Виконавча влада. Теоретично монарх у Великобританії вважається джерелом значної частини державної влади, він – глава держави

Теоретично монарх у Великобританії вважається джерелом значної частини державної влади, він – глава держави. Йому ж теоретично належить також виконавча влада, крім того він – складова частина Парламенту. Проте він не бере участі в законодавстві, не має виконавчої влади. Країною керує уряд Його (ЇЇ) Величності, а точніше його частина – кабінет міністрів, в якому керівну роль відіграє прем’єр-міністр. Уряд значною мірою контролює і Парламент.

Глава держави у Великобританії займає свою посаду спадково. Застосовується кастильська система спадкування: трон покійного короля з династії Віндзорів переходить до старшого сина, якщо сина немає – до старшої доньки. Монарх має право зректися престолу на користь найближчого родича.

Уряд у повному складі ніколи не збирається на засідання і не приймає рішень. З його складу виділяється більш вузьке коло провідних міністрів (18 – 23 особи), що й утворюють кабінет, до якого належать державні секретарі внутрішніх справ та оборони, лорд-канцлер, канцлер казначейства та інші. Саме кабінет скликається на засідання та приймає рішення. Зазвичай його засідання проводяться в особистій резиденції прем’єр-міністра, на Даунінг-стріт, 10, в Лондоні. Частіше на ці засідання у домі прем’єра збирається „внутрішній кабінет” – кілька міністрів, що користуються найбільшою довірою прем’єр-міністра. „Внутрішній кабінет” ухвалює рішення від імені кабінету.

Діяльність кабінету є закритою. Закон забороняє знайомитися з його протоколами на протязі 30 років. Рішення на засіданнях кабінету приймаються без голосування. Головну роль у керуванні країною відіграє прем’єр-міністр. Він формує уряд, подає на підпис (інколи на усне схвалення) правові акти та сам контрасигнує їх, у будь-який час може запропонувати монарху розпустити нижню палату Парламенту (що монарх завжди робить) та інше.

При прем’єр-міністрі та міністрах існує багато допоміжних органів – комітети, комісії, секретаріати, служби. Особливе значення мають парламентські служби, які слідкують за дебатами у Парламенті, готують йому відповіді на запити депутатів, виступи у Парламенті.

Задля виконання законів Парламенту, як вважається, уряд приймає нормативні акти, але ці акти приймаються не від імені окремих міністрів. Крім того, Парламент може делегувати уряду право приймати акти, що мають чинність законів (делеговане законодавство), які теж оформлюються як акти міністрів.

За цими актами встановлено парламентський контроль, а рішення кабінету оформлюються актами Таємної Ради.

У Великобританії міністерства мають окремі відділення на місцях (делегатури), з якими органи самоврядування узгоджують призначення деяких муніципальних чиновників (наприклад, у царині пожежної охорони, муніципальної міліції тощо).