Розподіл церкви. Догматичні відмінності католицтва й православ'я

У середині IX ст. стався конфлікт між папством та патріаршест­вом, який поклав початок церковному розколу, що часто зветься схизмою.

У середині XI сторіччя виникає криза, що призвела до остаточ­ного розриву між двома церквами.

Усе почалося з послання патріар­ха Михаїла Керуларія грецькому єпископу Іоанну Транійському, що на той час обіймав кафедру в Південній Італії. У посланні йшлося про «відступництво» західної церкви від догматичної та культової ортодоксії (тобто правильності, від грецького слова orthodoxos -«правильна думка»). Основним об'єктом обурення в посланні був звичай причащатись не квасним хлібом, як у східній церкви, а пріс­ним.

У відповідь патріарх скликає собор, у рішеннях якого легатів було схарактеризовано як «нечестивих людей», котрі «прийшли з пітьми заходу до царства благочестя... неначе грім, або буря, або го­лод, або, краще, неначе дикі вепрі, щоб сплюндрувати істину». На соборі було піддано анафемі як папських легатів, так і того, чию во­лю вони репрезентували.

Так у 1054 р. стався розкол, який фактично існує й нині.

Православний Символ віри, сформований та затвер­джений на Нікейському всесвітньому соборі 325 р. та доповнений на Константинопольському всесвітньому соборі 383 p., проголошує, що Богдух святий може виходити лише з Бога-отця. Римо-католицька церква робить додаток «і від сина» (вже згадуване «філіокве»).

Хоч і католики, і православні визнають усі сім християнських та­їнств: хрещення, миропомазання, євхаристію (причастя), каяття, шлюб, священство й соборування, виконуються вони в різних конфесіях по-різному. Наприклад, при хрещенні православних немовлят занурюють у воду, а не кроплять, як у католиків; миропомазання (конфірмація) в православних проводиться слідом за хрещенням, а не через декілька років, як у католиків; у православних у храмі хлібом і вином прича­щають усіх, а не лише клір, як у католицтві, та ін. У католицтві, крім того, припускаються кілька літургій на день (літургія, або обідня - це служба, що її відправляють між сходом сонця та полуднем).

Існують також відмінності в інтер'єрах храмів. Наприклад, у ка­толицькому храмі відсутній звичний для православних іконостас, але є багато скульптур. Різняться храми й у архітектурному відношенні.

Існують також інші важливі відмінності між католицтвом та пра­вослав'ям. У православ'ї лише чернецтву — людям, що з власної волі зреклися суєтного світу — заборонено шлюб; у католицтві ж існує так званий целібат — обов'язкова безшлюбність усього духовенства, що її було затверджено в XI ст. папою Григорієм VII. Впроваджуючи целі­бат, католицька церква намагалася зберегти свою земельну власність, уникнувши її розподілу між нащадками священнослужителів.

Католики хрестяться п'ятьма пальцями, православні — трьома, причому спочатку через праве плече, а не ліве, як це звично в ка­толицтві.

Служба божа в православній церкві правиться національними мовами. Довгий час у католицьких соборах усіх країн службу прави­ли лише латиною. Другий Ватиканський собор дозволив правити службу національною мовою країни, лишивши латину як офіційну мову католицької церкви та держави Ватикан. Зауважимо, що і в православ'ї використовується мертва мова - церковно­слов'янська, але це притаманно російській церкві.

Суттєві відмінності існують і в ієрархії католицького та право­славного світів. Католицтво має єдиного главу — папу римського та єдиний центр — Ватикан. Православ'я ж поділене на автокефальні (тобто самостійні) церкви, кожна з яких очолюється патріархом. За константинопольським патріархом лишилося традиційне «перше місце за честю», але це зовсім не означає, що він є головним у пра­вославному світі.