Пошкодження шийного відділу хребта
1. Дані анамнезу про насильницькі або некоординовані рухи голови і шиї з наступною появою больових відчуттів у шийному відділі хребта з можливою іррадіацією в потиличну область, надпліччя, верхні кінцівки.
2. Симптом напруження м'язів шиї в гострому періоді травми реєструється у всіх хворих в спокої або при русі головою.
3. Обмеження рухливості (у нормі шия згинається приблизно на 90о, при цьому підборіддя приводиться до грудей, межа розгинання шиї становить приблизно 70о від вертикальної площини, бічні нахили складають до 45о в кожну сторону, межі ротації до 50о).
4. Вимушене положення голови і шиї.
5. Нестійкість голови за ступенем тяжкості:
- важкий ступінь нестійкості: «симптом гільотинування» - в положенні лежачи при підйомі голови потерпілого вона не утримується і падає;
- середній ступінь : позитивний симптом Томсена - потерпілий підтримує голову руками у вертикальному положенні при спробі встати або лягти, при нахилі тулуба вперед або назад;
- легка ступінь нестійкості: позитивний симптом Вагнера-Столпера («голова статуї») - напруга м'язів шиї, що утримують голову нерухомою у вимушеному положенні, при зміні положення тіла положення голови по відношенню до тулуба залишається постійним.
6. Зсув остистого відростка при пальпації і локальна болючість на рівні ушкодження.
7. Хрускіт, крепітація, клацання в шиї при рухах голови (симптом не можна викликати штучно, тому що можливе різке посилення травматичних ушкоджень).
|
|
Навичок: Накладання шийного комірця „Stifnesk” (мал. 14 а)
Показання до накладання шийного комірця: політравма; закрита травма вище рівня ключиць; відсутня свідомість при травмі чи отруєнні; щелепнолицьова травма; зміни конфігурації в області шиї; біль в спині.
Цей комірець забезпечує жорстку фіксацію шиї. При цьому зберігається можливість маніпуляції трахеї.
Накладають його на місці події. Для цього потрібно: привести шийний відділ хребта в середнє положення відповідно до середньої лінії по осі хребта. Вісь очей спрямувати вперед так, щоб відносно шийного відділу хребта утворився кут 90º.
Підібрати розмір шийного комірця (випускається 4 дорослих розміри, або комплекти в наборі). Він дорівнює відстані від краю трапецевидного м’яза до лінії підборіддя (трапецевидний м’яз починається по задньому краю ключиці і йде до потилиці, його передній край проходить паралельно із заднім краєм грудино-ключично-соскоподібного м’яза).
Ця відстань вимірюється пальцями медичного працівника. Шийний комірець заводять по задній поверхні шиї на лежачого постраждалого, щоб не захватити одяг і волосся (при найменших рухах в шийному відділі хребта) таким чином, щоб підборіддя лягло на виріз комірця, а його нижня частина вперлась в грудну клітку. В такому положенні натягують кінці комірця і фіксують липучками (мал. 14 б).
При накладеному шийному комірці стабілізується підборіддя – комірець – грудна клітка.
Якщо після накладання виникла біль, судоми або інші зміни – комірець зняти.
Рентгенологічну або комп’ютерну діагностику проводять не знімаючи комірця.
Переваги застосування жорстких "Філадельфійських шийних комірів":
1. Легко моделювати за розміром.
2. Використання сучасних матеріалів дозволяє застосовувати додаткові рентгенологічні дослідження, комп'ютерну томографію та магнитноядерний резонанс не знімаючи коміру;
3. Проведення санітарної обробки з використанням мила та води.
Шийний комір має бути накладеним на місці події всім постраждалим з політравмою і може бути знятим лише після того, як буде доведеним відсутність ушкоджень шийного відділу хребта через використання додаткових методів досліджень на госпітальному етапі. У разі відсутності засобів для іммобілізації, слід виконати мануальне витягування та фіксацію.
Якщо відсутні засоби для іммобілізації, необхідно виконати мануальне витягування та фіксацію.
Хворого треба вести, як потерпілого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження) якщо:
— при фізикальному обстеженні виявлено зміни конфігурації хребта або пацієнт відчуває біль у спині.
— пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів, або порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння.
— є щелепно-лицьова травма.
Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:
1. Напружений пневмоторакс — декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.
2. Патологічна рухомість грудної клітки — переломи кількох сусідніх ребер, при цьому виникає небезпека, пов'язана з травмуванням легень.
3. Великий гемоторакс — пункція, або дренування плевральної порожнини.
4. Відкритий пневмоторакс — оклюзійна пов'язка, пункція або дренування плевральної порожнини.
5. Динамічний контроль — моніторинг частоти дихання, киснева терапія.
Крок «С»
Одночасно з’ясуйте, чи є пульс на сонній артерії (протягом 10 с), якщо пацієнт без свідомості (лікар).
Якщо немає – приступайте до закритого масажу серця (лікар - поки фельдшер 2 готує кардіомонітор і дефібрилятор) з частотою 100 разів за 1 хв. – 30 натискувань на грудну клітку і 2 вдування повітря (фельдшер 1). Одночасно під’єднайте електроди кардіомонітора, підключіть його, з’ясуйте причину зупинки серця (фельдшер 2).
Огляньте, чи немає зовнішньої кровотечі (лікар).При її наявності зупиніть кровотечу – притисніть рану своєю рукою через стерильну серветку. Якщо кровотеча припиняється – накладіть затискач, тиснучу пов’язку або забезпечуйте тиск на судину на відстані.
Якщо ви виявили пацієнта з травматично ампутованою кінцівкою – паралельно з оцінкою стану дихання і пульсу.
Зверніть увагу на температуру шкіри (тилом кисті), колір шкіри, час повернення кольору після тиску на нігтьове ложе, вологість шкіри (лікар). Ці дані вкажуть на розвиток шоку.
Блідість, вологість шкіри, її похолодання на дотик, а також збільшення часу відновлення кольору нігтьового ложа після стискання понад 2 с вказують на важкий шок.
При ознаках розвитку шоку, зовнішній кровотечі, підозрі на внутрішню кровотечу налагодьте переливання кровозамінників (фельдшер 2).
Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки. Найчастішим ускладненням є шок:
— геморагічний (найчастіше);
— кардіогенний: тампонада, травма міокарда;
— нейрогенний: пошкодження спинного мозку;
— септичний (зрідка при гострій травмі);
Також може бути пов'язаний з напруженим пневмотораксом через зменшення венозного повернення до серця.
За класифікацією геморагічний шок може бути:
Клас І — втрата < 15% об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Симптоми крововтрати не виражені, або відсутні.
Клас II — втрата > 15 < 30% ОЦК. Виникає тахікардія, неспокій.
Клас III— втрата > 30 < 40% ОЦК. Тахікардія, блідість шкіри, загальмованість, пониження АТ.
Клас IV— втрата > 40% ОЦК. Виражений серцево-судинний колапс, порушення свідомості. Лікування порушень центрального та периферійного кровообігу згідно з відповідними протоколами.
Зверніть увагу на наявність на тілі пацієнта брелоків, браслетів, жетонів на ланцюжках – медичні маркери, які можуть інформувати про стан пацієнта, алергію, потребу в конкретних медикаментах, (наприклад, при діабеті, епілепсії і т.п.), особливо, коли пацієнт без свідомості (фельдшер 2).
При огляді віддайте пріоритет:
• небезпечному механізму враження;
• зниженню рівня свідомості;
• дихальній недостатності;
• порушенням при первинному огляді;
• значним відхиленням при загальному огляді (відразу можна зробити висновок про важкість пацієнта, його життєздатність, тактику обстеження і лікування).
2.2. Поглиблений первинний огляд (АВС + DЕ)
D. Неврологічні порушення (Disability)
Скорочене неврологічне обстеження.
1. Оцінка свідомості. Базується на здатності пацієнта реагувати на дії медичного працівника:
· пацієнт відповідає на контакт;
· реагує на гучні звуки;
· реагує на біль;
· не реагує ні на які подразники.
Більш глибока оцінка свідомості проводиться під час вторинного огляду. Оцінка стану пацієнта визначається за шкалою Глазго.
2. Причиною неврологічних порушень можуть бути:
· закрита черепно-мозкова травма;
· гіпоксемія;
· шок;
· гострі отруєння;
· менінгіт, енцефаліт.
Е. Додаткові обстеження (Ехроsure)
Стосуються трьох моментів:
· обстеження пацієнта після роздягання;
· моніторування та інструментальні обстеження;
· збір анамнезу.
1. Роздягніть пацієнта: повністю зніміть одяг, ювелірні прикраси, тощо; зверніть увагу на наявність додаткових порушень, що можуть привести до погіршення стану пацієнта (кровотеча, переломи та ін.)
2. Моніторингування та інструментальні обстеження: вентиляція та оксигенація; визначення пульсу, вимірювання АТ, моніторингування ЕКГ.
3. Збір анамнезу: алергійні реакції; медикаментозне лікування; перенесені захворювання; останнє вживання їжі; імунізація проти правця; вживання алкоголю; за яких обставин стався нещасний випадок.
Схема проведення клінічного огляду постраждалого:
1. Шкіра: волога, суха, гіперемована, ціанотична, жовтянична, акроцианоз.
2. Голова і обличчя: наявність травм.
3. Ніс і вуха: виділення крові, ліквора, гною.
4. Язик: сухість, сліди прикушення або рубці.
5. Очі: реакція зіниць на світло, очне дно (набряк диска, діабетична або гіпертонічна ретинопатія, крововиливи, жовтяниця).
6. Шия: ригідність потиличних м'язів, пульсація сонних артерій.
7. Дихання: запах алкоголю, ацетону, сечі.
8. Грудна клітка: частота, глибина, ритмічність дихання.
9. Серце: брадикардія, порушення ритму (миготлива аритмія), емболії судин мозку.
10.Руки: АТ, сліди ін'єкцій, геміплегія.
11.Живіт: збільшення печінки, селезінки або нирок
12.Кисті: тремор, пульс (частота, ритм, наповнення).
13.Ноги: геміплегія, підошовні рефлекси.
14.Сеча: білок, цукор, ацетон, нетримання або затримка.
При щонайменшій підозрі на гіпоглікемію, не чекаючи лабораторного підтвердження, необхідно терміново в/в ввести 40-60 мл 40% розчину глюкози.
Таблиця 2.
Дата добавления: 2015-02-13; просмотров: 3759;