Тарифи на електричну енергію.

Для фінансових розрахунків між поставниками і споживачами електричної енергії повинні бути встановлені системи ставок – тарифи, згідно яких здійснюється оплата отриманої електричної енергії.

Основні вимоги до тарифів на електричну енергію:

q тарифи повинні відображати всі види затрат, пов’язаних з виробництвом, передачею і розподілом електричної енергії, а також плановані відрахування і накопичення для подальшого розвитку електроенергетики;

q тарифи повинні сприяти зниженню затрат, що пов’язані з виробництвом і використанням електричної енергії;

q тарифи повинні бути диференційовані по годинах доби, дням тижня і сезонам року;

q тарифи повинні стимулювати споживачів знижувати споживання електричної енергії в години пік і підвищувати його в години нічних провалів графіка навантаження;

q тарифи, по можливості, повинні забезпечувати простоту вимірів енергії і розрахунків з споживачами.

Основні види тарифів на електричну енергію:

1. Одноставковий тариф (тариф по лічильнику) передбачає плату П тільки за електричну енергію в кіловат-годинах, враховану лічильниками:

, (1)

де – тарифна ставка за 1кВт год спожитої електроенергії, що врахована лічильниками;

– кількість спожитої електричної енергії, що врахована лічильниками.

Ця система широко використовується при розрахунках з населенням і іншими непромисловими споживачами.

2. Двоставковий тариф з основною ставкою на потужність споживача, яка приймає участь в максимумі енергосистеми. Цей тариф враховує не взагалі максимальну потужність споживача, а заявлену ним потужність, що приймає участь у формуванні максимуму ЕЕС. Крім вказаної основної ставки передбачається додаткова ставка за електричну енергію в кіловат-годинах, що врахована лічильниками.

Загальна плата за електричну енергію при такій системі тарифу буде мати вигляд:

, (2)