Сади сім’ячкові

Найбільшого розповсюдження в промислових садах в Україні серед сім’ячкових отримали яблуні, але великі площі серед садів займають і груші, особливо цінні осінні і зимові сорти.

Організація території саду.Основною територіальною частиною саду єквартал і клітки. Квартали містять окремі породи і сорти дерев, а клітини ді-лянки, де ведуть одночасно полив.

При закладці саду його розбивають на квартали, передбачають розташу-вання доріг і гідротехнічних споруд, виділяють місця під бригадні двори, створюють садозахисні смуги вітроломні лінії, влаштовують огорожі. Крім того, планують розташування плодосховищ, пунктів упаковки і переробки плодів, складів добрив і пестицидів.

Розташування кварталів необхідно узгоджувати з проектом зрошення, щоб поливати одночасно окремі квартали. Всередині квартал розділяють на чотири, п’ять і більше кліток . Довжина ряду в клітці не повинна перевищува-ти 100-120 м. Між клітками в кварталі створюють переривчасті прогалини і дороги.

Обрізка –один із найбільш дійових прийомів,що впливають на ріст іплодоношення дерев. Її ділять на два види: укорочення і проріджування. При укорочуванні зрізають частину гілки чи пагона.Воно сприяє проростаннюнижче розташованих бруньок і обростанню обрізаних гілок. Проріджування

– це повне видалення річного приросту або багаторічних гілок для кращого освітлення і підвищення фотосинтетичної продуктивності листя. Кращий строк обрізки дерев – рання весна. Однак її можна здійснювати пізньої осені після листопаду і взимку при температурі повітря не нижче -5 °С. Обрізку необхідно закінчити до початку розпускання бруньок.

Режим зрошення.Для отримання високої ефективності зрошення необ-хідно уже в молодому саду створювати оптимальні умови вологозабезпече-ності дерев, тобто підтримувати вологість в кореневмісному шарі не нижче 70 % НВ. Дякуючи цьому закладаються основи високих і стійких врожаїв в майбутньому, а також скорочується непродуктивний період життя дерев. В молодих садах в зв’язку з неглибоким заляганням кореневої системи потріб-но частіше проводити поливи порівняно невеликими нормами. Так в цей пе-ріод при суцільному зволоженні ґрунту в південних районах України в посу-шливий період зрошувальна норма складає 1800 - 2200 м³/га, а при краплин-ному зрошенні, коли зволожується тільки 8-10 % площі, в залежності від ме-теорологічних умов року до 300 м³/га [18].

З підвищенням щільності посадки дерев зростає витрата зрошувальної води, що пов’язано з установкою більшої кількості водовипусків, збільшен-ням площі зволоження ґрунту, яка в інтенсивних садах на карликових підво-ях складає 30 - 40 % фактичної площі живлення рослин.

В плодоносних яблуневих садах південного Степу України в середні за кількістю опадів роки вологість ґрунту весною не завжди досягає рівня най-меншої вологоємкості і запаси доступної вологи невеликі. При утриманні ґрунту під чорним паром в посадках зимових сортів яблуні починати поливи в посушливі роки необхідно в середині -кінці травня, у вологі – в середині кі-нці червня. Затримка з поливами може призвести до пригнічення росту паго-нів і листя, тому при відсутності опадів необхідно їх проводити регулярно в залежності від швидкості витрачання вологи.

Літні сорти яблуні витрачають менше вологи, чим зимові (в середньому 75 % по відношенню до зрошувальної норми зимових сортів) [18].

Груша за своїми біологічними особливостями здатна формувати потуж-ну, глибоко розташовану кореневу систему і краще, чим яблуня, використо-вує запаси ґрунтової вологи. Однак в умовах степової зони, де достатньо теп-ла і світла для вирощування особливо цінних осінніх і зимових сортів, дерева груші потерпають от недостатку доступної вологи і відрізняються невисокою продуктивністю. Дослідженнями встановлено, що в умовах південно-східного Степу України при утриманні ґрунту під чорним паром в середній за забезпеченістю атмосферними опадами рік в посадках літніх сортів груші необхідність в поливах настає в середині-кінці липня [18]. Однак, якщо в осінньо - зимовий період випадає недостатня для глибокого зволоження ґру-нту кількість атмосферних опадів, поливи необхідно розпочинати в середині або в кінці травня.

При задернуванні ґрунту в саду багаторічними травами кількість і часто-ту поливів необхідно збільшувати.

Удобреннясаду включає передпосадкове окультурення ґрунту,внесен-ня добрив для молодих і плодоносних садів та підживлення. Норми, строки і способи внесення добрив залежать від рівня родючості ґрунту, водних, фізи-чних, хімічних і агротехнічних його властивостей, забезпеченості основними елементами живлення і вологою, системи утримання і продуктивності наса-джень.

Для створення підвищеного поживного режиму в тому шарі ґрунту, де будуть розташовані корені дерев, необхідно здійснювати передпосадкову за-правку ґрунту органічними і мінеральними добривами. Органічні добрива вносять по 40 - 60 т/га в залежності від родючості ґрунту. При визначенні норм фосфорних і калійних добрив для внесення перед посадкою саду або його продуктивний період виходять із забезпеченості ґрунту цими елемента-ми живлення з розрахунком доведення їх вмісту до оптимального рівня. Для цього використовують результати агрохімічного аналізу ґрунту, а також дані про витрату добрив.

Передпосадкове удобрення ґрунту дозволяє не вносити органічні, фос-форні і калійні добрива до входу дерев в пору промислового плодоношення, а можливо і більш тривалий період , про що будуть свідчити дані аналізу ґру-нту . Тому в молодих садах вносять тільки азотні добрива: на другий або тре-тій рік після посадки їх потрібно вносити по 30 - 45 кг/га, а в наступні роки – по 45 - 60 кг/га в залежності від родючості ґрунту і щільності посадки.

У плодоносних дерев потреба в поживних речовинах збільшується в зв’язку з формуванням врожаю, тому удобрення в цей період повинне бути найбільш повним і регулярним. При цьому особливу увагу приділяють вне-сенню органічних добрив, без яких неможливо підтримувати запаси органіч-ної речовини ґрунту – основу її родючості. Органічно - мінеральна система добрив не тільки збагачує ґрунт саду поживними речовинами, але і забезпе-чує покращення фізичних властивостей, підсилює мікробіологічну актив-ність, сприяє збереженню і підвищенню вмісту гумусу.

В умовах чорного пару гній або компост вносять по 30 - 40 т /га періоди-чно: на зв’язних ґрунтах – через 3 - 4 роки , на легких – через 2 - 3 роки. В зрошуваних садах в міжряддях висівають сидеральні культури на зелене добриво або утримують ґрунт під задернінням багаторічних трав, що замінює внесення органічних добрив [35].

Норми мінеральних добрив в плодоносних садах визначають з враху-ванням продуктивності насаджень, типу ґрунту і забезпеченості його пожив-ними речовинами. Норми азоту підвищують до 120-150 кг/га, при цьому з за-дерніннями саду вносять на 30 кг/га більше, чим при чорному пару. Якщо вміст фосфору і калію в ґрунті в плодоносному саду оптимальний, то ці види добрив вносять із розрахунку компенсації виносу елементів живлення дере-вами за вегетацію відповідно 20- 45 і 45-90 кг/га, при низькій забезпеченості норми збільшують, при високій – добрива не вносять.

Найбільш високу віддачу від добрив можна отримати в тому випадку, якщо при їх внесені забезпечується контакт з кореневою системою дерев. Одним із прогресивних способів внесення мінеральних добрив є одночасне їх внесення з поливною водою (фертигація). Удобрювальне зрошення дозволяє забезпечити рослини поживними речовинами і водою протягом вегетації у відповідності з фізіологічними потребами культур. Для удобрювальних по-ливів придатні добре розчинні добрива.

Частіше всього удобрювальні поливи в садах проводять азотними доб-ривами. В першій половині вегетації проводять 2-3 підживлення, використо-

вуючи за один прийом 20 - 30 кг/га азоту. Введення маточного розчину доб-рив у зрошувальну мережу на ґрунтах важкого механічного складу проводять в другій половині поливу, легкого – в кінці, для зменшення втрат азоту від вимивання в глибокі горизонти. Після кожного удобрювального поливу сис-тему промивають чистою водою протягом 15 хв. для запобігання забруднен-ня водовипусків. Рідкі комплексні добрива вносять в ґрунт після попередньо-го її зволоження в перший половині поливу, так як фосфор добрив відрізня-ється слабкою рухомістю в ґрунті. Із зрошувальною водою при проявлені ознак недостатку мікроелементів вносять їх солі в концентрації 0,05 - 0,15 %.

Регулярні поливи, як і інші агротехнічні прийоми, не можуть запобігти заселення садів шкідливими організмами, тому з ростом небезпеки пошко-дження рослин з’являється виробнича необхідність в здійснені спеціальних захисних заходів.