Законодавча влада. Главою держави у Великобританії є король або королева

Главою держави у Великобританії є король або королева. Формально королеві належать великі повноваження. Основними з них є:

Призначення Прем’єр-міністра та членів уряду, суддів, офіцерів армії, дипломатів, найвищих церковних службовців, нагородження орденами, надання дворянських титулів, скликання та розпуск Парламенту, право вето на законопроект, прийнятий Парламентом. Королева за звичаєм відкриває першу сесію Парламенту, виступаючи з тронною промовою, в якій проголошує основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики. Королева є головнокомандувачем збройних сил та представником країни в міжнародних відносинах, заключає та ратифікує угоди, оголошує війну та укладає мир, здійснює право помилування. Проте в дійсності практично всі належні їй повноваження здійснюються членами уряду – вони підписують акти, що видаються королевою і несуть за них відповідальність.

Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Він складається з монарха, Палати лордів та Палати общин. Королева структурно входить до Парламенту. Термін повноважень Парламенту не може перевищувати 5 років.

Палата общин обирається шляхом загальних та прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості. Вона складається з 650 депутатів. Головними посадовими особами Парламенту є:

- спікер – голова палати – обирається Палатою общин на початку нової сесії, слідкує за виконанням правил парламентської процедури та порядком проведення дискусій, вирішує: є законопроект фінансовим білем чи ні, через спікера підтримується зв’язок з монархом;

- заступник спікера – голова комітету шляхів та коштів – обирається так само. Клерк палати та клерк-помічник призначаються монархом, зберігають законопроекти, зачитують порядок денний;

- парламентський пристав призначається монархом, приводить у виконання рішення палати.

До складу Палати лордів після реформи 1999 року, коли з неї було виключено 759 членів, входять біля 500 духовних та світських лордів. Чисельність їх постійно змінюється. Головними посадовими особами Палати лордів є:

- лорд-зберігач великої палати (лорд-канцлер – голова палати) може брати участь у голосуванні, обговореннях, але немає особливих повноважень щодо підтримання порядку. У лорд-канцлера є заступник. Клерк парламентів (секретар Палати лордів) призначається монархом, є казначеєм, зачитує звернення монарха. Клерк-помічник призначається лорд-канцлером, веде протокол, зачитує порядок денний.

Основною формою роботи Парламенту є сесія. Парламент скликається та розпускається шляхом створення королівської прокламації. Після проголошення тронної промови члени Парламенту складають присягу на вірність короні. Сесії скликаються щорічно (жовтень-серпень), на протязі сесії є три перерви (Різдво, Великдень, Трійця). Засідання обох палат відкриті, а з 1989 року у Палаті общин встановлені телекамери. Деякі засідання можуть бути закритими. Засідання проходять 5 днів на тиждень. У Палаті общин засідання починаються у 14:30, у п’ятницю з 9:00 ранку. Кворуму для засідань не встановлено, кворум для голосування – 40 осіб у Палаті общин та 30 членів у Палаті лордів.

Для участі у дебатах необхідно внести своє ім’я до списку (проте можуть бути винятки). Повторні виступи не допускаються. Якщо питання викликають гострі розбіжності, то вони проходять повторну підготовку та обговорення. Можна обговорювати лише одну пропозицію.

Рішення у палатах приймаються або шляхом усного голосування, або шляхом так званого „розділення”. У першому випадку результати голосування визначаються головуючим за висловлюваннями депутатів „згоден” або „незгоден”. Однак, якщо депутати висловлюють сумнів у вірогідності підрахунку головуючим, то він проводить друге голосування, під час якого депутати виходять з залу засідань крізь різні двері: ті, що голосували „за”, - через праві; ті, що „проти”, - через ліві. За 6 хвилин головуючий наказує закрити двері та провести підрахунок. Наявність кворуму визначається так само. Якщо під час голосування у Палаті лордів питання, що стосується якогось законопроекту, „за” та „проти” нього подано рівну кількість голосів, він вважається прийнятим.

Окрім голосування будь-який член Палати лордів може висловити свою незгоду з підсумками голосування відносно певного питання. Цей протест можна обґрунтовувати, а можна й не обґрунтовувати.