Ягідники

Вирощування ягід на півдні України розвивається інтенсивним шляхом на підставі розширення і концентрації посадок поблизу промислових і курор-тних центрів для забезпечення населення ягодами в свіжому і замороженому вигляді. Основні ягоди, що вирощують в Україні: полуниця, смородина, ма-лина, аґрус.

Тривалий час широке застосування краплинного зрошення в кущах ягід-никах стримувалось через конструктивні не доопрацювання окремих вузлів системи, дефіциту якісних полімерних матеріалів. Із застосуванням сучасних технологій, ця проблема вирішена і полив ягідних культур здійснюють ана-логічно з поливом овочевих (локальний смуговий полив).

Вибір і підготовка ділянки.Під ягідники відводять рівні площі,або по-логі схили (до 3°). Ягідники не можна розташовувати в замкнутих впадинах. Більше всього підходять чорноземні ґрунти, легкосуглинкові і супіщані. Не придатні – важкі, слабко проникні, засолені і з високим вмістом карбонатів ґрунти.

Ділянку під ягідник розбивають на поля сівозміни, поля – на квартали. Оптимальний розмір поля 3 - 15 га, кварталу – 1 - 2 га. В степовій зоні Украї-ни для захисту від суховіїв східних і південно-східних вітрів закладають са-

дозахисні смуги, а також вітроломні лінії із тополі туркестанської і китайсь-кої за 4-5 років до посадки ягідних культур.

Полуниця–це основна ягідна культура.Вона займає до50-60 %загаль-ної площі ягідників. Щоб уникнути накопичення шкідників, хвороб, бур’янів і зменшення засолення ґрунту, полуницю необхідно вирощувати в сівозміні: 1 поле – чорний пар; 2 – полуниця молода; 3-4 – полуниця плодоносна; 5 – ячмінь або озима пшениця на зерно.

Найбільш розповсюджений спосіб розмноження полуниці – отримання розсади укоріненням розеток, що утворюються на вусах рослин безпосеред-ньо в маточниках. Посадочний матеріал вирощують на здорових і чистих ма-точних насадженнях, закладених безвірусним посадочним матеріалом. Розса-ду висаджують в першій декаді весняно -польових робіт в щілини, нарізані спеціальним маркером через 1 м, в рядку – через 25 см. При такій схемі поса-дки на 1 га висаджують 40 тис. шт. розсади. Разом з посадкою рослин роз-кладають поливні трубки і здійснюють перший полив.

Після висадки в рядках за рахунок укорінення розеток формують смуги шириною 40-45 см. Дякуючи широкосмуговому вирощуванню полуниці, збі-льшується кількість її рослин і за рахунок цього підвищується врожайність в перші два роки плодоносіння.

Протягом вегетації ґрунт в міжряддях розпушують 8-10 раз . Перше і останнє розпушування виконують на глибину 8-10 см , а інші – на 5-6 см. В рядах проводять 3-4-кратну прополку, не допускаючи заростання їх бур’яна-ми.

Глибина розповсюдження кореневої системи на плантаціях полуниць не більше 30- 40 см. Протягом літа вологість ґрунту в шарі 0-50 см підтримують на рівні не нижче 70-80 % НВ. В районах з недостатнім природнім зволожен-ням перший раз поливають вже в середині-кінці травня, тобто у фазу квіту-вання рослин.

Пізно восени для зменшення вимерзання молодих рослин в зимовий пе-ріод мульчують ґрунт перегноєм або торфом. Для захисту від весняних замо-розків на плантації розкладають кучі із соломи (100 шт. на 1 га) або викорис-товують димові шашки.

Для закриття вологи і згрібання відмерлого листя насадження полуниці рано весною обробляють легкими боронами. Зібране листя спалюють.

Смородиназаймає20-30 %загальної площі ягідників.Розрізняють смо-родину чорну і червону. Смородину розмножують одерев’янілими і зеленими черешками (живцями).

Широко розповсюджений спосіб розмноження смородини одерев’яніли-ми черешками, які заготовляють з апробованих , здорових і чистосортних ма-точних посадок. Для цього використовують добре розвинені однорічні прикореневі пагони , які ріжуть на черешки довжиною 18-20 см. Для підви-щення приживання черешків і збільшення виходу стандартних саджанців застосовують передпосадкове укорінення.

Смородину також можна розмножати відводками. Для цього прикорене-ві паростки пригрібають, укладають на відстань не ближче 10 см один від

одного в приготовлені канавки глибиною 8-10 см. Після відростання із бру-ньок паростків висотою 10-15 см, проводять перше підгортання, через 2-3 тижні – друге. Для покращення утворення коренів відводки необхідно своє-часно поливати. Восени їх викопують і розділяють на окремі рослини. Недо-розвинені висаджують в шкілку для дорощування.

Смородину висаджують восени в кінці жовтня – початку листопаду. Приживлюваність саджанців при осінній посадці значно вище, чим при вес-няній, через ріст коріння восени і ранньою весною. Смородину висаджують з міжряддям 3 м, відстань між рослинами в рядах – 0,5 - 0,75 м. На 1 га виса-джують при схемі 3×0,75 м – 4,5 тисяч кущів, а при 3×0,5 м – 6,7 тисяч.

Високі і стабільні врожаї смородини, навіть при підборі високоврожай-них сортів, можливо отримати тільки при правильному формуванні і обрі-занні посадок. Без обрізки або неправильному її проведені кущі загущуються, ягоди дрібніють, урожайність знижується.

Протягом вегетації систематично розпушують ґрунт в міжряддях і в ря-дках, не допускають заростання їх бур’янами. Першу весняну і останню осінню культивацію проводять на глибину 10-12 см, літні – на 5-6 см.

Чорна смородина –одна з найбільш вологолюбних ягідних культур.Во-на недостатньо засухостійка і витривала. В південній зоні плодівництва України посадки смородини чорної в літній період часто потерпають від ви-соких температур і сухості повітря, а в окремі періоди вегетації під впливом великої жари відмічають передчасне жовтіння і усихання листя і надземної частини куща. Особливо зазнають негативної дії високих температур росли-ни першого року посадки. Слаборозвинена коренева система саджанців смо-родини не в змозі забезпечити достатньою кількістю вологи інтенсивну транспірацію листя. В результаті відбуваються фізіологічні порушення в ре-гуляції вологообміну, перегрів листя і загибель рослини. Тому для боротьби з посухою і забезпечення стійких врожаїв необхідно систематично зрошувати плантації смородини.

Недостаток вологи в будь-яку із фаз росту негативно відбивається на її продуктивності. Особливо необхідні поливи в так звані критичні фази, які у чорної смородини співпадають з періодом зеленої зав’язі і достигання ягід. Важливо також поливати смородину і після збирання врожаю, що створює умови для кращого формування і закладки квіткових бруньок. Середня бага-торічна зрошувальна норма для півдня України при краплинному зрошенні для чорної смородини складає 1000 м³/га (10-12 поливів з міжполивними пе-ріодами від 7 до 20 днів) [18].

Смородина червона –перспективна ягідна культура.Відрізняється висо-кою врожайністю, засухостійкістю і значно краще пристосована до вирощу-вання в південних районах, чим смородина чорна.

Аґрусзаймає8-10 %загальної площі ягідників.Аґрус–одна із найбіль-ше урожайних і посухостійких ягідних культур . Якщо в більш вологих півні-чних і західних районах України вирощуванню аґрусу перешкоджає дуже си-льне пошкодження мучнистою росою, то в степових районах він поражається

в меншій мірі. Це створює передумови для успішного вирощування і розши-рення площ аґрусу на зрошуваних землях в південних районах.

Вирощування саджанців, догляд за дорослими рослинами і поливи аґру-су аналогічні до смородини.

Малинав степових районах займає10 %загальної площі ягідних куль-тур. В найбільш сприятливих районах вона досягає 27-30 %. Найчастіше ма-лину розмножають кореневими паростками, рідше – розділенням куща і ко-реневими черешками.

Малину краще всього висаджувати восени з шириною міжрядь 2,5-3,0 м, а в рядках – через 40-50 см. Стандартний саджанець повинен мати добре роз-винену кореневу систему довжиною не менше 10-15 см. Після посадки рос-лини поливають, ґрунт в рядках мульчують перегноєм, а неземну частину зрізають врівень з поверхнею ґрунту. Протягом вегетації ґрунт 8-9 раз роз-пушують культиватором і 3-4 рази прополюють в рядках.

Малина плодоносить на паростках минулого року. Тому при обрізанні враховують двохрічний період розвитку паростків. Через рік після посадки до початку вегетації вирізають слабкі і пошкоджені паростки, залишаючи на плодоносіння тільки сильні на відстані 12-15 см один від одного. Одночасно з проріджуванням укорочують верхівки паростків до добре розвинутих бру-ньок. Із кореневих паростків в рядках формують смуги шириною 50-60 см.

Двохрічні пагони, що вже відплодоносились, краще вирізати не в зимо-во-весняний період, а зразу після закінчення збирання врожаю, не залишаючи пеньків. В цьому випадку створюються більш сприятливі умови для розвитку нових плодоносних паростків не наступний рік.

Малину доцільно поливати при зниженні вологості ґрунту до 80 % НВ в першу половину вегетації і до 70 % НВ – в другу. Розрахунковий шар ґрунту приймають в межах 0,3 - 0,6 м.