Законодавча влада
Парламент Італії є двопалатним та складається з палати депутатів та сенату республіки. Він є представницьким та законодавчим органом державної влади. Термін повноважень обох палат парламенту, згідно із ст. 60 Конституції Італії, складає 5 років і не може бути подовжений інакше, як на засадах закону і тільки, та у випадку війни.
Палата депутатів представляє населення всієї Італії, обирається загальним та прямим голосуванням у кількості 630 депутатів. Депутатом може бути обраний будь-який виборець, якому на день виборів виповнилося 25 років. Розподіл місць між виборчими округами здійснюється поділом кількості населення Італії, визначеної останнім переписом, на 630, і розподілом місць пропорційно кількості населення кожного округу на основі внутрішніх коефіцієнтів та правила найбільшого залишку.
Кількість сенаторів, що обираються, - 315 осіб. Жодна область не може мати менше семи сенаторів, лише область Молізе обирає двох сенаторів, а область Вале д’Аоста – одного. Розподіл місць між областями здійснюється пропорційно до кількості населення, визначеної останнім переписом, на основі внутрішніх виборчих коефіцієнтів та правила найбільшого залишку. Сенатори обираються загальним та прямим голосуванням виборців, які досягли 25 років. Для громадян, чиї кандидатури висунуті на вибори, встановлений досить високий віковий ценз – досягнення 40-річного віку.
Закони розглядаються та утверджуються кожною з палат, після чого подаються Президенту республіки на підпис.
Уряд Італії складається з голови ради та міністрів, які разом утворюють Раду міністрів. Президент призначає голову Ради міністрів та за його поданням міністрів.
Голова Ради міністрів керує загальною політикою уряду і несе за нього відповідальність. Він підтримує єдність політичного та адміністративного напрямів, координує діяльність міністрів. Міністри колегіально відповідальні за дії Ради міністрів, індивідуально - за дії підлеглих їм відомств.
Уряду Італії може бути делеговано здійснення законодавчих функцій з боку парламенту. Таке делегування, як передбачено ст. 76 італійської Конституції, може мати місце лише з посиланням на керівні принципи і критерії, лише на обмежений час та з визначеного кола питань. У такому випадку уряд видає декрети, які мають чинність звичайного закону. У день видання таких розпоряджень уряд повинен обов’язково подати його на затвердження до палат парламенту, які, якщо навіть розпущені, спеціально скликаються і збираються протягом п’яти днів.
Уряд Італії традиційно формується як коаліційний, з представників кількох партій, тому характерними рисами державного механізму Італії є досить часта зміна урядів та менш значна, порівняно з країнами, які мають однопартійний або двопартійний уряд, роль у державному та суспільному житті голови уряду. Він, зокрема, не може приймати одноосібно рішень, обмежений у питаннях кадрових переміщень в уряді, оскільки свої рішення повинен узгоджувати з лідерами партій, що входять до урядової коаліції.
13.2. Президент республіки Італія
Президент республіки, відповідно до ст.83 італійської Конституції, обирається парламентом на спільному засіданні його членів. У виборах також беруть участь по три делегата від кожної області, які обираються обласною радою із забезпеченням представництва меншості.
Обрання Президента проводиться таємним голосуванням більшістю у 2/3 членів зборів. Після третього голосування достатньо абсолютної більшості. Президентом республіки, згідно із ст.84 Конституції Італійської республіки, може бути обраний будь-який громадянин, якому виповнилося 50 років та який користується громадянськими та політичними правами у повному обсязі. Президент республіки обирається терміном на 7 років.
Функції Президента у всіх випадках, коли він не в змозі їх виконувати, здійснює голова сенату. У разі тривалої непрацездатності, смерті чи відставки Президента республіки голова палати депутатів призначає нового Президента протягом 15 днів. Більш тривалий термін може бути передбачений, якщо палати розпущені або залишається менше трьох місяців до закінчення терміну їх повноважень.
Повноваження Президента визначені ст.87 італійської Конституції. Так,
- він надсилає послання палатам;
- призначає вибори нових палат та визначає день їх першого засідання;
- санкціонує подання палатам урядових законопроектів;
- промульговує (підписує) закони, видає декрети, що мають чинність закону, та регламенти;
- призначає народний референдум у випадках, передбачених Конституцією;
- акредитує та приймає дипломатичних представників, ратифікує міжнародні угоди, у відповідних випадках – з дозволу палат;
- є головнокомандувачем збройних сил, головує у створеній відповідно до закону Верховній раді оборони, оголошує за рішенням палат стан війни;
- головує у вищій раді магістратури;
- може дарувати помилування або пом’якшити покарання;
- нагороджує орденами, медалями та іншими відзнаками республіки.
13.3. Судова влада
Судова влада в Італії представлена Конституційним судом, а також органами загальної та адміністративної юрисдикції.
Згідно із ст.135 Конституції Італійської республіки, Конституційний суд складається із 15 суддів, третину з яких призначає Президент, третину – парламент та третину – вищі органи загальної та адміністративної юрисдикції. Судді Конституційного суду призначаються з числа магістратів, вищих органів загальної та адміністративної юрисдикції, ординарних професорів права університетів та адвокатів з двадцятирічним стажем. Судді Конституційного суду призначаються на дев’ятирічний термін і не можуть бути призначені вдруге. Члени Конституційного суду обирають голову, який займає цю посаду на протязі трьох років, він може переобиратися, допоки продовжує виконувати свої функції в якості судді Конституційного суду. Посада судді Конституційного суду не сумісна з обов’язками члена парламенту або обласної ради, адвокатською практикою, а також іншими заняттями та посадами, визначеними законом.
Конституційний суд розглядає:
- суперечки про конституційність законів і актів держави та областей, що мають чинність законів;
- суперечки про компетентність між різними гілками влади держави;
- звинувачення, що висуваються парламентом проти Президента республіки.
Якщо Конституційний суд оголошує про неконституційність будь-якої норми або акту, що має чинність закону, то така норма втрачає чинність з наступного дня після публікації рішення. Рішення Конституційного суду є остаточним.
Суди загальної юрисдикції в італійській Конституції конкретно не називаються, крім згадки про Касаційний суд. Зазначається лише, що судові функції здійснюються звичайними суддями, чия діяльність регулюється нормами про судоустрій. Виняток складають спеціалізовані секції за певними категоріями справ при звичайних судових органах, зокрема за участю громадян, які не належать до магістратури.
До особливих судів загальної юрисдикції в Італії належать військові трибунали. У відповідності з п.1. ст.104 італійської Конституції, юрисдикція військових трибуналів під час війни визначається законом. У мирний час вона поширюється лише на військові злочини, вчинені особами, які входять до складу збройних сил.
Органами адміністративної юрисдикції в Італії є Державна рада та Рахункова палата, що належать до так званих допоміжних органів.
Державна рада є консультативним органом в юридичній та адміністративній галузях, а також органом охорони законності в адміністративній сфері. До компетенції Державної ради належить охорона законних інтересів у діях державних органів.
Рахункова палата попередньо контролює законність актів уряду, а також здійснює подальший контроль за виконанням державного бюджету.
Вона також повноважна у питаннях публічної звітності та інших, передбачених законом.
В Італії діє особливий орган судової влади – Вища рада магістратури. Згідно із ст.105 Конституції Італії, у Вищій раді магістратури головує Президент республіки. До складу Вищої ради магістратури входять по праву перший голова та генеральний прокурор Касаційного суду. Дві третини членів суду обираються всіма звичайними суддями з-поміж суддів різних категорій, а третина - парламентом з ординарних професорів права університетів та адвокатів, що мають щонайменше п’ятнадцятирічний стаж. Вища рада магістратури обирає віце-голову з-поміж членів магістратури, обраних парламентом. Виборні члени Ради залишаються на посаді чотири роки і не можуть відразу бути обраними на другий термін. При цьому вони не мають права бути внесеними до кадрових списків за професією, а також членами парламенту або обласної ради.
Вища рада магістратури, згідно з нормами про судоустрій, розглядає питання щодо зарахування до магістратури, призначення та переміщення магістратів, їх підвищення та дисциплінарні стягнення.
Призначення магістратів провадиться за конкурсом. Закон про судоустрій дозволяє призначення або обрання почесних магістратів з усіма функціями, які мають судді, що засідають одноосібно. По призначенні Вищої ради магістратури за видатні заслуги можуть бути запрошені для виконання обов’язків радників Касаційного суду ординарні професори права університетів.
Систему загальних судів очолює Вищий касаційний суд. У цьому суді є три палати з цивільних справ та три – з кримінальних. Палати очолюють голови, а справи заслуховуються у складі семи суддів.
Другою ланкою є апеляційні суди, загальною кількістю 23. Вони розглядають кримінальні та цивільні справи в якості другої інстанції – апеляційні скарги на рішення та вироки нижчих судів колегіально у складі трьох професійних суддів. Справи відносно особливо тяжких кримінальних злочинів належать до компетенції судів присяжних. Суд присяжних складається з двох професійних суддів та шести присяжних засідателів, які називаються народними суддями. Вони складають єдину колегію та виносять вироки на спеціальній нараді. Скарги на вироки цих судів розглядаються апеляційними судами присяжних. Вони створюються по одному чи по два у кожному судовому окрузі. До їх складу входять 6 народних суддів та два професійних, з яких один – суддя касаційного суду – головуючий, а другий – член апеляційного суду. Справи про менш тяжкі кримінальні злочини, за які передбачено покарання до трьох років позбавлення волі, розглядаються у так званих преторіях, одноосібно суддею-претором. У більшості преторій претор один, але в окремих кількість преторів сягає п’ятдесяти. Справи, щодо яких вони виносять рішення, зазвичай не стосуються позбавлення волі та розглядаються у спрощеному порядку. Ці суди також розглядають цивільні справи та скарги на рішення мирових суддів.
Мирові судді розглядають справи одноосібно. Вони мають вельми обмежену компетенцію: розглядають справи лише з невеликою сумою позову. Вони не є професійними суддями і не отримують платні.
У 1988 році в Італії було проведено реформу судів у справах неповнолітніх. У кожному окрузі апеляційних судів був заснований самостійний трибунал у справах неповнолітніх, до складу якого входять два професійні судді та два експерти чоловічої та жіночої статі. Цей суд розглядає справи про правопорушення підлітків віком до вісімнадцяти років. Скарги на рішення таких трибуналів розглядаються однією з палат апеляційного суду за участі експертів.
В Італії також існує самостійна система адміністративної юстиції. Судді цієї структури призначаються Президентом республіки за поданням міністра юстиції.
Захист у кримінальних справах здійснюють адвокати, які або призначаються державою, або здійснюють свою діяльність за платню. Під час процесу дозволяється мати не більше двох захисників.
Питання для самоконтролю
1. Багатопартійність у Італії, її особливості.
2. Конституція Італії: її основні характеристики.
3. Правове регулювання інститутів безпосередньої демократії.
4. Система центральних органів влади Італії.
5. Парламент Італії: порядок формування, структура і повноваження.
6. Уряд Італії: порядок формування і повноваження.
Питання для самостійного вивчення
1. Обласна автономія і місцеве самоврядування в Італії.
2. Особливості політичної системи Італії.
3. Конституційна юстиція Італії.
4. Особливості закріплення прав, свобод і обов'язків у Конституції Італії.
Тема 14. Конституційні засади Іспанії
Дата добавления: 2015-02-07; просмотров: 1224;