У лікувальних установах - операційно-перев’язувальні, передопераційні і стерилізаційні ( за іншими джерелами - тамбури і тамбури-шлюзи).

Допоміжні приміщення:

- приміщення для фільтро – вентиляційних агрегатів(установок) (ФВА);

- санітарні вузли;

- захищені дизельні установки електропостачання;

- приміщення для збереження продовольства;

- тамбури-шлюзи, тамбури;

- станції перекачування і приміщення для кисневих балонів.

Об’ємно планувальні рішення основних приміщень

В основних приміщеннях норма площі підлоги на одну людину складає 0.5 м² при двоярусному і 0.4 м² при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пункту управління - 2 м² на людину.

Однак, незалежно від норми площі підлоги на людину норма об’єму повітря в зоні герметизації повинна бути не менше 1,5 м³.

Велике за площею приміщення розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік.

У приміщеннях, призначених для укриття людей, встановлюють 2-х ярусні нари (при висоті приміщення 2.15-2.9 м) або 3-и ярусні нари (при висоті 2.9 м і більше). Внизу у нар перший ярус - це лавки для сидіння, зверху 2 і 3 яруси -полиці для лежання (відстань від верхнього ярусу - полиці до перекриття або виступаючих огорджуючих конструкцій - не менше 0.75 м). Висота лавок від рівня підлоги – 0.45 м. Розмір нижніх лавок для сидіння 1.80х0.45 м, з розрахунку що на кожну людину повинно бути місце розміром не менше 0.45 * 0.45м., розмір полиці для лежання – 0.55х1.8 м. Кількість місць для лежання має дорівнювати 20% від загальної місткості сховища при двоярусному розташуванні нар і 30% - при триярусному. Відстань від лавок до полиць по вертикалі 1.1 м.

У сховищах не великої місткості обладнуються санітарні пости – один площею 2 м² на 500 чол. При більшої місткості сховища обладнується медпункт: при місткості 900-1200 чол. – площею 9 м²( при збільшенні кількості укриваємих добавляють по 1 м² на 100 чол.). Розташування - якомога далі від фільтровентиляційних камер і дизельних електростанцій.

У сховище може бути розміщено пункт управління площею 10-20 м² обладнаний засобами радіо - і телефонного зв’язку ( норма площі - 2 м² на одного працюючого).

У кожному сховищі має бути обладнано не менше двох основних і один запасний вхід.

Кількість входів визначається з розрахунку один вхід із розміром двері 80х180 см на 200 чоловік або 120х200 см на 300 чоловік (але не менше двох). Входи в сховища обладнуються у вигляді двох шлюзових камер, що відокремлюються від основного приміщення герметичними перегородками та перегороджені між собою. Для сховищ середньої місткості (300-600 чол.) влаштовується однокамерний, а для великих (понад 600 чол.)— двокамерний тамбур - шлюз. Зовні тамбура влаштовуються стійкі захисно-герметичні двері, здатні витримати тиск ударної хвилі ядерного вибуху (навантаження в 1.5~2 разу вище нормативної для перекриттів), приміщення тамбура від основних помешкань відокремлюють просто герметичні двері. Тамбури захищають від потрапляння в сховища через вхід радіоактивних і отруйних речовин, бактеріальних засобів. При ширині дверного отвору 0.8 м – площа тамбуру 8 м² при; при ширині 1.2 м – площа -10 м². Розміри тамбурів визначають із таким розрахунком, щоб при відкритих дверях пропускна спроможність входів не знижувалися. Для великих сховищ (які у повсякденної діяльності використовують під гаражі-стоянки) на вході обладнують ворота розміром 3.0х2.4 м.

Захисно – герметичні двері мають гумові прокладки і клинові або вінтові затвори, що забезпечують притискання двері до дверної коробки. Від входу в сховище униз до тамбура ведуть східці або пандуси (похила площадка), що закінчується горизонтальною майданчиком - перед тамбуром. Східці і пандуси повинні бути у 1.5 рази ширше, чим дверний отвір, щоб забезпечити вільний підхід населення до захисно-герметичної двері. Як що східці або пандус розташований з одної сторони - такий вхід називають тупиковим. Якщо східці або пандус підходять до тамбура з двох боків це вхід вважається наскрізним. Перевага надається наскрізним входам, вони більш надійно захищають від надлишкового навантаження.

У сховищах влаштовується обов’язково аварійний вихід. Він являє собою горизонтальну підземну галерею(коридор) і закінчується вертикальною шахтою, що виходить на поверхню землі на територію, яка не завалюється. Зверху шахту закривають люком з покришкою, або над нею на поверхні землі установлюють оголовок. Оголовок— це залізобетонна камера у вигляді кубу з довжиною ребра 1.2 метра. Відстань від стіни будинку до оголовка дорівнює половині висоті будівлі плюс 3 м - при висоті оголовку 1.2 м; при відсутності оголовку відстань від стіни будинку до люка повинна дорівнювати висоті будинку – це і є територія, яка не завалюється. Розмір аварійного виходу - 90х130 см, у кожній стіні оголовку повинний бути отвір розміром 0.6х0.8 м, обладнаний жалюзійними ставнями, що відчиняються всередину. Вихід у галерею зі сторони основних приміщень закривається захисно-герметичними ставнями або дверима, які встановлюються з внутрішнього і зовнішнього боку стіни сховища.

У сховищах, що стоять окремо, допускається один із виходів, розташований поза зоною можливих завалів, проектувати як аварійний. Аварійні виходи варто розташовувати вище рівня ґрунтових вод.