Технологічне обладнання галузі

1. Символдрама в определенном смысле закрывает пробел между игро­вой и разговорной психотерапией детей и подростков, компенсируя их не­достатки и эффективно используя их преимущества.

2. Символдрама позволяет ребенку разобраться со своими конфликтамии проблемами на символическом уровне. Тем самым можно обойтись без интеллектуального разбора собственных проблем, к которому ребенок мо­жет быть еще не готов.

3. Пожалуй, нет другого метода психотерапии детей и подростков, ко­торый столь же оптимально учитывал бы нарциссические переживания ребенка. В игровой терапии, тоже очень важной в этом возрасте форме пси­хотерапии, терапевт постоянно сталкивается с вопросом: что делать, если ребенок не умеет проигрывать? Либо он должен почти в каждой соревнова­тельной игре сверх всякой меры разочаровывать ребенка его поражением, либо он дает ребенку возможность победить и тем самым испытывает кон­фликт из-за собственного неестественного, фальшивого поведения. Эта про­блема разрешается только в имагинативной психотерапии, в ходе которой ребенок может себе позволить представить на уровне фантазии нарциссичес-ки обусловленные переживания собственной «грандиозности».

4. Благодаря особой пластичности метода символдрамы, с творческим использованием рисования удается хорошо варьировать его применение,сочетая и дополняя им другие методы психотерапии. Символдрама может использоваться и как основная форма психологической коррекции, и в комбинации с другими формами, прежде всего с игровой психотерапией, что
позволяет существенно динамизировать коррекционный процесс и сделать важные диагностические выводы о ходе коррекции.

5. Часто образы ребенка и особенно их отражение в рисунке в значи­тельно большей мере раскрывают глаза родителям на процессы внутренне­го развития и специфические проблемы их ребенка, чем другие формы бе­седы и убеждения;

6. Метод символдрамы является одним из немногих психотерапевтичес­ких методов, хорошо зарекомендовавших себя в работе с детьми и подрос­тками, направленным непосредственно на гармонизацию аффективной сферыс учетом принципа замещающего развития.

Технологічне обладнання галузі

(хлібопекарське виробництво)

Сучасні хлібопекарні, макаронні, кондитерські й харчоконцентратні підприємства належать до найбільш розвинутих галузей харчової промисловості. В них широко використовується комплексно-механізовані, автоматизовані й автоматичні лінії, до складу яких входять різні за принципом дії машини та агрегати.

Нині відбувється подальша механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення технології, особливо на підприємствах малої потужності. Завдання курсу - вивчити основні етапи розвитку, класифікацію, будову й принцип роботи, методику розрахунків, правила експлуатації і напрями подальшого удосконалення та підвищення ефективності технологічного обладнання підприємств.

Основні етапи розвитку галузей харчової промисловості наступні. Найдавнішим є хлібопекарське виробництво (приблизно 5 тис. років до н.е.). Під час розкопок Трипільської культури в Україні (4-2 тис. років до н.е.) знайдено зерно й хлібні коржі. Однак виробництво хліба до початку XX ст. було переважно ручним, переважали дрібні кустарні підприємства з кількістю робітників 6-15 чоловік. Таких підприємств було 140 тисяч, а задовольняли вони тільки 3% потреб населення у хлібі.

Перша механізована хлібопекарня з'явилася у Петрограді за часів війни 1914-1918 рр. Перша макаронна фабрика зареєстрована 1797 р. в Одесі, проте виробництво тут було ручним до самого початку XX ст. На 1914 р. у Російській імперії налічувалося 39 фабрик, обладнаних 200 гідравлічними пресами, з річним випуском тільки 30 тис. т. макаронів.

На відміну від хлібопекарської та макаронної, кондитерська промисловість наприкінці XIX ст. перейшла у стадію фабричного виробництва, і до 1912 р. на 142 підприємствах виготовлялося 70 тис. т кондитерських виробів. Та навіть на найбільших кондитерських підприємствах виробництво було напівкустарне. Основне знаряддя - варильні вогневі печі з конфорками, так звані "конфорки", ручні преси тощо. Загортали кондитерські вироби вручну.

Становлення радянської хлібопекарської промисловості започаткувала постанова Ради праці й оборони 1925 р. про прискорення механізації і будівництва нових хлібопекарських підприємств. Почала розвиватися макаронна й кондитерська промисловість. Цей розвиток здійснювався як за рахунок реконструкції старих, так і шляхом будівництва нових підприємств. Уже 1929 р. зведено перший експериментальний кільцевий хлібозавод Г.П. Марсакова потужністю 50 т/добу хліба, а потім (1931-1936) - 17 таких заводів потужністю 220...250 т/добу кожний. На озброєння хлібопекарень надходило обладнання вітчизняного виробництва (печі АЦХ, ХПЛ, ХПГ, ФТЛ-2, нове обладнання для просіювання борошна - агрегати ПДА, тістомісильні ХТШ, тістомісильні ХДР, ХАД, ХДВ). Це дало змогу вже до 1 січня 1941 року піднести питому вагу механізованого випікання хліба приблизно до 79%, а понад 55% хлібобулочних виробів становило промислове виробництво.

Велика Вітчизняна війна завдала численних збитків хлібопекарській, макаронній, кондитерській і харчоконцентратній галузям промисловості, але попри це вже у 1955 р. 85% хліба випікалося на конвеєрних печах. Починаючи з цього періоду були створені й впроваджені у виробництво тістоготувальні агрегати І.Л. Рабиновича, М.Ф. Гатіліна, ВНДІХПу, автоматичні дозувальні станції ВНДІХПу, конвеєрні шафи вистою, механічні надрізчики батонів, тістооброблювальні лінії, формувальні машини для бубличних виробів.

У макаронній промисловості почали застосовувати шнекові вакуумні преси, конвеєрні сушарки, а з 1960 р. - різальні механізми для короткорізаних виробів, автоматизовані лінії для коротких і довгих макаронних виробів.

Для збільшення ефективності і продуктивності виробництва у хлібопекарській, кондитерській, макаронній і харчоконцентратній галузях харчової промисловості необхідно:

- впроваджувати безтарне контейнерне перевезення й зберігання сировини на малих підприємствах;

- для створення надлишкового тиску на лініях аерозоль транспорту використовувати повітродувні машини;

- створювати і впроваджувати у виробництво високоефективні автоматизовані й автоматичні лінії для виробництва хлібних, макаронних і кондитерських виробів, які відповідали б сучасним вимогам;

- забезпечувати впровадження у виробництво високоефективного обладнання (включаючи робототехніку для виконання фінішних операцій пакування, завантаження й транспортування готової продукції);

- підвищити рівень виробництва упакованої продукції, механізувати та автоматизувати стадії охолодження та пакування готової продукції, широко впроваджувати обладнання для групового пакування штучних виробів.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ підприємств та ОБЛАДНАННЯ ХЛІБОПЕКАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Сучасні хлібопекарські підприємства укомплектовані комплексно-механізованими й автоматизованими лініями та агрегатами, які забезпечують високу продуктивність праці й якість хлібобулочних виробів.

За виробничою потужністю хлібопекарські виробництва поділяють на три групи: великоїкої потужності - продуктивністю більш як 100 т/добу; середньої - 30... 10 т/добу; малої - до 30 т/добу.

Виробнича потужність - це максимально можливий добовий або річний випуск продукції певного асортименту за повного використання основного технологічного обладнання.

Крім того, хлібопекарські підприємства поділяються на хлібозаводи - більш як 15 т/добу і пекарні - менш ніж 15 т/добу.

За асортиментом продукції підприємства поділяють на спеціалізовані, широкого асортименту й комбіновані. На спеціалізованих підприємствах виробляють у масовій кількості вузький асортимент хліба, на асортиментних - широкий асортимент хлібобулочних виробів, а на комбінованих - широкий асортимент хлібобулочних і кондитерських виробів.

За призначенням все технологічне обладнання хлібозаводів поділяється:

1. Обладнання для зберігання, транспортування, обліку і підготовки сировини до виробництва.

2. Обладнання для дозування сировини.

3. Тістомісильні машини.

4. Тістоготувальні агрегати.

5. Обладнання для оброблення тістових заготовок (поділ округлення, закочування, вистоювання, надрізання).

6. Хлібопекарські печі.

7. Обладнання для охолодження й пакування хлібобулочних виробів.

8. Обладнання для виробництва спеціальних сортів хлібних виробів.