Оціни чи пацієнт дихає. Підрахуй частоту дихання за 10 с.

Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) орофарингеальна інтубація трахеї;

б) назофарингеальна інтубація трахеї;

в) застосування ларингеальної маски

Показання до проведення інтубації трахеї:

• апное;

• ризик аспірації;

• загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно - лицева травма);

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія, не дивлячись на проведення кисневої терапії;

• частота дихання менше 10, або більше 30 за 1 хвилину (у дорослих);

• загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

Якщо дихання є патологічним, але не агональним (глибоке і шумне), а також поверхневим – постраждалому показана киснева терапія (10-15 л/хв).

Об’єктивним критерієм є дані пульсоксиметрії: насичення <92 % – показання до оксигенотерапії; насичення <90 % – показання до інтубації.

У разі порушення свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофарингеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметра (7,0—8,0 мм).

У разі пошкодження шийного відділу хребта, травми ротової порожнини, глотки і збереженої свідомості краще проводити назофарингеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху: на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотиреоїдеотомію або конікостомію.

Крикотиреоїдеотомія (конікотомія) - розріз крикотиреоїдної зв'язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у хворих після 12-річного віку у таких випадках:

· значна травма обличчя, що не дає змоги провести ларингоскопію;

· обструкція верхніх дихальних шляхів унаслідок набряку, кровотечі, або присутності стороннього тіла;

· невдала ендотрахеальна інтубація.

Голкова крикотиреоїдеотомія (конікостомія) вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хв. Проте у дітей, молодших 12 років, має перевагу над крикотиреоїдеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотиреоїдної зв'язки 5 мл шприцом з ангіокатетером 12-14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою У-подібного перехідника можна подавати кисень через трубку й адаптер зі швидкістю 15 л/хв.

Одночасно з вирішенням питання про необхідність штучної вентиляції легень і подачі кисню накладіть шийний комірець (накладає лікар і фельдшер 2 або водій) і продовжуйте первинний огляд.

Під час проведення первинного огляду постраждалих з політравмою особливу увагу слід приділяти ушкодженням хребта, особливо його шийного відділу (С′). Це зумовлено тим, що травму хребта з ушкодженням спинного мозку відносять до найбільш важких травм, при деяких формах якої смертність сягає 60-70% або призводить до важкої інвалідизації. Для того щоб не погіршити стан хворого під час його транспортування до стаціонару всім постраждалим з політравмою слід накладати шийний або Філадельфійський шийний комір (мал. 12, 13) та використовувати довгу транспортувальну дошку.

Абсолютні показання для застосування шийного коміру:

1. Політравма.

2. Закрита травма вище рівня ключиць.

3. Порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння.

4. Щелепно-лицьова травма.

5. Зміни конфігурації хребта або відчуття постраждалим болю у спині.