнім покриттям свинцем або вініпластом. Електроліт складається з хромового ангідриду, сірчаної кислоти і дистильованої води. Деталь перед хромуванням очищують від бруду, іржі, масла, потім шліфують поверхні, які будуть відновлюватись, для усунення слідів спрацювання і надання їм правильної геометричної форми.

Місця, які не підлягають хромуванню, ізолюють клеями або лаками від 2 до 6 шарів. Площа однієї свинцевої пластини повинна бути від 2 до 2,5 разів більшою за поверхню деталі, що покривається хромом.

Хромові покриття умовно поділяються на блискуче, молочне і матове. Блискуче покриття забезпечує - високу твердість, достатню зносостійкість, має на поверхні тонку сітку тріщин. Молочне покриття більш м'яке і в'язке, без тріщин, більш зносостійке. Матове - підвищена твердість і крихкість, низька зносостійкість, наявність сітки тріщин на поверхні. Молочне покриття використовують для великих контактних тисків і знакозмінних навантажень, для невеликих навантажень використовують блискуче і матове хромування.

Хромування широко застосовують в ремонтній практиці для відновлення робочих поверхонь гільз циліндрів, штоків насосів, валів, шпинделів із спрацюванням до 0,1 мм. Хромові покриття теплостійкі (до 800°С), дуже тверді і стійкі на стирання, мають великий опір до корозії. Термін служби деталі після хромування збільшується до 10 разів. Іноді використовують пористе хромування, воно краще утримує масляну плівку.

Недоліки методу: процес дорогий і довготривалий, бо на осаджування хрому товщиною ОД мм йде від 6 год. до 16 год.; не можна хромувати деталі, які працюють з ударними навантаженнями ( наприклад, зуби зубчастих коліс).

2) Насталювання ( залізнення )

При проходженні постійного струму низької напруги через розчин солей заліза проходить осідання на катоді (деталі) електролітичного заліза. Міцність і твердість осілого шару наближається до аналогічних властивостей середньовуглецевих сталей, тому процес називається насталюванням.

Цим методом можна отримати твердість, аналогічну вуглецевій незагартованій сталі, і твердість, яка відповідає загартованій сталі.

Насталювання проводять у ваннах з кераміки, кислотостійкого бетону або емалевих з кислотостійким покриттям. Електроліт (стружку маловуглецевої сталі в розчині соляної кислоти і дистильованої води) підігрівають до температури 40°С.

З двох груп, які служать для насталювання електролітів (сірчанокислих і хлористих) у ремонтній практиці більше використовують хлористі, бо вони дають покриття більш якісне і за коротший термін часу.

Переваги насталювання : процес осаджування заліза здійснюється від 10 разів до 20 разів швидше, ніж хромування; можна наносити більш товстий шар металу (від 2 мм до 3 мм); добра міцність зчеплення з основним металом. Крім цього, вихідні матеріали електроліту недефіцитні і дешеві. Механічну обробку покрить можна вести при звичайних режимах різання, процес стабільний, його легко автоматизувати і регулювати.

Недоліки методу: висока корозійна активність електроліту, складність технологічного процесу, необхідність частої фільтрації електроліту. Цей метод використовують для нарощування спрацьованих поверхонь гнізд підшипників в корпусних деталях, штоків, валів, бронзових втулок.

3) Міднення — входить сірчанокислий електроліт - 200 г/л мідного купоросу і 50 г/л сірчаної кислоти. Процес ведеться при температурі від 25°С до 30°С і густині струму 0,5 А/дм². Аноди використовують з мідної пластини. Ванна облицьовується свинцем. Метод використовують для реставрації бронзових втулок, підшипників ковзання тощо.