Особливості організації надання медичної допомоги та сортування при масовому ураженні постраждалих.

Внаслідок природних техногенних катастроф можливі ушкодження великої кількості населення, які вимагають високої організації заходів, відповідної кількості медичного персоналу, транспорту, функціонування багатопрофільних закладів охорони здоров’я. Під час реформування охорони здоров’я в Україні продовжує функціонувати двохетапна система медичної евакуації: перший етап – це місце, де проводять сортування постраждалих, надають медичну допомогу та транспортують до лікувального закладу. Другий етап організовується у лікувально-профілактичних закладах. При масовому ушкодженні населення до осередку надзвичайної ситуації першими прибувають рятувальники Державної служби надзвичайних ситуацій (МНС), які проводять сортування постраждалих на сортувальні категорії. Всю відповідальність на себе бере керівник рятувальної операції, який тісно взаємодіє із медичними працівниками БШМД. Уніформа «керівника» має напис на спині «керівник». Рятувальники оголошують про приїзд фахівців, голосно дають команду щоб виходили всі, хто може ходити, створюють умови для виходу постраждалих, здійснюють вступне сортування (Гудима А.А., 2013). Якщо сортування провести неможливо то рятувальники евакуюють найбільшу кількість постраждалих в безпечну зону – пункти збору постраждалих.

Керівник несе відповідальність за:

- збереження життя і здоров’я бригад ШМД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;

- визначає зону небезпеки;

- місце згрупування постраждалих, що можуть ходити, і належати до «зеленої» групи;

- зону для проведення медичного сортування медичними працівниками;

- зону для розгортання медичного пункту – території для надання медичної допомоги, що є місцем згрупування постраждалих з «червоної» і «жовтої» груп;

- місця складання тіл – постраждалих, що померли під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду за загиблими;

- зону, куди будуть прибувати карети БШМД;

- посадового майданчика для вертольоту, а також несе відповідальність за життя і здоров’я постраждалих, за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли під час їхнього переміщення із зони ураження.

В осередку надзвичайної ситуації коли вийшли легко уражені («зелені»), рятувальники виділяють «червоних» і виносять в безпечну зону, попередньо, (по можливості) надають їм допомогу, а після виносять «жовтих». Усіх інших, які без свідомості, з відсутністю дихання та пульсу позначають «чорним» кольором, надаючи їм вторинний пріоритет у винесенні з вогнища ураження. Рятувальники МНС, (виходячи з юридичних та етичних міркувань) не мають права визначати смерть і при відсутності лікаря позначати постраждалих «чорним» кольором. Вони намагаються евакуювати найбільш постраждалих в зону небезпеки, розташовуючи їх таким чином, щоб був вільний доступ для сортування і надання медичної допомоги. Якщо серед постраждалих є вагітні жінки та діти, що постраждали від дії вражаючих чинників («червона» група), їх виносять в першу чергу. Особам що не мають пульсу реанімаційні заходи не проводять і лікарі їх вважають загиблими. Цей принцип має фундаментальне значення коли постраждалі знаходяться в зоні загрози, недоступної лікарям медицини невідкладних станів.

Якщо в осередку ураження є постраждалі, що потребують деконтамінації,рятувальники проводять вступне сортування в ізоляційних костюмах. В першу чергу виводять ходячих постраждалих, в другу чергу виносять постраждалих у яких візуально є ознаки життєдіяльності: дихає, кашляє, стогне, плаче. У третю чергу виносять решту постраждалих.

Вступне медичне сортування таких постраждалих проводить медичний працівник із статусом рятувальника одягнутого у захисний костюм. Це сортування проводиться перед наметом для знезараження.

Після деконтамінації у безпечному місці проводиться первинне медичне сортування.Якщо постраждалий ходячий і є ознаки отруєння його відносять до «жовтої» групи, а якщо не ходячий і є ознаки отруєння – до «червоної».

Вторинне медичне сортуваннята евакуаційне сортування проводиться у звичайному режимі.

Якщо транспортування потерпілого від місця події до лікувального закладу складає більше 30 хв., необхідно викликати повітряний транспорт. Право виклику має лікар – «координатор», або керівництво територіального Центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф.

Якщо смерть постраждалого наступила в дорозі до лікувального закладу, бригада ШМД повинна повернутися на місце події, передати померлого до місця складання тіл і повернутись до виконання своїх обов’язків.

Якщо в період ліквідації надзвичайної ситуації серед рятувальників МНС (співробітників МВС), медичних працівників виникли психічні розлади, які вимагають невідкладного втручання, їх слід усунути від рятувальних дій, а пізніше вирішити про їх придатність до цієї служби.

Якщо до зони надзвичайної ситуації першою прибула БШМД, лікар, що компетентний у медичному рятуванні повинен взяти на себе обов’язки координаторамедично-рятувальних дій і постійно співпрацювати з рятувальниками МНС, зокрема з керівником рятувальної операції. Такому працівнику слід мати помітний для всіх напис «Координатор», який наноситься на жилеті поверх уніформи. Всім стає зрозуміло до кого звертатись в організаційно-медичних питаннях. «Координатор» отримує інформацію у керівника рятувальної операції про можливі причини трагедії, кількість постраждалих та безпечне місце для організації зон сортування, надання медичної допомоги, розміщення транспорту. Він з’єднується з диспетчером Центра екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, вирішує потенційну потребу залучення додаткової кількості бригад ШМД. Головний принцип у наданні допомоги – одна бригада ЕМД на одного «червоного» постраждалого, тому кінцева кількість бригад буде визначатись в ході проведення рятувальної операції. Додаткову кількість бригад ЕМД визначає і забезпечує територіальний Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, виходячи з існуючих планів реагування на надзвичайній ситуації.План реагування та його дотримання усіма виконавцями є головними супутниками і успіхом в ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій.

З числа працівників бригади ШМД «Координатор» визначає фельдшера для проведення медичного сортування, медичну сестру для організації медичного пункту та надання допомоги «червоним» і «жовтим» постраждалим, водія – для прийому транспорту інших бригад ШМД і спрямування медичних працівників БШМД, що прибули в сортувальний майданчик (медпункт) для надання допомоги «червоним», «жовтим» постраждалим. Після закінчення сортування, «Координатор» інформує Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про кількість постраждалих і з’ясовує заклади для госпіталізації їх. Через водія інформація поступає бригадам ШМД і скеровується постраждалим «червоної» групи до лікувального закладу.

«Координатор» веде постійний облік кількості постраждалих з осередку ураження різних сортувальних груп, у відповідній карті відмічає номер їх сортувального талона та лікувальну установу, куди евакуюються постраждалі, а також зміну сортувальної групи, якщо вона відбулась. Після надання медичної допомоги на сортувальному майданчику перед відправленням постраждалих, лікарі БШМД виконують евакуаційне сортування,тобто повторно оглядають постраждалих, при необхідності змінюють сортувальну категорію, вид транспорту, лікувальний заклад. Після евакуації «червоних» оцінюється стан здоров’я «чорної» групи. Якщо є наявні ознаки життя і постраждалі не кваліфікуються з травмою не сумісною з життям, йому терміново надають відповідну екстрену медичну допомогу і евакуюють у лікувальний заклад. В подальшому надається допомога «жовтій» і «зеленій» групам.