Неводному середовищі
Кислотно-основне титрування в неводному середовищі розширює діапазон аналітичних визначень у порівнянні з водними розчинами.
· Переваги методу:
Ø дозволяє титрувати не тільки сильні кислоти й основи, але й слабкі та дуже слабкі кислоти, основи, їх солі та багатокомпонентні суміші без їх попереднього розділення;
Ø дозволяє титрувати речовини, погано розчинні у воді;
Ø дозволяє титрувати як безбарвні, так і кольорові розчини;
Ø дає більш точні результати титрування порівняно з титруванням
водних розчинів, тому що внаслідок малого поверхневого натяжіння
органічних розчинників розміри крапель неводних рідин менше розмірів
крапель водних розчинів.
· Протолітична теорія Бренстеда – Лоурі:
Кислота– це сполука, що прагне віддати протон Н +:
НС1 ↔ Н+ + С1–
СН3СООН ↔ Н + + СН3СОО–
NH4+ ↔ Н+ + NH3
Основа– це сполука, що прагне приєднати протон Н +:
С1– + Н+ ↔ НС1
СН3СОО– + Н+ ↔ СН3СООН
NH3 + Н+ ↔ NH4+
· Класифікація розчинників:
І . Протолітичні розчинники –це хімічні сполуки органічної або неорганічної природи, що виявляють кислотні або основні властивості. Вони поділяються на протогенні (кислотні), протофільні (основні) та амфіпротні (амфотерні).
1) Протогенні (кислотні) – це безводні кислоти :
– мурашина НСООН
– оцтова СН3СООН
– пропіонова С2Н5СООН
Чим більш сильні кислотні властивості розчинників, тим сильніший їх вплив на слабкі основи. Так, анілін (дуже слабка основа у воді) у середовищі безводної оцтової кислоти виявляє сильні основні властивості:
–NH2 + CH3COOH ↔ –NH3+ + СН3СОО–
2) протофільні (основні):
– рідкий амоніак NH3
– гідразин NH2 – NH2
– етилендіамін NH2 – (CH2)2 – NH2
– піридин
Чим більш сильні основні властивості розчинника, тим сильніший його вплив на слабкі кислоти :
NH2 – NH2 + CH3COOH ↔ NH2 – NH3+ + СН3СОО–
3) амфіпротні (амфотерні) :
– етанол С2Н5ОН
– метанол СН3ОН
Вони є кислотами по відношенню до основ, і основами по відношенню до кислот :
СНзОН+ СН3ОН ↔ СН3ОН2+ + СН3О–
II. Апротонні розчинники:
– бензол С6Н6
– хлороформ СНС13
– тетрахлоретан СС14
Молекули цих розчинників не здатні ні віддавати, ні приєднувати Н +. У цих розчинниках добре титруються суміші основ.
·Робочі розчини:
– для визначення основ : 0,1н НС1О4 у безводній оцтовій кислоті
– для визначення кислот : 0,1н NaOH спиртовий або у суміші бензолу з
метанолом
·Стандартні розчини:
– для стандартизації НС1О4 – калій гідрофталат
– для стандартизації NaOH – бензойна кислота
·Стандартизація робочих розчинів:
КНС8Н4О4 + НС1О4 = Н2С8Н4О4 + КС1О4
С6Н5СООН + NaOH = С6Н5СООNa + Н2О
·Індикатори:
– для визначення основ – метиловий фіолетовий (фіолетовий→ блакитний);
– для визначення кислот – тимоловий синій (жовтий → синій).
· Приклали неводного титрування:
Ø визначення аніліну
Розчинник – безводна оцтова кислота.
Робочий розчин –НС1О4.
C6H5NH2 + СН3СООН ↔ C6H5NH3+ + СН3СОО–
НС1О4 + СН3СООН ↔ С1О4– + СН3СООН2+
СН3СОО– + СН3СООН2+ ↔ 2СН3 СООН
C6H5NH3+ + С1О4– ↔ [C6H5NH3+] С1О4–
Ø визначення сульфаніламідів
Розчинник – гідразин.
Робочий розчин – NaOH.
NH2 – – SO2 –NH – R + NH2 – NH2 ↔
– +
↔ NH2 – – SO2 – N – R + NH2–NH3
–
NH2 – – SO2 – N – R + NaOH ↔
↔NH2 – –SO2 – N – R + OH–
Na
+
NH2 – NH3 + OH– ↔NH2 – NH2 + НОН
Дата добавления: 2015-02-03; просмотров: 2394;