Льодовий режим озер

Озера за характером льодового режиму в залежності від кліматичних умов поділяють на чотири групи:

1) озера, які не мають льодових явищ;

2) з нестійким льодоставом;

3) з стійким льодоставом;

4) з льодоставом на протязі року.

У озер зі стійким льодоставом виділяють три характерні періоди льодового режиму: замерзання (осінні льодові явища), льодостав, скресання (весняні льодові явища).

Основні льодові утворення на озері такі як і на річках.

3.1.8.Хімічний склад озерних вод

Рівняння хімічного (сольового) балансу має такий вигляд:

R+річ + R+підз + Rх = R-річ + R-підз + Rвітр + Rос ± ∆R,

де R±річ, R±підз – надходження та витрати солі з поверхневим та підземним стоком;

Rх – надходження солі з атмосферними опадами;

Rвітр – винесення солі з поверхні озера вітром;

Rос – кількість солі, що осідає на дні озера;

±∆R – зміна кількості солі у воді озера за проміжок часу t.

Для стічних озер найбільший внесок до сольового балансу мають надходження і витрати солі за рахунок річкового стоку.

Для мінералізованих безстічних озер посушливої зони в прибутковій частині рівняння зростає роль притоку солі з підземним стоком, а у витратній – осадження солі та винесення солі вітром.

3.1.9.Донні відклади озерної улоговини

На дні та схилах улоговин озер весь час відбувається накопичення відкладів. Матеріалом для формування озерних відкладів є продукти ерозії грунтів, руйнування берегів, рештки відмерлих організмів, господарська діяльність людини тощо. Отже, рівняння балансу наносів, має такий вигляд:

R+річ + Rбер + Rе + Rвід = R-річ + Rак ±∆R,

де R± - надходження та винесення наносів з річковим стоком;

Rбер – внаслідок руйнування берегів;

Rе – еолове принесення;

Rвід – рештки відмирання живих організмів;

Rак – акумуляція на дні;

±∆R – зміна вмісту суспензій у воді.

Акумуляція наносів на дні приводить до формування донних відкладів, які за походженням часток, що їх складають, поділяються на теригенні (переважно це мінеральні частки, що надходять з водозбору і берегів озера), біогенні й хемогенні, які є результатом гідробіологічних і гідрохімічних процесів у водній товщі озера.

За складом донні відклади поділяють на мінеральні (пісок, мінеральний мул, со­лі), сапропелі (біогенні мули) і торф’янисті. Сапропель (гнилий мул) містить в ос­новному рештки нижчих рослин і тварин з більш-менш значними домішками мінеральних часток та вищих рослин. Мули типу сапропелю характерні для евтроф­них, багатих на поживні речовини, це озера лісової зони. Потужність їх може дося­гати 30 м. Сапропель використовується як добриво, додають до корму для худоби.

Торф’янистий мул характерний для озер дистрофного типу, бідних на органічні речовини. Він складається з решток сплавин і прибережної рослинності, мохів, листя, стовбурів та гілок дерев. Він використовується як паливо, добриво та в хімічній промисловості.

У розподілі відкладів в озерній улоговині існує певна закономірність, що пов’язана з механічним складом наносів. Крупність наносів зменшується в напрямку від берегів до центра улоговини: галечник, галечниково-піщані відклади, мулисто-піщані відклади.

3.1.10.Коливання рівня води в озерах

Коливання рівня води в озерах за причин, що викликають їх можна поділити на дві групи:

1) коливання рівня води в озерах, що спричиняються зміною співвідношення елементів водного балансу, тобто зміною водної маси озера;

2) коливання рівня води в озерах, які не пов’язані зміною водної маси, тобто ті, які відбуваються при постійному об’ємі водної маси, це так звані денівеляції.

Коливання рівня першої групи пов’язані перш за все з кліматичними причинами і тому зміна рівня як і кліматичні зміни можуть бути віковими, багаторічними та сезонними.

Коливання рівня другої групи пов’язані перш за все зі згінно-нагінними денівеляціями рівня, обумовлені вітрами.

 

3.1.11.Водні маси озер

Основні властивості водної маси у водоймі – її генетична однорідність. За генезисом виділяють два типи водних мас: первинні та основні.

Первинні водні маси озер формуються на їх водозборах і надходять до водойми у вигляді річкового стоку. Властивості цих водних мас залежать від природних умов водозборів і змінюються по сезонах в залежності від гідрологічного режиму. Основна особливість первинної водної маси фази повені – низька мінералізація, підвищена мутність води, достатньо високий вміст розчиненого кисню. Температура первинної водної маси в період нагрівання зазвичай вища, ніж у водоймі, і нижча в період охолодження.

Основні водні маси формуються безпосередньо у водоймі; їх характеристики відображають особливості гідрологічного, гідрохімічного і гідробіологічного режимів водойм. Частку властивостей основні водні маси спадкують від первинних водних мас, частку набувають внаслідок процесів, які відбуваються всередині водойми, а також під впливом обміну речовиною і енергією між водоймою, атмосферою та грунтами дна. В межах основної водної маси водойми в окремі сезони року виділяють її модифікації: поверхневу, проміжну, глибинну та придонну.

Поверхнева водна маса – це верхній найбільш нагрітий шар води (епілімніон), глибинна водна маса – зазвичай найбільш потужній і відносно однорідний шар більш холодної води (гіполімніон), проміжна водна маса відповідає шару стрибка температури (металімніон), придонна водна маса – це вузький шар води на дні з підвищеною мінералізацією та специфічними організмами.

Внаслідок взаємодії первинної (річкової) і основної (озерної) водних мас формується зона змішування, в якій одна водна маса трансформується в іншу. В межах цієї зони знаходиться гідрологічний фронт – це відносно вузька смуга з найбільш горизонтальними градієнтами основних визначальних характеристик води (мінералізація, температура та ін.). Гідрофронт роз’єднує різні водні маси.

 

3.1.12.Гідробіологічна характеристика озера

Озеро багате на водні організми (гідробіонти). Місце знаходження організмів називають біотопом. У водоймах суші виділяють два біотопи – дно (бенталь) і водну товщу (пелагіаль).

В залежності за пристосуванням до умов існування в певних біотопах розрізняють чотири групи: нейстон, планктон, нектон і бентос.

Нейстон – це мікроорганізми, які живуть в плівці поверхневого натягу, та організми, що частково виходять за межу поверхневої плівки в повітря і воду (подібно рясці).

Планктон – це організми, які не здатні самостійно рухатися в товщі води (бактерії, водорості, макроскопічно малі істоти). Вони пасивно пересуваються турбулентним потоком.

Нектон – це організми, які здатні самостійно рухатися (риби).

Бентос – це населення дна озера, яке пристосувалося до життя на дні або на незначній від дна глибині (рослини прибережних заростей, хробаки, молюски).

Серед мешканців вод озер розрізняють організми, що живляться мінеральними речовинами і утворюють органічні речовини (автотрофні), і організми, які живляться готовими органічними речовинами (гетеротрофні).

Загальна кількість органічних речовин у живих організмах, яка припадає на одиницю поверхні дна або об’єму води в озері, виражена у вагових одиницях, називається біомасою. Збільшення біомаси пов’язане з ростом і розмноженням організмів, зменшення – з їх відмиранням.

Біологічна продуктивність – це властивість водойми відтворювати органічну речовину у вигляді живих організмів.

3.2.ГІДРОЛОГІЯ ВОДОСХОВИЩ

Водосховище – це штучна водойма, яка створена для накопичення, збереження та подальшого використання води, регулювання стоку.

Одне із стародавніх водосховищ – це водосховище з греблею Сад-ель-Кафара, яке було створено в Єгипті в 2950 –2750 роках до нашої ери. В наш час на земній кулі їх більше 30 тис. Загальна площа водосховищ світу біля 400 тис.км2. Сумарний повний об’єм водосховищ досягає майже 6 тис.км3.








Дата добавления: 2015-03-19; просмотров: 1608;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.